Версiя для друку Обговорити в форумi

Як це зробити у наш прагматичний час, коли змінені ідеали у суспільстві? Коли хрестоматійний вислів «книга — найкращий подарунок» перейшов у розряд анахронізмів? На щастя, є люди, які на своїх раменах тримають наше духовне небо. Об’єднавши зусилля, вони, ці подвижники, продемонстрували не лише власну любов до красного письменства. Головне, що вдалося літераторам і педагогам, це залучити школяриків до процесу читання. Кажуть, духовна столиця там, де плекають любов до літератури, мистецтва, музики. Здійснимо подорож до Червонограда – славного міста, що на Львівщині. Тут вшанували лауреатів Всеукраїнського літературного конкурсу імені Володимира Дроцика. Без перебільшення цьому святу красного письменства позаздрила б столиця. Адже завдяки невтомному організаторові конкурсу, поетові Ігорю Даху, літератори спілкувалися, читали свої твори і відчували… свою потрібність… Величезна розкіш як на наш час, чи не так?
«Як багато значить слово, — зауважує Ігор Дах. — Людина, яка навчилася вправно володіти словом, досягає найвищих вершин у суспільстві. До таких людей належать письменники, які знаходять неординарні вислови чи цікаві образи, якими захоплюється читач. Тішить, що на велику ниву письменства приходить талановита молодь. Наша місія полягає у тому, щоб підтримати її, скерувати у правильне русло. І не помилюся у тому, що така праця дасть вагомий врожай для України. Це і є одним із завдань літературного конкурсу імені Володимира Дроцика. Перечитуючи добірки, подані на конкурс юними авторами, дивуєшся: як вони відчувають гармонію земного буття і передають нам у своїх творах».
Ігор Дах втішений, що число конкурсантів з кожним роком збільшується, і це добра новина для літературного середовища. На третій конкурс було подано 36 авторських добірок у номінаціях «Поезія», «Проза», «Авторська пісня». І художній рівень поданих творів збільшується, — не без приємності зауважує натхненник конкурсу. Власне, конкурс імені Володимира Дроцика став справою його життя. Дивуєшся, як Ігор Дах знаходить час на власну творчість, адже робота із чужими рукописами забирає левову частку часу! А кожній творчій людині так шкода розпорошувати свій власний час, призначений для творчості! Червоноградцям справді пощастило, адже для рідного міста Ігор не шкодує часу. Він є засновником літературно-мистецького об’єднання «Третій горизонт», часопису «Літературний Червоноград» та художньо-літературного журналу «Місцевий часопис». Його книги відзначені літературними преміями, а також «Золотим фондом Бойківщини». Недаремно конкурс одержав ім’я шахтарського поета Володимира Дроцика. Він є одним із засновників літературного конкурсу ім. В. Бобинського у Червонограді. Закінчив ЛДУ ім. І. Франка, згодом гірничий технікум. Як добре, що краяни зберегли вдячну пам’ять про свого поета-земляка.
Мене завжди бентежили краї,
Де журавлі свою лишали тугу.
Вони вплітали в почуття мої
Мелодію ясного виднокругу.
(«Осінній сон»)
У творчої людини неодмінно з’являться однодумці. І такі люди з’явилися в оточенні Ігоря Даха. Це і працівники ВАТ «Львівська вугільна компанія», а також бібліотеки-філії № 9 та педагогічний колектив школи № 9 (директор Любов Денисюк). Філолог за освітою, Любов Денисюк скеровує діяльність педагогічного колективу на творчу роботу. Школярі набираються літературного досвіду у старших наставників, а педагоги створюють для цього усі умови. А поки що юні автори беруть свої перші «дорослі інтерв’ю» у досвідчених письменників.
Диплом лауреата у номінації «Дитяча книга» отримала львівська письменниця Надія Черкес, авторка книжки «Оповідки старої ратуші». Диплом першого ступеня здобула Валентина Козак (книжка «Той незабутній світ краси…»), другого – авторка казки-повісті «Діамантова дівчинка» Любов Новикова-Бемм та поетеса з Прикарпаття Любов Рудавська-Вовк (поетична книжка «Якби…»). Щедрий врожай зібрала цього року номінація «Краєзнавство». Лауреатом став Михайло Базар (автор документальної повісті «Родовід»). Диплом першого ступеня одержав Андрій Хрущак за посібник для учнів «Історія Волощі». Диплом другого ступеня — Михайло Арендач за книгу «Село Плав’є: погляд крізь віки». Автор розповідає про своє рідне село на Сколівщині, послуговуючись архівними матеріалами, спогадами односельців-старожилів. У номінації «Проза» диплом першого ступеня одержала киянка Наталя Осипчук (збірка новел «Під захистом святого Онуфрія»). Наталя Осипчук – письменниця, журналістка, член Національної спілки письменників, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», Міжнародної літературної премії ім. Богдана Нестора Лепкого, Другого та Четвертого Всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп’єси «Відродимо забутий жанр», Всеукраїнської премії ім. М. Чабанівського.
«Подібні конкурси надзвичайно важливі для творчих людей, — наголошує Наталя Осипчук, — адже вони переконують, що маємо багато обдарованих особистостей, літературних талантів. Головне, щоб вони залишалися і працювали на рідній землі».

Володимир ВЕРБИЧЕНКО,
журналіст

на фото: Наталя Осипчук

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2013 > Тема "Душі криниця"