Версiя для друку Обговорити в форумi

Приводом для розмови за «круглим столом» у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі про минуле і сучасне традиційної житлової архітектури Криму стала розгорнута у виставковому залі експозиція картин «Повернення забутої гармонії» заслуженого художника Автономної Республіки Крим Нурі Якубова. За місяць демонстрування її подивилися десятки відвідувачів, залишивши у книзі відгуків свої захоплені враження від побаченого.
Для створення цієї серії архітектурних пейзажів, сповнених світлою печаллю про Крим, який зникає, художник здійснив велику дослідницьку роботу в архівах і на місцевості, зібрав листівки, проаналізував гравюри минулих віків і на їхній основі відтворив у художній формі багато споруд культу і традиційного кримськотатарського житла, яких уже немає в дійсності.
Гурзуф і пам’ятка природи Ай-Серез поблизу Судака, вулички міста Старий Крим зображені Нурі Якубовим з такою реалістичною достовірністю, що хочеться зайти в затишні дворики з обвитим виноградом і розквітлими трояндами, а за його мечетями і житловими будинками можна вивчати особливості древньої архітектури та інтер’єру кримських татар. Інтерес до цієї теми він проявляв ще в Узбекистані, коли олівцем робив перші начерки в рідному місті Янгиюль Ташкентської області. Після закінчення з відзнакою Республіканського художнього училища ім. П. Бенькова навчався в Московському художньому інституті ім. В. Сурікова.
— Подивися на свою душу та серце і скажи: хто ти, звідки родом? — говорили студентам викладачі, розкриваючи духовну сторону професії живописця.
У 1991 році Н. Якубов уперше приїхав у Крим на літню навчальну практику.
— Нас було десять студентів різних національностей з колишнього Союзу і навіть іноземці, у тому числі двоє татар, — розповідає художник. — Поселилися в Кореїзі біля підніжжя гори Ай-Петрі. І його вулички, дорога в селище стали тоді для мене відкриттям усього Криму. Те, що душа шукала багато років у різних місцях країни, очі знайшли тут.
За два місяці він намалював десять картин і всі вдалі. Це були матеріалізовані на полотні його особисті переживання і серцебиття з деталями, без яких, на думку художника, не можна полюбити в живописній роботі. Кореїз до найменших дрібниць відкрив перед ним такий величезний пласт світу, який з того часу головною лінією пронизує всю його творчість.
Коли Н. Якубова запитують, що він найбільше любить малювати, відповідає:
— Старий Крим.
І має на увазі не лише місто з такою ж назвою та давньою — Солхат, де живе останніх двадцять років, а весь півострів. Він ходив вулицями Бахчисарая, дивився на сучасний шифер та асфальт, і в уяві виникав колишній образ міста зі старою черепицею і кам’яною бруківкою. А під час поїздки по Туреччині в місцях, де проживають вихідці з Криму, йому відкрилися справжні раритетні скарби древньої архітектури.
— Там збереглися ще колишні балкони, матеріали і кольори, які допомогли мені зрозуміти, чому татари споруджували житло в гірській місцевості, а долини з родючою землею, якої було мало, залишали для посівів, — розповідає Н. Якубов. — Гірський камінь використовували як фундамент, а з народженням кожної наступної дитини добудовували по кімнаті. Так виникла ярусна забудова, в якій один будинок немов виростав на даху нижчого рівнем.
Це глибоке знання історичного матеріалу дозволяє йому на основі залишків руїн зобразити всю споруду, за одними лише фундаментами відновити олією на полотні все село. Іноді малює з натури вуличку. Люди підходять, дивляться і дивуються:
— Звідки ти це все бачиш? Там же нічого цього немає!
А він і не претендує на фотографічну точність, бо його роботи — не копії дійсності чи старовинних будівель. Для нього головне — створити художній образ з національним колоритом і духом, в якому сучасність поєднується з минулим. А коли в роботі над архітектурним пейзажем за чорно-білими ескізами минулих віків, наприклад, мечетей Бейбарса чи Узбека в Старому Криму, відчуває труднощі з підбором кольорових відтінків у певну пору дня, підказку шукає за вікном своєї майстерні, через яке видно збудовані в дворі з каменю навіси під черепицею.
Кожен зображений художником дім — не проста реконструкція чи місце з дахом, під яким можна сховатися від дощу. Він малює його так, як бачить сьогодні, наповнюючи своїм світовідчуванням та душею. І ця реалізована живописна мета, поєднана з професійною пристрастю та інтересом до власних національних коренів, дала підстави спікеру кримського парламенту і будівельнику Володимиру Константинову сказати про виставку Нурі Якубова під час її демонстрування в будинку Верховної Ради АРК:
— От це — справжній Крим!
Відсутність глянцю і нарочитості в картинах, гаряче кримське літо з потьмянілою зеленню і пилом, за словами генерального директора ВІКЦ Миколи Кузьміна, допомагає краще зрозуміти атмосферу і простір минулого, вібрацію тогочасного суспільства з майновим розшаруванням і рівнем релігійності. А ландшафти півострова, особливості клімату його степової зони і Південнобережжя визначили типи житлової архітектури, різновиди конструктивних і функціональних елементів яких проаналізували у своїх виступах архітектор Наілє Валєєва і художник Олександр Кропко.
