Версiя для друку Обговорити в форумi

Купайла, Івана Купала. Дуже давнє свято краси, молодостi й самоочищення. З ним пов'язанi цiкавi обрядодiйства бiля води, якi влаштовувала молодь у нiч з 6 на 7 липня. Хлопцi готували вогнище, а дiвчата вбирали Марену - живу гiлку. З настанням сутiнкiв парубки пiдпалювали ватру, через яку попарно перестрибували. Натомiсть юнки топили Марену, яка символiзувала русалку, i пускали на воду вiночки, завбачуючи своє майбутнє подружнє життя.  У цей день годилося обов'язково скупатися, а дiтям, замiсть вогню, пострибати через кропиву. Всi, хто йшов до купайлiвського дiйства, намагалися не оглядатись, щоб не наздогнала вiдьма, котра обов'язково мала бути присутньою на святi. Для того, щоб її впiзнати, необхiдно мати при собi попiл з купайлiвського вогнища, загорнутий у ганчiрочку. Тодi вiдьма неодмiнно пiдiйде i скаже: "Вiддай менi те, що у тебе є". Крiм того, якщо цей попiл закопати бiля ворiт, то жодна з вiдьом не доїтиме корiв.  У деяких регiонах наступного дня, себто на Купайла, дiвчата робили з соломи ляльку, одягали в жiночий одяг, вiшали намисто на шию, а голову прикрашали стрiчками, квiтами й вiночками (деiнде голову виготовляли з глини, замiсть очей вставляли вуглини i рижували щоки). Натомiсть, у супроводi дiтей, ходили з Мареною вулицями села, наспiвуючи купальських пiсень; зробивши обхiд, йшли до рiчки чи ставу, роздягали ляльку i топили у водi.
В iнших селах закопували на левадi зроблену з куща чи дерева ляльку, ставили поруч стiл, накривали його скатертиною, клали хлiб з дрiбком солi i, взявшись за руки, ходили довкола, наспiвуючи пiсень. По закiнченнi дiйства, Марену вiдносили до рiчки й топили, приспiвуючи:
Потонула Маренонька, потонула,
Наверх кiсонька зринула...
Дiвчата й хлопцi намагались облити один одного водою, хоч купатися з Мареною не годилося - "бо вона накличе бурю". На Закарпаттi жiнки робили на Купайла вiночки i вiдносили на могилки своїх дiтей, що народилися неживими або ж нехрещеними померли. В цей день навiть не пускали корiв у поле. До дiйних тварин на цiлу нiч i день пiдпускали малих телят, "щоб вiдьма не повредила". Зiбраний на Купайла подорожник вважався помiчним од багатьох хвороб.
Купайлiвськi дiйства знайшли вiдбиття i в народнiй творчостi.
Зелене Купало в лiто упало.
До Івана Купала дiтки просять дощу, а пiсля Купала вiн i сам йтиме.
Коли до Івана проса буде
з ложку, то буде i в ложку.
На Івана Купала баба муки не мала, а на святого Петра (12. VII) пирогiв напекла.
Празник - Іван Бражник.
На Івана нажала, а на Петра напекла.
Пiсля Купала не треба жупана.
До святого Івана робить муха на пана.
Бджола каже: "Годуй мене до Івана - я зроблю з тебе пана".
Догодуй бджолу до Івана, то нарядить тебе, як пана.
Згадай мене до Івана, а я зроблю з тебе пана.
Люди вiрили: якщо пiти в лiс проти Купала, то можна побачити, як цвiте папороть. Коли ж зiрвану квiтку сховати за капелюх, то обов'язково пощастить знайти пiд землею золотий скарб.
Велика роса на Івана - буде врожай огiркiв та горiхiв.
Купальська нiч зоряна - вродять гриби. Дощовий день - на неврожай.

ЦВІТЕ  ЛИПА...
Назва цього мiсяця пов'язана з масовим цвiтiнням липи. До початку XX ст.  сьомий мiсяць року переважно називали "липець". Вiдомi й iншi назви, пов'язанi з рiзними видами дiяльностi людей у цю пору, - "косень" (вiд слова "косити"), "пасень" (вiд слова "пасти"), "бiлень" (мiсяць бiлiння полотна) тощо. Лише з першого десятилiття XX столiття в усiх календарях та iнших друкованих джерелах засвiдчується сучасна назва.  За народним повiр'ям, у перший день мiсяця перестає кувати зозуля, бо "на Петра (30 червня за старим стилем) мандрикою вдавилася". У липнi вiдзначалося свято Купала, пiд час якого дiвчата з хлопцями робили опудала - чоловiчу i жiночу фiгури, яких називали Іваном та Купалою (або Кострубоньком та Мареною). Навколо них розiгрували драматизованi сценки, спiвали купальських пiсень. Навеселившись досхочу, топили або спалювали їх.  Вiрили, що наступного року вони знову оживуть i принесуть iз собою людям щастя i щедрий урожай: "Ми тебе, Купало, скупаємо i на друге лiто поховаємо".
У XIX столiттi купальськi пiснi почали тяжiти до зображення побутових сценок, до вiдтворення лiтнiх робiт. Деякi купальськi обряди збереглися i нинi.

Прислiв'я та приказки

Дощ в липнi йде не там, де просять, а там, де косять. Лiто на зиму робить: липень збирає, а зима з'їдає. Хто в липнi жари боїться, той взимку не має чим погрiться.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 04.07.2003 > Тема "Душі криниця"