Версiя для друку Обговорити в форумi

Ой, що ж то за шум у севастопольській пресі учинився? То Бузина у Севастополі з’явився. Та не де-небудь, а в самому Домі Москви. І взявся там праведну історію писати про те, як могутній Чорноморський флот різали по-живому.
Взагалі-то, не здавалося чимось дивовижним, що із завершенням ремонту підводного човна Військово-Морських Сил України «Запоріжжя» та виведенням його в море нашими «занадто дружніми» побратимами по морю, розпочнеться чергова дискредитація як самого човна, так і українських підводників. Ті, хто у період розподілу колишнього ЧФ добряче поглумився над заслуженою перед флотом субмариною, спершу торочили в пресі, що українці не справляться з її ремонтом, затим почали просторікувати, що у ВМС України немає відповідних фахівців і тому подібне. Та коли без «дружньої допомоги» підводний човен «Запоріжжя» таки вийшов у море і успішно повернувся після перших морських випробувань, видно запас «творчих сил» місцевих письменників вичерпався, тому заступники директора Дому Москви у Севастополі, відставні контр-адмірали ЧФ, перший з суто російським прізвищем Ковшар, а другий таки росіянин Соловйов, запросили на допомогу до Севастополя не кого-небудь, а найбільшого фахівця з дискредитації історії України Олеся Бузину, якому «не тисне» німб манкурта України – сам визнає, відверто.
Закинувши важкі труди над продовженням «Воскрешения Малороссии», товариш Бузина примчав до однодумців Севастополя. З вікон Дому Москви акваторії Севастопольської бухти видно не багато, тож після теплої зустрічі вийшли на Графську пристань. Звідти київському «історику» відкрився вид на «несколько суденышек, окрашенных в «американский» оттенок серого цвета с латинскими буквами «U» на борту. Они приткнулись к берегу, который носит символическое название Куриный причал. Иногда этих кораблей три. Иногда — на один больше. Но все они влезают в объектив обычного непрофессионального фотоаппарата, имеющегося у любого туриста. Эта утиная стая официально именуется «эскадрой разнородных кораблей» ВМСУ». З Графської пристані в об’єктив київського гостя вмістився весь флот України, і ще місце зосталося. Для російського крейсера, Ковшаря і Соловйова.
Бузина ніколи в море не ходив, і що воно таке служба флотська не знає. Тому інструкторами історика Малоросії виступили колишній командир давно зданої на металобрухт 30-ї дивізії кораблів ЧФ Ковшар і головний розвідник ЧФ Соловйов, які при гарній нагоді почали перед ним заливатися соловейками. А Бузина слухає, того йому й треба, за тим приїхав, нотує й записує історію про «Флот, разрезанный по-живому: как делили черноморское наследие СССР». Севастопольські проросійські ЗМІ, київське «Сегодня» тут же їх підхопили і повідали світу як ті, хто до 1997 року розграбував флот, – стали патріотами Севастополя. Гомеричний сміх у «історика» і у тих, хто повірить його слову, мабуть, мали б викликати яскраві опуси про те, що частина кораблів ВМС України пришвартована до пристані, яку називають Куриною, що у «новітніх запорожців» не залишилося моряків-підводників, «способных не только вывести лодку в море, но и затолкнуть ее в пучину», що закуплені акумуляторні батареї у Греції квадратні і не лізуть у круглий люк підводного човна, та як вони довго «валялися» на березі. Далі відставні адмірали як великі фахівці від флоту повідали Бузині, що російські «батарейки» (либонь, круглими є?) можна легко встановити у круглий люк підводного човна та що українські адмірали, коли їхні квадратні голови округлились, таки поміняли грецькі квадратні батареї на прекрасно-чудові підходящі російські. І ще багато чого було наговорено, і все це старанно Бузиною описано.
