Версiя для друку Обговорити в форумi

Постаті

ДО 100-ЛІТТЯ ВІД ДНЯ ВИХОДУ У СВІТ ПЕРШОГО ТОМУ ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ ПРАЦІ Л. П. СИМИРЕНКА «КРЫМСКОЕ ПРОМЫШЛЕННОЕ ПЛОДОВОДСТВО»

«…В руках не только крымского, но и вообще южного плодоводства это издание послужит и руководством, и справочной книгой, и, наконец, источником наслаждения, доставляемого изяществом слога, образностью изложения и художественным исполнением всего, что иллюстрирует книгу. В каждой библиотеке труд Л. П. Симиренко станет богатым приобретением; он будет драгоценным подарком и премией для труженика в плодовом саду, лишенного средств на приобретение этого издания.
Счастлива страна, в которой живут и работают такие труженики, каким является Л. П. Симиренко».
З відгуку на працю «Крымское промышленное плодоводство» секретаря Російського Імператорського Товариства садівництва, генерала Василя Гомілевського, 1912.
Спеціальна наукова література з природничих наук не є довговічною, оскільки ці галузі сьогодні розвиваються досить стрімко. Порівняно з недалеким минулим кардинальних змін зазнали не лише фундаментальні, але і прикладні природничі науки. Якщо говорити про садівництво та помологію, то саме у цих досить давніх галузях людської діяльності навіть упродовж кількох останніх десятиліть відбулися істотні зміни.
Філософи зазначають, що час завжди є найбільш об’єктивним і неупередженим суддею справ людських. Відійшли у небуття штучно витворені офіційною владою «класики радянської агробіології», ім’ям яких ще за життя називали не лише вулиці і наукові установи, але селища і міста. Забуті й помпезно видані багатотомні праці «світочів» науки, на честь яких у кожному селі та школі влаштовувались агролабораторії і споруджувалися безликі, примітивні пам’ятники.
Сплив час, у суспільстві переміг здоровий глузд, завершилися руйнівні процеси політизації вітчизняної науки і від колишньої міфічної величі «корифеїв радянської агробіології» у науці та людській пам’яті не лишилося жодного сліду. Але маємо і зовсім протилежне: колись заборонені більшовицьким режимом наукові праці, які вилучали з книгозбірень і спалювалися на інквізиційних вогнищах, сьогодні повертаються до життя. Вони перетворюються у своєрідні підручники для теперішніх поколінь. Те, що таких творів та авторів сьогодні багато в історичній та гуманітарній науках, не дивно. Адже за радянської доби вони були найбільш заполітизованими і сфальшованими.
Унікальним прикладом наукового довголіття у царині прикладних природничих наук є фундаментальна праця всесвітньо відомого українського ученого-садівника та помолога Л. П. Симиренка «Кримське промислове плодівництво». Їй цього року виповнюється сто років. Доля цієї безсмертної праці виявилася такою ж трагічною, як і доля самого геніального вченого. Він став однією з перших жертв кривавого більшовицького терору проти української інтелігенції, розпочатого за прямою вказівкою кремлівських злочинців Леніна, Троцького та Дзержинського у перші роки встановлення тоталітарного режиму в Україні.
Після арешту в 1933 році сина Левка Платоновича, наукового керівника Всесоюзного інституту південних плодових і ягідних культур у Києві професора Володимира Симиренка, з наукових бібліотек по всій країні вилучили і знищили всі їхні наукові праці, в тому числі і «Кримське промислове плодівництво». До середини 60-х років, коли славетну династію українських учених-садівників реабілітували, їхні наукові праці перебували під забороною, а імена були викреслені з вітчизняної науки.
Сьогодні титанічними зусиллями ентузіастів Симиренки та їхня велична творча спадщина знову стали надбанням українського народу. Фундаментальна наукова праця Л. П. Симиренка «Кримське промислове плодівництво» і через 100 років після виходу у світ залишається надзвичайно актуальною і затребуваною сучасною садівничою наукою. Вона і сьогодні, як і сто років тому, є вельми цінною не лише для науковців, але й для широкого читацького загалу. Книгу читають і цінують фахівці різних спеціальностей: садівники, історики, краєзнавці, етнографи, діячі культури. Праця приваблює сучасного читача ще й тим, що в ній узагальнена багатюща поліетнічна садівнича історія Криму і Північного Причорномор’я. Перелік цитованої автором вітчизняної та зарубіжної літератури досить багатий та різноплановий. При підготовці зазначеної праці Л. П. Симиренко скористався багатющими науковими фондами книгозбірні рідного Новоросійського (Одеського) університету та кримознавчої бібліотеки «Таврика» у Сімферополі.
