Версiя для друку Обговорити в форумi

Проблеми міжнаціональних стосунків у Криму знаходяться не лише в центрі державної уваги, а й багатьох міжнародних організацій. Воно і не дивно, адже гармонізація поліетнічного суспільства - процес складний і довготривалий, який залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів впливу. Щоб зорієнтуватися в багатобарвному складі кримського соціуму пропонуємо увазі читачів огляд етнополітичних процесів на теренах півострова, підготовлений Фондом "Європа ХХІ".

Автономна Республіка Крим - наймолодше адміністративно-територіальне формування у складі України. Історично територія Криму входила до складу Римської та Візантійської імперій, Золотої Орди, Кримського ханства, Російської Імперії, СРСР (у складі РРФСР). У 1954 р. півострів увійшов до складу Української РСР, а з набуттям нею незалежності став складовою частиною України як автономна республіка.
Переломним моментом в історії Криму, який наклав суттєвий відбиток на його подальший розвиток і етноконфесійну ситуацію, є приєднання півострова в 1783 році до Росії. Встановлення новою владою півострова нового економічного та правового порядку, а також політика, спрямована на "витіснення туземного населення із насиджених місць" (А. Озенбашли) зумовили масову еміграцію корінного і найбільш численного на той час населення Криму - кримських татар - до Туреччини, Румунії, Болгарії, Польщі та інших країн. В результаті трьох етапів еміграції з Криму виїхали, за різними оцінками, від 500 тис. до 1 мільйона кримських татар. На 1921 р. кримські татари складали лише 25,7% населення півострова. За деякими оцінками, сьогодні лише в Туреччині проживає близько 5 мільйонів кримських татар та їх нащадків. Нечисленні групи проживають також в Румунії, Болгарії, США, Німеччині.
Наступним, не менш переломним і трагічним моментом в історії Криму стала масова депортація сталінським режимом народів Криму. Перше масове вигнання зачепило кримських німців, підставою для депортації яких стала "загроза можливої співпраці радянських німців з окупантами". Протягом 25 днів, починаючи з серпня 1941 р., із Криму були вивезені в Ставропольський край 61 тис. осіб, в т. ч. 50 тис. німців і понад 10 тис. осіб інших національностей. Услід за німцями були депортовані більш як 1,5 тис. етнічних австрійців, румун, угорців та італійців.
18 травня 1944 р. почалася депортація кримських татар, в ході якої було переселено в Середню Азію, Урал і Сибір близько 200 тис. осіб - тобто все кримськотатарське населення півострова. У ході депортації і в перші роки висилки загинуло близько половини депортованих кримських татар. В червні 1944 р. долю кримських татар розділили кримські вірмени, болгари і греки. Депортації зазнали близько 11 тис. вірмен, більш як 12 тис. болгар та 14,5 тис. греків. Разом з ними були відправлені на спецпоселення турки, курди, перси, цигани, які теж проживали в Криму. Всього за роки Другої світової війни з Криму було депортовано близько 300 тис. жителів.
Більшості представників депортованих із Криму народів у радянський час було заборонено повертатися до Криму. Для кримських татар ця заборона офіційно діяла до 1967 р., а фактично їм дозволили повертатися на батьківщину лише наприкінці 80-х років. Масове повернення депортованих кримських татар, вірмен, болгар, греків, німців та інших народів почалося в 1989 р. - після прийняття Верховною Радою СРСР Декларації "Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, що підлягли примусовому переселенню, і забезпечення їх прав".
Історичною особливістю Криму є різноманітність національного складу  населення. Тут формувалися три корінні етноси - кримські татари, караїми та кримчаки. В різний час тут поселилися німці, греки, вірмени, росіяни, українці, болгари, євреї, поляки, чехи, цигани, італійці, естонці та інші. На даний час в Криму проживають представники більш як 80 національностей. Основну частину населення півострова складають росіяни, українці, кримські татари. Значною є також частка білорусів, євреїв, вірмен, греків, німців, болгар, циган, поляків, чехів, італійців. Нечисленні, але помітні в культурі малі народи Криму - караїми та кримчаки.
Масове повернення на півострів раніше депортованих громадян внесло значні корективи в етнічний склад населення Криму. Згідно з даними ГУ МВС України в Криму, на 01.09 2001 рік в Автономну Республіку Крим (без Севастополя) на постійне місце проживання повернулися і були прописані 258,5 тис. кримських татар, а також 3,1 тис. вірмен, болгар, греків і німців. Частка колишніх депортованих громадян у складі населення Автономної Республіки Крим (без м. Севастополя) досягла 12,1%. В Бахчисарайському, Кіровському, Первомайському, Совєтському районах Криму вона складає від 24 до 29%, в Білогірському - 32% від загальної кількості жителів. Найменша кількість репатріантів проживає в Ялті, де їх частка складає 1,1%, в Керчі - 1,2%, в Алушті - 3, 3%, у Феодосії - близько 4%. За попередніми даними останнього перепису населення України, проведеного в 2001 році, в автономній Республіці Крим зареєстровано 2 млн. 31 тис. жителів.