Не будемо більше цитувати Бузину, бо підводний човен у море вже виходив з грецькими акумуляторними батареями на борту і незабаром вийде знову, в українськім флоті бойових «вимпелів» не менше, ніж на флоті російськім, гордитися останньому сьогодні, крім колись затоплених кораблів, особливо нема чим. Можна злословити, звичайно, що грошове утримання українських моряків майже втричі менше від російських. Але, до слова, у ВМС Франції воно ще більше, то й що нам з того?
Скажемо тільки, що Бузина, хотів того чи ні, не знаю, а відкрив головне завдання російської розвідки у Севастополі: перевертати все дибки, сіяти розбрат і конфронтацію, недовіру і неправду, принижувати все українське, особливо перед черговими виборами в Україні. Бо ж колишніх розвідників, як кажуть у Росії, не буває. Недарма ж Соловйов після звільнення в запас не подався на улюблену історичну «Родіну», а осів поряд з «утиной стаей».
Що ж до Ковшаря, то він свого часу «стріляв» на посаду начальника штабу ВМС України, тобто тієї самої «утиной стаи», над якою зараз разом з Бузиною насміхається. Доводилося мені колись особисто возити на зустріч з цим колаборантом народного депутата України Богдана Гориня. І клявся тоді Ковшар йому в моїй присутності, що він — українець, що приведе до української присяги всю свою дивізію, і рапорт відповідний напише та служитиме вірно своєму народу. Горинь потім всю дорогу виказував мені, що я, бач, стосовно цього адмірала був несправедливим.
Та розгледіли у штабі ВМС України природний хист цього «українського патріота», і не відбулося призначення, і не вийшло з нього флотоводця. Не став він, про що так мріяв, командувачем флоту, не високо оцінили контр-адмірала, що раптом виявився «верным единожды принятой присяге», і на флоті російському – звільнили в запас. Ось лише потрібен він таким, як сам, севастопольським колаборантським організаціям та Бузині для чергового псевдоісторичного опусу. Тому й мстить подібним чином сьогодні Військово-Морським Силам України і заодно своєму народу.
Що стосується ВМС України, то вони свою справу роблять, незважаючи на бузиняче «квакання». Кораблі стоять поряд з російськими і фарбовані, як кажуть, фарбою з однієї бочки. І стоять вони в бухті, де, за спогадами сучасників часів будівництва Чорноморського флоту, був дислокований козацький курінь, звідки й назва. Акумуляторні батареї закупили у Греції, бо «брати» таку ціну виставили, що значно дешевше було сторгуватися з Грецією. Що й зробили. І встановлені вони були на «Запоріжжя», як тільки дозволив хід ремонту підводного човна, і працюють належним чином.
Своїм опусом, ой, вибачте, севастопольськими історіями Бузина з допомогою «екскурсоводів» з Дому Москви намагається образити не лише українських моряків-підводників, але й судноремонтників севастопольських заводів, які проводили і зараз завершують ремонтні роботи на човні. Виставляє їх останніми нездарами. Але саме вони, громадяни України, разом з екіпажем човна відновили бойову готовність, здавалося б, остаточно виведеного з ладу Б-435. Як і збудували на стапелях Миколаївського кораблебудівного заводу за часів СРСР ракетний крейсер «Слава», а за часів незалежної України відновили бойову готовність російського крейсера уже під назвою «Москва». Без допомоги «висококваліфікованих» російських зварювальників, між іншим.
Перефразую українське прислів’я. Виходить, коли в Києві Бузина, у Севастополі Ковшар і Соловйов. Всі троє співають соловейками. Фальшивите, однак. Як адмірали ЧФ різали флот по-живому, вже написано багато. Врешті, ті ж самі особи сьогодні намагаються «різати» свідомість молодого покоління українців з допомогою куплених борзописців, як писав колись Богдан Хмельницький, хочуть «честь в безчестя перетворити». Не вийде, панове розвідники й історики, колишні і теперішні. Бо скільки не дми в трубу фальшиву ноту, фальші таки не приховати.

Мирослав МАМЧАК,
капітан 1 рангу запасу
м. Севастополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 08.06.2012 > Тема "Резонанс"