Знання Левком Платоновичем кількох іноземних мов та ґрунтовна університетська освіта, здобута у Київському та Новоросійському університетах, дозволили ученому використати у своїй праці цілу низку наукових джерел та документів, якими не користувалися інші дослідники. Саме ця особливість видатної симиренківської праці є вельми цінною і привабливою.
Головний предмет свого дослідження – кримське садівництво автор знав глибоко і досконало. Адже в процесі своїх щорічних багатомісячних експедицій по Криму дослідник упродовж двадцяти п’яти років побував у кожному кримському саду. Він добре знав садівництво не лише Південного берега, але й сади всього Кримського передгір’я. Місцеві садівники і Таврійська земська управа постійно запрошували авторитетного знавця кримського садівництва як експерта найбагатшого відділу плодівництва на майже щорічні губернські сільськогосподарські виставки. Досить частим гостем Левко Платонович був у багатьох кримських садівників та у Нікітському ботанічному саду. Вчений доклав чимало зусиль для організації у 1913 році в Сімферополі першої у Російській імперії Салгирської помолого-садівничої дослідної станції садівництва. На жаль, за нинішньої влади, напередодні славетного столітнього ювілею, цю установу ліквідували новітні «реформатори та оптимізатори науки».
Результати своїх досліджень Л. П. Симиренко щорічно публікував у провідних вітчизняних та зарубіжних часописах. Упродовж 1891-1892 років учений видав такі узагальнюючі праці з вивчення садівництва Криму, як «Опыт исследования крымского промышленного плодоводства» та «Материалы к вопросу о крымском промышленном плодоводстве». Вони отримали високу оцінку світової наукової спільноти. Окрилений успіхом та підтримкою громадськості, Левко Платонович береться за підготовку капітальної праці, присвяченої садівництву Криму. Наприкінці 1907 року вона була завершена. Рукопис її загальним обсягом понад 2000 сторінок машинопису учений подає на конкурс, оголошений з нагоди 50-ліття створення Російського Імператорського Товариства садівництва. Праця видатного українського дослідника здобуває Велику золоту медаль і цінні нагороди імператорської родини. Вона стає предметом обговорення на одному із засідань Сімферопольського відділу Російського Імператорського Товариства садівництва. Захоплені кримські садівники, вислухавши інформацію ученого секретаря, відомого лікаря і садівника В. В. Таюрського, вирішили одностайно опублікувати цю працю. На цьому засіданні створили і видавничий комітет. До нього ввійшли відомий громадський діяч, садівник і виноградар, член Державної Думи Росії С. С. Крим (голова), міський голова Сімферополя В. А. Іванов, авторитетний земський діяч О. М. Головкінський, провідні кримські садівники В. В. Таюрський, В. С. Налбандов, І. А. Селінов. Видавничий комітет регулярно збирався у приміщенні Таврійської губернської земської управи (нині приміщення Президії кримських адвокатів, вул. Карла Маркса, 17). Там же розташовувалася і відома кримознавча бібліотека «Таврика». Її фондами користувався і Л. П. Симиренко, працюючи над своєю книгою. Тож це приміщення є справжньою колискою славетної симиренківської праці «Кримське промислове плодівництво». Хотілося б сподіватися, що вдячні кримчани врешті-решт спроможуться вшанувати пам’ять як про видатного ученого, великого патріота Криму Л. П. Симиренка, так і видатних діячів видавничого комітету цієї безсмертної праці. Давно вже на часі встановлення на цьому будинку відповідних меморіальних знаків.
