Версiя для друку Обговорити в форумi

МЕТА ЇХНЬОЇ БОРОТЬБИ...
13 жовтня в бібліотеці ім. Лесі Українки м. Євпаторії відбувся усний журнал "Мета їхньої боротьби - Українська Самостійна Соборна Держава", присвячений 60-річчю утворення Української Повстанської армії. В читальному залі зібралась українська громада міста. Журнал відкрився "Молитвою за Україну" з хоралу "Боже великий єдиний" на слова О. Кониського та музику М. Лисенка.
Борис Воїнський, голова міської організації Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т. Г. Шевченка наголосив, що за 11 років незалежності України ми вперше на такому рівні святкуємо день утворення УПА. Гість з Сімферополя Олексій Ничипорович Климчук висвітлив причини утворення УПА, морально-політичну ситуацію напередодні Другої світової війни та під час війни. Голова Кримської організації КУНу Марія Іщук привітала всіх зі святом. Вона зробила маленький екскурс в історію, - починаючи від дня утворення УПА до теперішнього часу, подарувала бібліотеці книжки про героїв УПА.
Присутні щиро привітали ветерана УПА, мешканця м. Євпаторії Матвія Васильовича Галяна, який поділився своїми спогадами про бойові операції вояків УПА, про їхні життя та побут. Він звернув увагу на те, що поряд з українцями в УПА воювали росіяни, узбеки, латиші, литовці та представники інших національностей. Василь Хомич доповнив цю розповідь згадками зі свого дитинства про ганебні дії енкаведистів. Дмитро Дудко розповів, що в Одесі, Горькому, Ленінграді були створені спеціальні школи де готували солдатів, які маскувались під воїнів УПА і творили звірства на Поліссі, Волині.
Наступну тему журналу "Розстріляне відродження: ідеї борців за волю України - героїв УПА в творчості поетів і письменників" розкрили члени молодіжної громадської організації "Всесвіт" Галина Леонова та Лілія Абдувелієва. Вони ознайомили присутніх з творчістю Олега Ольжича, Олени Теліги, поета УПА Марка Боєслава, продекламували їхні вірші. Г. Леонова зачитала "Присягу вояків УПА".
Ігор Котар розповів, як боротьба українського народу за свободу відображена в пісенній народній творчості та творчості українських композиторів і поетів-піснярів. Пісні, що лунали з динамиків магнітофона, були підхвачені присутніми. М. В. Галян заспівав пісню, яку виконували вояки УПА під час захоронення героїв. Р. І. Кутний, підводячи підсумки усного журналу, висловив впевненість, що ратний подвиг воїнів УПА буде належним чином оцінений і в майбутньому це свято буде визнане як всенародне. Зустріч закінчилась виконанням Гімну України.
В. СУКАЧ.
м. Євпаторія.

МОНУМЕНТ БОРЦЯМ ЗА УКРАЇНУ
На Волині тривають заходи, присвячені 60-річчю Української повстанської армії, котра, як відомо, народилася  шість десятиліть тому у Волинському краї. З нагоди ювілею у поліському місті Любомлі було урочисто відкрито й освячено монумент борцям за соборну Україну.
Центральною фігурою пам'ятника, авторами якого є луцький скульптор Ірина Дацюк і любомльський архітектор Андрій Петров, є велична триметрова постать Святої Покрови - заступниці й покровительки славного українського козацтва, героїв-повстанців, святкова дата якої стала і днем народження УПА.
Ініціатором спорудження монумента борцям за соборну й незалежну державу став місцевий осередок Українського народного руху, а профінансував його виготовлення народний депутат України від Волині Борис Загрева. Він, а також інші народні депутати України, представники громадськості, районної і обласної влади, мешканці райцентру й навколишніх сіл і взяли участь в багатолюдному мітингу з нагоди відкриття монумента, поклали квіти до його підніжжя.
(УКРІНФОРМ).

