Версiя для друку Обговорити в форумi

25 лютого рясний дощ щедро поливав кримську землю.
…Як швидко й невблаганно плине час: з дня народження шанованого митця світового рівня, письменниці й поетеси Лесі Українки минув уже 141 рік.
У 2004 році в неповторній Балаклаві, де зійшлися разом скелі, море і гори, цій талановитій, тендітній, мужній жінці встановлено пам’ятник. Відтоді українство щороку цього дня несе до Лесі свої радощі і смуток, надії і сподівання, бо зерна її палкої душі не зникли безслідно, а проросли, в душах одних — новою поезією, інших — глибокими роздумами.
…Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь
засіяє,
Вночі запалений,
горітиме удень…
Попри негоду 25 лютого українська громада знову прийшла до Лесі, аби покласти квіти до підніжжя пам’ятника, почитати вірші: хто Лесині, а хто — свої власні. На мітингу був присутній заступник голови райдержадміністрації Балаклави Микола Козлов. Школярі місцевих шкіл читали біля пам’ятника вірші Лесі Українки.
Те, що до неї приходитимуть, Леся бачила крізь віки:
…Будуть приходити люди,
Вбогі й багаті, веселі й сумні,
Радощі й тугу нестимуть мені,
Їм промовляти душа моя буде.
Я озовуся до них…

Лідія СТЕПКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 09.03.2012 > Тема "Українці мої..."