За згодою з автором Видавничий комітет вирішив видати книгу у московській типографії М. І. Кушнарьова. Третій том праці – кольоровий «Атлас плодів» мав друкуватися у художній типографії Ф. Брукмана у Мюнхені. Мистецька фотографія Л. П. Симиренка, якою відкривається перший том «Кримського промислового плодівництва», засвідчує, що учений особисто відвідував видавництво Ф. Брукмана у квітні 1911 року, де він вів перемовини про видання третього тому.
Підготовку всіх кольорових малюнків для «Альбому плодів» здійснювали відомі художники — Ксенія Василівна Іванова та Григорій Григорович М’ясоєдов. Частину з цих високохудожніх картин Левко Платонович експонував на Міжнародній виставці плодівництва у Санкт-Петербурзі у 1894 році. За них К. В. Івановій тоді присудили Золоту медаль. Більшість малюнків, як зазначає сам дослідник, належать живому олівцю художника Т. Н. Софронова, який супроводжував ученого у поїздках по Криму і працював безпосередньо у саду. З ініціативи Л. П. Симиренка як перший, так і другий томи праці були ілюстровані високохудожніми фотографіями кримської природи видатного фотомайстра В. М. Сокорнова.
Наприкінці грудня 1911 року Левко Платонович, перебуваючи у родинній садибі Платонів хутір під Городищем, написав коротку авторську передмову для першого тому. А наприкінці лютого 1912 року від видавця з Москви він отримав перші авторські примірники. У березні того ж року, як засвідчують чудом збережені поодинокі примірники видання, учений уже щедро дарував книгу родичам, близьким друзям та колегам.
Загальний наклад видання складав 10 тисяч примірників. Для його здешевлення Левко Платонович відмовився від належного гонорару. Він особисто провів не лише редагування, але й здійснив коректуру праці. Зазначимо, що перший том книги було видрукувано за рахунок громадських коштів, зібраних садівниками всієї країни, фінансової підтримки Російського Товариства садівництва та Таврійської губернської земської управи.
Книгу отримали не лише всі безпосередні спонсори видання, але й провідні наукові бібліотеки країни. Для студентської молоді, учнів садівничих училищ та шкіл, а також для широкого садівничого загалу на прохання автора книгу видали у значно здешевленому варіанті.
Вихід першого тому «Кримського промислового плодівництва» став найбільш знаковою подією у світовій садівничій науці тієї пори. Упродовж кількох років як у нашій країні, так і в зарубіжжі провідні садівничі видання публікували захоплюючі відгуки. Помологічні та садівничі товариства Італії, Німеччини, Франції, Бельгії та інших країн виступили з пропозицією здійснити перевидання симиренківської праці. Проте розпалена у 1914 році Перша світова війна перекреслила ці наміри і плани автора. У мюнхенському видавництві Брукмана безслідно зник третій том «Атлас плодів», а у московській типографії М. І. Кушнарьова в роки Громадянської війни загубився рукопис другого тому. Сумна доля спіткала і виданий у 1912 році перший том наукової праці геніального вченого.
Як уже зазначалося, Л. П. Симиренко став жертвою більшовицького терору, встановленого в Україні в перші місяці окупації російськими військами. А в 1933 році був репресований син Левка Платоновича, видатний учений і організатор вітчизняної садівничої науки професор Володимир Симиренко. Після цього наукові праці батька та сина були вилучені з бібліотек і знищені. Імена самих же учених на кілька десятиліть більшовицький режим викреслив з вітчизняної науки. Репресували також і знаменитий симиренківський Ренет, перейменувавши його в Зеленку Вуда. В інквізиційних багаттях енкаведистів упродовж 30-х років знищили майже весь наклад першого тому «Кримське промислове плодівництво» 1912 року видання.
Депортація кримськотатарського народу в 1944 році з Криму завершила цілеспрямоване знищення величної творчої спадщини видатних українських учених-садівників і створеної ними унікальної наукової школи. Праця Л. П. Симиренка «Кримське промислове плодівництво», на переконання енкаведистів та ідеологічних цензорів, була вельми небезпечною для тоталітарного режиму. Адже в ній високоморальний учений досить об’єктивно висвітлював трагічну долю кримськотатарського народу після завоювання Криму Російською імперією в 1783 році. Він дуже тепло відгукувався і про кримських татар, як умілих і працьовитих садівників та неперевершених знавців, оберігачів водних джерел та майстрів зрошення, дбайливих господарів своєї землі.