За даними Прокуратури АРК, на початок 2002 року в Криму функціонували 972 релігійні організації, в тому числі 947 релігійних громад 48 конфесій і різних напрямків. Без реєстрації статутів діють 58 релігійних громад. Щорічне зростання релігійної мережі складає від 60 до 100 релігійних організацій. Підготовка священнослужителів здійснюється в п'яти духовних закладах - двох коледжах Євангельських християн-баптистів і трьох мусульманських медресе; діють п'ять монастирів, чотири духовні місії і чотири братства. Найчисленнішою на півострові є Українська православна церква (373 громади), котра разом з іншими православними гілками складає 402 громади (42%). Кількість мусульманських громад за останні два роки зросла до 69, що складає 42% всіх нових релігійних громад всіх конфесій. Крім того, на півострові діють 204 громади протестантського напрямку. Кількість культових споруд, що використовуються релігійними громадами, складає 432. На території республіки зареєстровані та функціонують дев'ять релігійних друкованих видань.
В цілому релігійну ситуацію в Криму можна охарактеризувати як стабільну. Разом з тим, за останні два роки відбулися два досить значні конфлікти, котрі в декотрих ЗМІ охарактеризувалися як мусульмансько-православні. Мова йде про так званий "хрестоповал" і суперечки навколо Успенського монастиря в Бахчисараї. За даними Комітету у справах релігій при Раді міністрів АРК, на півострові можуть виникнути нові конфлікти, перш за все між віруючими православних конфесій (між гілками Української православної церкви Московського патріархату та Української православної церкви Київського патріархату, а також Української автокефальної православної церкви). Крім того, конфлікти можливі в мусульманському середовищі між прибічниками арабської та турецької орієнтацій.
Практично всі національно-культурні товариства і громади Криму входять до двох великих об'єднань, що не так давно знаходилися у стані неоголошеної конфронтації. Це - Асоціація національних товариств і громад Криму (в минулому - Кримський республіканський фонд культури) і порівняно нова організація під назвою Кримський республіканський фонд міжнаціональної згоди.
Деякі національно-культурні товариства Криму ведуть досить активну діяльність. Так, регулярні акції проводять товариства угорців, євреїв, караїмів, литовців, росіян, татар Поволжя, Сибіру й Уралу, кримських татар. З ініціативи вірменських, грецьких, німецького товариств у ряді міст Криму відкрилися і діють недільні школи і музичні колективи.
Через зрозумілі причини більшість друкованих і електронних ЗМІ в Автономній Республіці Крим виходять російською мовою, однак останнім часом спостерігається тенденція збільшення кількості видань українською мовою: "Кримська світлиця", "Будьмо!", "Джерельце", "Кримспорт", "Думка" і бюлетень "Кримськотатарське питання". Республіканським комітетом з інформації Автономної Республіки Крим зареєстровано 15 видань, засновниками яких є представники різних кримськотатарських організацій. Станом на 01.06 2002 р. регулярно виходять п'ять найбільш впливових і тиражних кримськотатарських суспільно-політичних газет - "Голос Крыма", "Арекет", "Янъы Дюнья", "Авдет" і "Къырым", релігійна газета "Хидает", а також два журнали - "Йылдыз" і "Йылдызчыкъ".
На жаль, більшість кримських видань мовами національних меншин зазнають фінансові труднощі і відтак виходять нерегулярно. Більш-менш стабільно видаються газети "Извор" (болгарською мовою), "Хоффнунг" (німецькою), "Голубь Масиса" (вірменською), "Шолэм" (російською та єврейською).
Останнім часом спостерігається збільшення обсягу віщання українською мовою в північних і центральних районах Криму - ТРК "Північний Крим" (м. Армянськ), ТРК "Екран" (м. Красноперекопськ), радіостанція "Довіра - Юг" (м.  Феодосія).
На початок 2002 року, за даними Ради міністрів АРК, відкриті і функціонують 11 шкіл із кримськотатарською мовою навчання і 149 класів з поглибленим вивченням кримськотатарської мови і літератури. Більшість кримських театрів (4) працюють російською мовою, один - українською і російською і один - кримськотатарською. Діють також Республіканська кримськотатарська бібліотека ім. І. Гаспринського, Республіканський кримськотатарський музей мистецтв і Всеукраїнський інформаційно-культурний центр у м. Сімферополі.
Для кадрового забезпечення шкіл, що відкриваються, і класів із кримськотатарською мовою навчання в Таврійському національному університеті (ТНУ) було відкрито відділення кримськотатарської філології, у Кримському індустріально-педагогічному інституті - факультет кримськотатарської мови і літератури, закладена база для вчителів-предметників. У Кримському республіканському інституті післядипломної педагогічної освіти ведеться щорічна перепідготовка вчителів кримськотатарської мови і літератури. Відкрито спеціалізоване видавництво "Крымучпедгиз", що здійснює випуск навчальної й учбово-методичної літератури кримськотатарською мовою. Здійснюється сприяння у виданні художньої і публіцистичної літератури кримськотатарською, вірменською, болгарською, грецькою і німецькою мовами.
Крим продовжує залишатися одним з найбільш конфліктогенних регіонів України. Основним джерелом потенційних конфліктів є процес повернення депортованих громадян на свою історичну батьківщину, що пов'язаний з численними труднощами їх облаштування і відновлення прав.
Напруженість міжетнічних відносин виявляється в соціально-економічній, політико-правовій сферах, функціонуванні мов, освіти рідними мовами, культури й у міжконфесійних взаєминах. Серед перманентних конфліктів варто назвати конфлікти по лініях: українські національні організації - російські національні організації, кримськотатарські національні організації - російські національні організації, Українська православна церква Київського патріархату й Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП). Крім того, у другій половині 2000 року спостерігалося ускладнення відносин між Духовним керівництвом мусульман Криму і Кримським єпархіальним управлінням УПЦ МП, що, на думку спостерігачів, може призвести до переносу напруженості на віруючих і населення в цілому.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 18.10.2002 > Тема "Крим - наш дім"