Версiя для друку Обговорити в форумi

...І ось заговорила вулиця Сімферополя, де в затишному будиночку високоповажні люди стежать за тим, наскільки шанобливо і уважно дослухаються до позиції Глави держави кримські вільнодумці. І навзаєм — саме звідси обурений люд має найбільше шансів докричатися до того, хто мусить бути добрим, чесним, справедливим, дбайливим, мудрим і розцінювати життєві реалії саме з точки зору усіх цих чеснот, яких вимагає його високий титул. Ой, і важка ж ти, шапка Мономаха! Важка…
Те, що можна прочитати на плакатах, з якими прибули у середу до Представництва Президента України в Криму працівники Кримської астрофізичної обсерваторії, вже було присутнє в текстах і поміж рядками багатьох «світличних» публікацій. «Без науки немає майбутнього!», «Руки геть від науки!», «Порятуймо обсерваторію!», «Зупинімо дерибан науки!», «Табачник, руки геть від зірок!» І знову-таки про цього ж міністра: «Табачна» реорганізація НДІ «КрАО» — «консольбудівельна» реформа вітчизняної астрофізики?». Не надто прозоро, але будь-якій людині, посвяченій у перебіг подій, сутність зрозуміла. Те, що віднині астрофізична обсерваторія втрачає свій самостійний статус і має бути приєднана до Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, відкриває перспективи для приватизації її майна і перетворення с. Научного на курорт, як це вже давно мріється спікеру кримської Верховної Ради. І хоча, здавалося б, він уже офіційно відмовився «ощасливити» науковців чудовою інфраструктурою і квартирами у «висотках», але переоцінка цінностей чи не на усіх рівнях таки відбулася. І скільки б не скандували присутні на акції: «Наука важливіше прибутків!», «Вчені кращі за буржуїв!», ті, хто вміє і хоче жити «красиво», лише посміхаються собі в кулак. І тут Президентові не позаздриш…
А ті, хто ближче до зірок, ніяк не збагнуть, чому цікавляться сьогодні не ними як висококласними фахівцями, а майном обсерваторії, чому вимагають, аби їхня праця давала негайну віддачу: «Сьогодні гроші, а завтра — стільці». А ще не розуміють, чому, затіявши оцю доленосну реорганізацію, не порадилися з ними, не дослухалися до думки Національної академії наук України, яка готова була взяти під своє крило обсерваторію? Чому увесь вчений світ поклав на лопатки один-єдиний глибоко не шанований у народі міністр? І чому це не є підставою, аби замінити цього чиновника на людину з незаплямованим ім’ям?
Разом із працівниками обсерваторії помандрувати містом вирішили і студенти. По-перше, тому що вони взагалі за справедливість, а по-друге, тому що і їх може спіткати подібна доля. А ще тому, що їх поки що не відучили називати речі своїми іменами: «Міністерству не потрібна наука, йому потрібний бізнес!», — скандує молодь. «Ми будемо боротися!»
І хоча студенти теж підготували своє звернення до Представництва Президента України в Криму, його не взяли до розгляду. Запросили лише делегацію від КрАО, а групі підтримки запропонували не заважати перемовинам. Тож люди з транспарантами вирушили до Ради міністрів і потрапили якраз на обід, нагадавши тим самим декому із працівників обсерваторії, що скорочене вдвічі фінансування неодмінно позначиться і на їхньому меню.
Та хіба вони могли отак собі ні з чим розійтися, адже в Києві біля Кабінету Міністрів, зібравшись на акцію солідарності, їх підтримували однодумці!
А перш ніж вийти на вулицю, ці люди написали не одного колективного листа до вищих інстанцій. І не лише вони. Звернувся з приводу долі обсерваторії до Глави українського уряду М. Азарова президент Російської академії наук, академік РАН і НАН України Ю. С. Осипов. Апелював до Ради міністрів і президент УАА, академік НАН України Я. С. Яцків. І у своїх листах вони були значно вмотивованішими і переконливішими, ніж сімферопольські студенти.
Та ось тільки минули ті часи, коли на офіційні листи мала обов’язково надійти відповідь. Ще на початку дев’яностих, щойно було зареєстровано «Кримську світлицю», як ми одержали кілька журналів — один із них присвячений листуванню «з трудящими». В штаті передбачалася окрема людина, яка реєструвала ці листи, фіксувала їхнє проходження по відділах і кінцевий результат. Для всього цього існували жорсткі нормативи.
Та «трудящих» більше не шанували, і журнали невдовзі були знищені. Чи є якісь подібні «гросбухи» при вищих ешелонах влади? Кажуть, що є. В цьому я змогла переконатися, коли як офіційна особа звернулася до Міністерства освіти з питання закриття малокомплектних українських класів. Завдяки знайомим довідалась, що листа мого розглянули вчасно, дали відповідь, навіть зареєстрували, відправляючи його, та ні, не до адресата, а у сміттєвий кошик. Як повідомлялося у ЗМІ, подібна процедура очікує більш як половину урядової пошти. Це попри те, що прем’єр-міністр регулярно хизується своїм сайтом, відкритим для спілкування. Враження гнітюче — ніби ти подав для привітання руку, а тобі замість цього показали… саме те, що ви і подумали.
Та якою б важкою і незручною не була шапка Мономаха, вірю, що вона зігріватиме нашого Президента, та і «відмороженим» з його оточення доведеться-таки рахуватися з президентською думкою.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 08.02.2013 > Тема "З потоку життя"