Після депортації кримських татар та інших народів з Криму, як розповідали очевидці, на подвір’ях кримських бібліотек упродовж кількох тижнів палали вогнища із «шкідливих книг». До їх переліку потрапив і перший том багатостраждальної симиренківської праці. За її приховування, за свідченнями мого доброго знайомого, безногого інваліда війни із Кримської дослідної станції садівництва, можна було отримати не лише 25 років, але й смертну кару.
Під тиском світової наукової громадськості та за клопотанням симиренківської родини, яку не всю винищили за радянської влади, реабілітація наукової спадщини світового рівня українських учених  Л. П. Симиренка та В. Л. Симиренка відбулася лише після ХХ з’їзду КПРС, який вперше засудив криваві злочини сталінізму. В 1957 році Мліївській дослідній станції садівництва, яка постала на науково-виробничій базі Помологічного розсадника ученого, надали ім’я її основоположника – Л. П. Симиренка. Упродовж 1963-1965 рр. в Україні здійснене посмертне видання унікальної наукової праці — тритомної «Помології» Л. П. Симиренка. Вона й нині є гордістю вітчизняної науки та візитівкою України у сучасній помологічній і садівничій науці. У 1980 році Українська (нині Національна) академія наук запровадила найпрестижнішу наукову премію у галузі садівництва – премію ім. Л. П. Симиренка.
Враховуючи виняткове значення безсмертної праці видатного ученого Л. П. Симиренка для розвитку сучасного садівництва і вшановуючи 150-ліття від дня його народження, нами за активної підтримки громадськості в 2001 році здійснено репринтне видання першого тому «Кримського промислового плодівництва». За оцінкою фахівців, реанімація цієї видатної праці стала однією з найбільш знакових подій в історії вітчизняної садівничої науки останніх десятиліть. Другий том праці, на жаль, автор так і не зміг видати за життя. Як уже зазначалося, рукопис її загубився у видавничих нетрях Москви. У результаті багатолітніх копітких пошуків в архівах та фондах Музею родини Симиренків на Черкащині нам вдалося розшукати розрізнені фрагменти цієї праці. Знадобилося майже 10 років від знаходження скромних залишків праці до її реконструкції і видання у 2008 році за державною програмою «Українська книга» другого тому «Кримського промислового плодівництва».
Упродовж 2009-2010 рр. не лише в Криму, але й по всій Україні і навіть у Російській Федерації, в бібліотеках Москви та Петербурга проводилась широка громадська презентація першого та другого томів безсмертної праці геніального українського вченого Л. П. Симиренка «Кримське промислове плодівництво». Нові видання отримали високу оцінку як вітчизняної, так і світової наукової спільноти. Праці потрапили до багатьох провідних бібліотек світу. Є всі підстави стверджувати, що унікальна праця видатного вітчизняного ученого-садівника та помолога, подолавши час та всілякі перепони, багатолітні ідеологічні бар’єри, стала однією з найбільш знакових подій у науковому світі останніх десятиліть. Сам же автор навіть цими повернутими із забуття працями навічно вписав своє ім’я на золотих скрижалях садівничої науки не лише Криму, України, але і всього світу.
У своїй безсмертній праці «Кримське промислове плодівництво» Л. П. Симиренко про Крим залишив зворушливо-ніжні, чарівні рядки: «Я більш ніж не байдужий до Криму, до його мальовничих картин природи, до його гір, повітря... З ним у мене пов’язані незабутні спогади, і при кожній новій зустрічі з цим чарівним краєм я знову і знову опиняюся у полоні якихось щемких, хмільних почувань, як і в перший приїзд сюди.
Крим і особливо Південний берег з його морем, небом та сонцем завжди викликають у мене якийсь захоплено-піднесений, хвилюючий настрій, і я повторюю вслід за іншим палким другом цього Півдня Євгеном Марковим: «Хто дихає Кримом, той дихає радістю життя, поезії та довголіттям. Поспішайте до Криму, хто може, кому ще час».

Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримської філії Наукового товариства ім. Шевченка, дійсний член НТШ, академік УЕАН, заслужений діяч науки і техніки АР Крим, симиренкознавець

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 06.04.2012 > Тема "Українці мої..."