"ОСТАННІЙ БУНКЕР" В МОСКВІ
У рамках проекту "Прем'єра" в Культурному центрі України в Москві пройшла презентація кінофільму "Останній бункер" (виробництво Національної кіностудії України імені О. Довженка). У презентації взяв участь режисер-постановник фільму народний артист України, заслужений діяч мистецтв Абхазії, лауреат державної премії імені О. Довженка професор Вадим Іллєнко, який розповів про історію створення картини, роботу з акторами, цікаві епізоди, що відбувались на знімальному майданчику.
Фільм, поставлений за повістю російського письменника Леоніда Бородіна "Перед судом", розповідає про боротьбу останніх загонів Української Повстанської армії (УПА) з військами НКВС (автори сценарію Вадим і Юрій Іллєнки, виконавці головних ролей - Віктор Соловйов, Олексій Богданович, Галина Суліма). За жанром - це соціально-історична драма з глибоко виписаними образами, близька до детективу.
Показ кінофільму приурочено до 60-ї річниці створення УПА; він сприятиме більшій інформованості російського суспільства про складні події на теренах Західної України у минулому столітті. Відкрив кіновечір вступним словом генеральний директор Культурного центру України в Москві Володимир Мельниченко.
Інформаційна служба Культурного центру України в Москві.

ПАРТИЗАНСЬКИЙ ФРОНТ У СТРАТЕГІЇ ВІЙНИ
Подіям, що відбувалися за лінією фронту в тилу німецьких військ у роки війни, присвячено ґрунтовну працю "Україна партизанська 1941 - 1945. Партизанські формування та органи керівництва ними" (Науково-довідкове видання. Редколегія: В. А. Смолій (голова) та ін.; автори-упорядники: В. С. Лозицький (керівник) та ін. - К.: Парламентське видавництво. 2001. - 319 с.). Варто зауважити, що це видання підготовлене винятково на базі архівних документів із фондів радянського партизанського руху, які зберігаються у Центральному державному архіві громадських об'єднань України.
Автори та упорядники об'єктивно і неупереджено показують всі складнощі процесу створення партизанських загонів, розгортання ними збройної та диверсійної діяльності. У світлі нових підходів до доказу історичних подій і явищ, відкинувши нав'язані ще радянською історіографією заідеологізовані стереотипи і штампи, вони аналізують офіційні документи ВКП(б)У і КП(б)У, Раднаркому УРСР і СРСР, військових органів, які без урахування складної суспільно-політичної та військової ситуації, ігноруючи елементарні вимоги підпільної боротьби, вимагали масового залучення населення до боротьби за лінією фронту. Здебільшого це призводило до негативних наслідків. Відомі численні приклади, коли чимало людей, навіть з партійно-радянського активу, переходили на бік ворога, виказували місце розташуван-ня партизанських загонів, підпільних організацій, конспіративних і явочних квартир, керівників підпільної   мережі в містах і селах.
На сторінках праці розглядається діяльність нелегального ЦК КП(б)У, Українського штабу партизанського руху (УШПР), його представництва при військових радах фронтів, а також обласних штабів партизанського руху, на які покладалися обов'язки сприяти успішному розгортанню та піднесенню партизанської боротьби в тилу німецьких військ.
Цікаві роздуми висловлюють автори про ситуацію, що склалася на окупованій території, співпрацю частини місцевого населення з німецькими військами, роль Комуністичної партії у розгортанні партизанського руху опору, кількість учасників партизанського руху, мирних жителів, які їм допомагали у боротьбі з ворогом. Уперше у вітчизняній історіографії вони намагаються з'ясувати, узгодити, уточнити багато питань, які за радянської доби вважалися остаточно і беззастережно дослідженими, не могли піддаватися сумніву чи недовірі, що відповідало партійно-ідеологічним принципам радянської командно-адміністративної системи.
Важливими є ті місця в рецензованій праці, де йдеться про діяльність в тилу німецьких військ Організації українських націоналістів бандерівської та мельниківської фракцій - ОУН(Б) і ОУН(М), Української Повстанської армії (УПА), загонів Української народної самооборони (УНО), УПА ("Поліська січ") - Української народно-революційної армії (УНРА) Т. Боровця-Бульби. Саме ці формування складали збройні сили українського руху опору, які намагалися використати війну між Німеччиною і СРСР для досягнення власної політичної ме-ти - здобуття і розбудови незалежної України.
Певно, створення і діяльність, зокрема, ОУН та її збройного формування УПА, унікального за своєю суттю чинника, стало тією ланкою історичного процесу, яка забезпечила перманентність національно-визвольного руху українського народу за власну державність. Тому замовчувати чи ігнорувати це важливе історичне явище, як цього вимагають наші громадяни, означає загнати питання у глухий кут, що, в свою чергу, посилить конфронтацію і протистояння між тими, хто визнає Українську Повстанську армію воюючою стороною в Другій світовій війні, та тими, хто рішуче виступає проти.
Рецензована праця неодмінно зацікавить дослідників партизанського руху, викладачів навчальних закладів різних рівнів, всіх, хто цікавиться історичним минулим своєї країни.
Володимир КУЧЕР, доктор історичних наук.