В інтер’єрі житла, яке було багатофункціональним, привертають увагу сакральні елементи. Свої вірування про захист дому від злих сил кримські татари вкладали в поєднання квадратних та овальних конструкцій кімнат, наповнення їх різними декоративними виробами та амулетами з магічною символікою, оздоблення стін орнаментами та аплікацією. Це був цілий комплекс розуміння життя предками, про який розповіла дослідниця кримськотатарського мистецтва, поетеса Майє Абдулганієва. Наприклад, у кімнаті нареченої близько трьохсот вишитих нею для посагу головних дівочих уборів — марама розвішувалися на спеціальній каруселі. Ця нарядна конструкція мала магічну силу і солярну символіку. Колись через такої ж круглої форми шанирак — місце зверху юрти — здійснювався контакт мешканців з небом і сонцем.
Такий же спокій і гармонія панують в інтер’єрі, що більше нагадує музей старожитностей, і на одній з картин Н. Якубова. Здається, що сюди от-от зайде людина з ще однією прикрасою на диван чи стіни. Це може бути килим, панно чи якась вишукана особиста дрібничка: вишита сумочка, скринька, металевий браслет із коштовним камінням. Можливо, саме тому ця картина демонструється автором незавершеною, без назви, і кожен відвідувач може додати в неї свій предмет, що є для нього талісманом. Цим художник хоче підкреслити, що в інтер’єрі власного дому кожен сам повинен обирати з багатьох напрацьованих предками варіантів такий стиль, який йому найбільше підходить, бути його творцем.
Ми сьогодні перебуваємо на точці неповернення багатьох архітектурних споруд кримських татар, типових зразків житлової забудови. Наприклад, із колишніх 1600 культових будівель нині збереглося лише 60. А через двадцять-тридцять років і вони можуть бути втрачені назавжди. На початку 90-х років минулого століття після повернення з депортації дехто з кримських татар пробував щось сам майструвати, щоб зупинити процес старіння чи руйнації дорогих серцю будівель, речей, сімейних реліквій. А група національних архітекторів подивилася на карту Криму і об’єдналася в асоціацію для вироблення єдиної стратегії колективних дій. Її представник Ренарт Саранаєв розповів, які спроби робилися щодо реставрації автентичних житлових споруд у Нагірному Бахчисарайського району і створення на базі цього села, яке раніше називалося Махульдур, тобто родюче, культурно-етнографічного комплексу.
Місця тут дуже живописні: пасмо гір Ай-Петрі, верхів’я ріки Бельбек, недалеко розташований Великий каньйон Криму з ландшафтним заказником, цікава історична забудова, яку потрібно і ще можна врятувати. На папері розроблялися різні проекти етнографічного та екологічного туризму з місцевою національною родзинкою. Було опубліковано з цього приводу багато статей у засобах масової інформації. На жаль, через юридичні неузгодження з власниками запланованих для реконструкції будівель роботи не були виконані. А велика за проектом реставрація села на практиці обернулася відновленням лише двох закинутих колодязів. Усього їх було впорядковано в Бахчисарайському районі більше тридцяти, чому безмежно зраділи місцеві жителі. Їм тепер і воду є де брати, і кожне джерело, накрите дахом із декоративним оздобленням малих скульптурних форм, набуло красивого і неповторного вигляду.
З ініціативи Р. Саранаєва реставрована одна садиба в селі Багата Ущелина, що до 1945 року називалося Коклюз, звідки родом його предки. Нині там приймають гостей і проводять екскурсії з традиційної кримськотатарської архітектури. Змінюються, за його словами, і в цілому підходи до нового житлового будівництва. Все більше замовників проектувальних робіт прагнуть поєднувати в своєму домі традиції предків з сучасними конструкціями і матеріалами, наприклад, обходитися без бетону, покрівлю зводити з використанням старої черепиці, що екологічно, тепло і комфортно. В селі Білому, приміром, батько з сином споруджують саманний дім з глини і соломи. Все частіше для освоєння цих древніх будівельних технологій на півострові почали засновуватися цілі школи з вивчення специфіки роботи з деревом, глиною, керамікою.
Про середовище забутої гармонії як натхненний чинник у творчості поетів, письменників, художників і композиторів говорили в своїх виступах завідувач виставково-експозиційного сектора ВІКЦ Ельміра Черкезова, кримчацька поетеса Ніна Бакші.
В архітектурі, як у літописі з каменю, відображається все наше життя. Вона, за словами письменника М. Гоголя, зберігає пам’ять про народ навіть тоді, коли вже нічого про нього не говорить. Тож на цьому синтезі традиційної і сучасної забудови нам і потрібно жити, зберігаючи все краще з минулих віків, відновлюючи втрачене, а нове створювати з таким розрахунком, щоб у регіону був свій самобутній, ні на кого не схожий архітектурний вигляд.

Валентина НАСТІНА

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 07.03.2014 > Тема "Крим - наш дім"