Версiя для друку Обговорити в форумi

НОТАТКИ ПОДОРОЖУЮЧОГО ЗАЛІЗНИЦЕЮ
Переді мною провідник пропустив без квитків і пред’явлення паспорта двох майбутніх пасажирів. Я не став сперечатись, коли він від мене вимагав, окрім квитка, ще й паспорт. Вже піднімаючись у вагон, я почув короткий діалог, у якому на прохання взяти до Новоолексіївки провідник сказав: «Мєньше, чєм за 250, нє возьму!». Нічого собі розцінки! – у той час, як від Донецька до Севастополя вартість купейного квитка — 150 гривень. Гроші чималі, враховуючи відсутність достатнього комфорту, двері, які не зачиняються, сусідні двері, які скрегочуть на увесь вагон, скажені ціни на чай, каву, специфічні запахи з туалету та інші неприємності.
Водіїв автобусів ще якось можна зрозуміти, коли вони беруть безбілетників – там гроші йдуть у тому числі на ремонт техніки. А куди йдуть такі скажені гроші в потягах – незрозуміло. Є підозра, що там існує якась корупційна схема, адже нічого не покращується, а тільки дорожчає, і контрольні перевірки відсутні.
Потрібні квитки нині придбати важко навіть за 45 днів. Електронна система реагує негативно. Але ж в нормі численні запити квитків повинні мати своїм наслідком хоча б додаткові вагони.
До Донецька я їхав у купе з трьома (!) «зайцями». І це спостереження, яке стосується тільки одного купе.
Чи залишать залізничники нам надію на відповідний цінам на квитки комфорт, чи так і процвітатиме безлад на залізниці – важливе питання у переддень курортного сезону.

Максим РОЗУМІЙКО
м. Севастополь

ТИМ ЧАСОМ...
Введення іменних проїзних документів на потяги не допомогло — вокзали, як і колись, заповнені квитковими спекулянтами. Журналісти інформаційно-аналітичного порталу «Коментарі» дізналися схему роботи цього тіньового бізнесу.
Про схему спекуляції залізничними квитками «Коментарям» погодився розповісти колишній її учасник, чиє ім’я, із зрозумілих причин, не називається.
У схемі беруть участь чотири ключові фігури:
— «квиточник» — спекулянт, який знаходить покупців серед пасажирів;
— касир, через якого оформляються іменні квитки на потрібні прізвища;
— міліціонер, головне завдання якого – нічого не робити, спостерігаючи за спекуляцією квитків;
— «бригадир» — це фактично керівник і захисник «квиточників».
«Бригадир» розставляє продавців квитків по залах вокзалу, захищає їх у процесі роботи і збирає з них щоденну плату. На всіх великих залізничних вокзалах в Україні працює по 50-100 осіб «квиточників». Їхній прибуток становить від 50 до 200% від вартості квитка. При цьому неважливо, скільки людина продала квитків за день — 20 або жодного, вона повинна заплатити своєму «бригадирові» за «оренду робочого місця». Це завжди фіксована плата. Залежно від вокзалу вона становить $20-50 на добу.
Для того, щоб схема запрацювала, спочатку створюється штучний дефіцит квитків. Це робиться за допомогою помилкового бронювання залізничних квитків на найпопулярніші напрямки. Зробити це може фактично кожна людина через будь-який он-лайн ресурс. При цьому в розпорядженні касирів на вокзалах завжди є так званий «прикритий резерв» — ті квитки, які не видно тим, хто купує їх через Інтернет...
http://ua.comments.ua/money/202706-yak-pratsyuie-kvitkova-mafiya-na-vokzalah.html

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 07.06.2013 > Тема "Резонанс"