Прихильники будь-якої газети, особливо похилого віку - часто люди самітні. Поява в поштовій скриньці улюбленого часопису для них є найважливішою подією за цілий день, а як прийде лист, - то й справді свято. Бажаючи втекти від самотності, вони й самі пишуть листи, зокрема і в редакції. Напевне, найбільше листів отримує "Крымская правда" - найтиражніший кримський часопис. Зрозуміло, що на кожний лист редакція старається відповідати, "адресуючи їх керівникам компетентних органів, а то і просто відправляючись у відрядження за наказом читачів". А позаяк питань багато, листів багато, конвертів багато, то більшість запитань читачів друкуються без зазначення прізвища автора. (Борони, Боже, щоб хтось запідозрив, що таких читацьких питань взагалі не було!) Безіменні читачі хочуть знати все: яке в Криму найбільше село (так і написано "село" - не "деревня"! У Криму!), чи зберігся склеп Деметри, чи стане Л. Кучма сенатором? А якийсь читач Бархударов поцікавився, чим відрізняється шовінізм від націоналізму. Зрозуміло, хтось із редакційних журналістів отримав завдання розібратися і відповісти на це, скажемо відразу, непросте питання - народ же просить. А ось якими першоджерелами скористається журналіст - "Історією ВКП(б)" 1936 року розливу, БСЭ чи чимось новітнішим - це вже залишається на його совісті. Зміст "давнього джерела" старанно переписується, на початку донесення додається: "Это - одного поля ягоды" - відповідь читачеві готова. Скажу відразу: дискусії з агітаторами, які набивають читачам голови сміттям комуністичних стереотипів, марні, бо їхня мета - не пошук істини, а пропаганда. Люди на роботі. Тому обмежуся короткими заувагами. Націоналізм справді трактувався як виключно негативне суспільно-політичне явище в умовах панування ідеології інтернаціоналізму. Була навіть така, з дозволу сказати, "наукова" лайка-тлумачення: "Український буржуазний націоналізм - ідеологія ворогів народу і агентів чужих розвідок". No comments! Але ж природа цього явища є досить плюралістичною і тому існує кілька наукових підходів, які по-різному оцінюють роль і значення націоналізму в житті суспільства. Невідомий анонім для невідомого читача стверджує, що для націоналізму характерні ідеї національної зверхності. Але в такому разі, що ж є тоді великодержавним шовінізмом? І чому тоді одна із газет національно-патріотичного спрямування "Шлях Перемоги" має гасло "Свободу народам, свободу людині!", яке цієї зверхності не передбачає? А справа в тому, що теоретик націоналістичного руху Іван Мітринга ще у 1938 році видав статтю "Геть з большевизмом", в якій вперше було висунуте це гасло, яке у 1940 році уточнив: "Разом з поляками, французами, народами СРСР за вільну Європу без Гітлера і Сталіна". Не упевнений, що цей факт широко відомий сучасному націоналісту, зате гасло "Шляху Перемоги" відоме всім, хто щиро цікавиться історією та займається самопізнанням, а не пропагандою. Національна держава - це нормальний спосіб існування нації. І як не погодитись із тлумаченням націоналізму, яке подає неупереджений англійський універсальний словник, виданий у Лондоні: "Самоусвідомлення і чуття гордості за особливий характер і дух свого народу; спільне відчуття національної єдності; політичний рух, спрямований на утвердження національної незалежності, коли народ поневолений чужою нацією". Ще є така дефініція: "Рух, спрямований на боротьбу за незалежність нації проти іноземних гнобителів", і третя: "Рух за збереження і розвиток національних традицій, культури, мови, літератури, мистецтва і таке інше", і четверта - "Усвідомлення належності до нації разом з прагненням до безпеки і процвітання нації". Тобто, як не крути, націоналіст - це той, хто передусім цікавиться справами свого народу. Це нормальна позиція. Доктор юридичних наук Степан Гавриш нещодавно сказав: "Націоналізм притаманний будь-якій нації, що самоідентифікується в історичному часі і будує своє майбутнє". Отже, при визначенні поняття "націоналізм" про зверхність нема ніякої мови. Там, де не панують псевдоінтернаціоналізм і "дружба народів". А ось засадничими ідеями фашизму, нацизму та націонал-соціалізму були ідеї сильного вождя, зверхності арійської раси над всіма іншими расами, підкорення інтересів індивідуума та класів інтересам нації, вирішення конфліктів та досягнення інтересів силовими (в першу чергу воєнними) методами. Та, незважаючи на спільність цих ідей, між ними існує різниця, і ті, хто її не бачить, вносять плутанину в свідомість читача Бархударова. Іншою аномалією є космополітизм, ідеологія якого ставить за гасло зникнення національних розбіжностей. Навряд чи є можливим зникнення національного обличчя всіх народів на Землі. Нині космополітизм є замінником поняття "пролетарський інтернаціоналізм". Обидва є негативним явищем - такий присуд історії. Таким чином, для думаючих читачів не так важливо, як звати анонімного відповідача в "Крымской правде" від 19 червня, який бачить не далі того першоджерела, з якого переписував відповідь. Головне, що своє домашнє завдання він виконав вкрай погано...
ГОЛОВНИЙ П╤ДСУМОК 31-го «РАМШТАЙНУ»:
«РОЗМОВА ДАЛА ЗНАЧНИЙ ПРОГРЕС»?
РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Я В╤ЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦ╤В ╤ ВЕТЕРАН╤В
ЯК РОС╤Я СТИРА╢ УКРА╥НСЬКУ ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
ПОКРОВА БЕЗ М╤Ф╤В: ЩО МИ ЗНА╢МО ПРО ЦЕ СВЯТО