ВШАНУЙМО  УКРАЇНСЬКИХ  ВОЯКІВ
Не могла не написати листа в редакцію, адже я не згодна з тим, що наші урядовці ніяк не визнають вояків УПА воюючою стороною в Другій світовій війні. Вони боролись з більшовиками і німцями. Якби не вони, ніколи б не було нашої незалежної держави Україна. Нею ми пишаємось, а вона стала кісткою в горлі декому з наших недругів. В УПА була найрозумніша еліта нашої молоді, яка боролась і гинула за Україну. Земля їм пухом! У них був девіз: "Україна без заходу і сходу". Про це говорить і наш Президент Л. Кучма. Не бачу в цьому нічого поганого. Ми можемо бути з усіма державами в злагоді і мирі та при цьому бути незалежною державою.
Я пригадую своє дитинство. В 1947 році мені було десять років і я прекрасно пам'ятаю, як до нас ставились більшовики. В нашій хаті були портрети Шевченка, Франка, ікони в рушниках. І коли до нас приходили енкаведисти, а вони ходили тоді по всіх помешканнях, нас за це називали націоналістами. Звичайно, на їхню думку, треба було повісити портрети Леніна, Сталіна. Але ми ніколи б не молились цим страшним ідолам. Під їхнім керівництвом спецслужби НКВС глумились над людьми, били їх, вивозили до Сибіру. Які це були горе, плач, відчай!
Народ наш терплячий, живий і нічого свого не забуває. За радянських часів нас вчили на прикладі Павки Морозова, який зрадив свого батька. Хіба це чесний приклад? А мене батьки виховували на прикладах чесних людей: Шевченка, Франка, Кобилянської, які дуже любили Україну. А що могло вирости з дитини, яка продала свого рідного батька і батьківщину? Отож і виростали з таких "шістки", "сексоти" без честі і совісті. Такі є і нині в уряді та у Верховній Раді. Вони прилипли до своїх крісел, тому що їм там добре, там можна позіхати, колупатися в носі, лаяти один одного. Ми їм не потрібні. Соромно дивитись на деякі пики, які вони жирні, в телекамеру ледве вміщаються. Я б посадила їх на наші пенсії, нехай би пожили, як ми. Бо коли вони самі підуть на пенсію, то їм дадуть не менше тисячі гривень. Наше бідування їх не бентежить.
Я не згодна з тим, що вояки УПА не мають відповідної пенсії. Огидно, що високі пенсії мають колишні співробітники НКВС, які служили в ГУТАБі і на Соловках, за те, що вони вибили і вимучили мільйони невинних людей. Хіба вони заслужили державну повагу? Їхні руки в крові. Але їм кланяються дурні раби, які не можуть позбутися страху. А бити вони вміли не гірше, ніж німці. І якщо поставити на терези комуністів і фашистів, то вони один одного не переважать.
На все життя мені запам'яталась одна історія. У нас в Галичині була тюрма під назвою Бригідки. Там більшовики в 1939 - 1941 роках багато згноїли і вибили кращої молоді. Перед війною тюрма була забита вщерть. Коли більшовики відступили, люди кинулись в тюрму і побачили там гори трупів молодих людей і стариків. Вони були без рук, з виколотими очима - такий жах важко було уявити. Цю історію розказала мені мама. Батьки мої були чесні люди, вони не брехали. Та й зостався живим один шістнадцятирічний хлопець, якого витягли з-під трупів сивого, ледве живого. Він теж багато чого розповів.
То за що ми повинні були любити радянську владу? Її представляли звірі в людській подобі! І тому необхідно по справедливості надати воякам УПА належну пенсію і назавжди закрити цю тему. Цим людям багато років, нехай дадуть їм спокій. Я не можу терпіти брехні, якою обпльовують наш народ. І горда тим, що живу в Україні. Дай нам, Боже, сили і терпіння! А нашому урядові - розуму і доброти до людей.
Віра Василівна ВОЛЬСЬКА.
м. Феодосія.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 25.10.2002 > Тема "З потоку життя"