То чому ж все-таки українська та російська мови дуже близькі? Що про це кажуть відомі вчені-філологи? Я навмисно не буду наводити думки українських вчених, а тільки російських. Академік філолог О. Шахматов: "Родина нашего великорусского языка - Болгария, но образовался он в Киеве, где испытал впервые влияние народной среды". Професор В. Казарін ("Крымские известия" від 23.07 1997 р.): "В конце XVII - XVIII веков в период формирования общерусской культуры, собственно единого русского языка, именно южнорусской (малороссийской) ветви его было отдано приоритет. Что практически означало прежде всего утверждение киевской редакции церковнославянского языка взамен московской. Московское государство при своём создании не имело единого языка, ибо его территорию населяли многочисленные угро-финские племена, а также татаро-монголы. Все они имели свой язык. Поэтому для всеобщего общения власть имущие внедрили язык церковных книг - церковнославянский, который пришёл из Киева. Украинские филологи устанавливали окончательные формы синтаксиса и стилистики русского языка". Кримського професора Казаріна дуже важко запідозрити в симпатії до українців. А чи відомо росіянам, що вони до цього часу користуються граматикою українця Мелетія Смотрицького, котру з Києва привіз до Москви Михайло Ломоносов? А найвідоміший російський філолог Потебня - теж українець! Стосовно російської освіти та культури кінця XVII - початку XVIII століття російський філософ Н. Трубецькой в 1927 р. стверджував: "Та культура, которая со времён царствования Петра І живёт и развивается в России, является органическим и непосредственным продолжением не московской, а киевской украинской культуры". Сам Петро І в 1698 р. писав в Москву своїм урядовцям: "Священники у нас грамоте мало умеют. Если бы их на обучение послать в Киев". А російський професор М. Петров в книзі "Феофан Прокопович" в кінці ХІХ століття відзначав: "Пётр І видел, что московское духовенство в своём образовании стоит ниже киевского, что в Великороссии водятся только замертвелые грубости, чудо всех ужасных видов ужаснее, и нет людей, которые могли бы руководить просвещением духовенства, заботиться о школах, следить за ходом и результатами преподавания. Вот почему, желая поднять уровень образования в этой среде, он необходимо должен был обратиться к киевским учёным". У Москву в той час на професорські посади запрошували навіть випускників Києво-Могилянської академії. За царювання Петра І на чолі майже всіх архієрейських кафедр у Великоросії були поставлені українці. То чого ж росіяни так чваняться своєю мовою та своєю культурою, та ще й перед українцями? Від свого невігластва?
ГОЛОВНИЙ П╤ДСУМОК 31-го «РАМШТАЙНУ»:
«РОЗМОВА ДАЛА ЗНАЧНИЙ ПРОГРЕС»?
РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Я В╤ЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦ╤В ╤ ВЕТЕРАН╤В
ЯК РОС╤Я СТИРА╢ УКРА╥НСЬКУ ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
ПОКРОВА БЕЗ М╤Ф╤В: ЩО МИ ЗНА╢МО ПРО ЦЕ СВЯТО
