Версiя для друку Обговорити в форумi

Іван ДРАЧ
ДУМА ПРО ВЧИТЕЛЯ
(Фрагмент драматичної поеми)
Болять майбутнім, школо, твої груди -
Нехай святиться твій простий поріг!
Це вчителі, найкращі наші люди,
Готують старт для всіх крутих доріг.
Так, Вчителю, вже істина ця сива,
Хай все в книжках - хіба ж в книжках усе?!
Бо неповторність людська, як росина,
Всеможне сонце в крихточці несе.
Плекає педагог майбутність долі -
Яких за десять, за п'ятнадцять літ
Несе в собі всі долі ясночолі,
Які лиш потім світом йдуть у світ.
Їм світ несе з майбутніми законами,
Він, педагог, їм еталонить все
І пальцями своїми ніжнотонними
Плекає неповторний їх хосен.
Світ клекотить. Земля йде по орбіті.
А ти зімпровізуй їм свій секрет.
А в цьому, у яснім дитячім світі,
Годинник на п'ятнадцять літ вперед.
Неси, як пташку, мрію їм безсонну,
Щодня їм поклювати дай зерна
І в корінці впізнай шумливу крону,
Щоб в небі вкорінилася вона.
Це вчителі, найкращі наші люди,
Плекають нас для всіх крутих доріг.
Болять майбутнім, школо, твої груди -
Нехай святиться твій простий поріг!

Хто ліпше за учнів розповість про вчителів? І яка оцінка для педагога може бути дорожчою за визнання його вихованців? Ми пропонуємо напередодні світлого освітянського свята замість традиційних привітань журналістські спроби учасників мовно-комп'ютерного конкурсу, одним із завдань якого було написати про свого вчителя до газети.

ЛИСТ ВЧИТЕЛЮ

Здрастуйте, Богдане Олександровичу!
Минуло вже декілька місяців з того часу, як я поїхала з нашого села. Але немає такого дня, щоб я не згадувала нашу рідну школу, свій клас, а особливо Ваші уроки української мови та літератури.
Я пам'ятаю той день, коли Ви вперше, ще зовсім юним, прийшли до нас на перший урок. Для нас було дуже дивно, що вчитель розмовляє весь урок і навіть в перерві українською мовою. Нас дивувало і те, що з першого дня свого вчителювання Ви показали себе як справжній патріот своєї Батьківщини. Ви не боялися сказати правдиве слово на захист рідної мови, історії нашої держави. Хоч спочатку було мало однодумців, але з часом їх ставало більше і більше, бо саме Ви вселяли в своїх учнів віру в краще майбутнє, в те, що Україна і українська мова жили, живуть і будуть жити, хоч і досі деякі не хочуть визнавати первинність нашої держави та нації.
З кожним роком Ви набували все більшого досвіду. Так, після закінчення Національного педагогічного університету імені Драгоманова Ви спробували свої сили у кримському конкурсі "Вчитель року-2003", де зайняли призове місце, чим довели своїм колегам та учням, що завдяки своїй праці і наполегливості можна досягти великих успіхів. Я впевнена, що цей здобуток був заслужений, тому що на Ваших уроках завжди цікаво. Ви прикрашали свої уроки показом навчальних діафільмів, проводили багато ігор, конкурсів, вистав. Кожен наступний урок ніколи не був схожий на попередній. А як цікаво Ви проводили тижні української мови та літератури! Я пам'ятаю, як ми ще за місяць починали готувати різні вистави, пісні, танці. Коли ж приходив цей тиждень, для нас це було справжнє свято, якого ми з нетерпінням чекали.
Мабуть, назавжди в моїй пам'яті залишиться Ваш гарно оформлений кабінет. Зі звичайної кімнати Ви зробили справжню світлицю української мови та літератури. Портрет Т. Г. Шевченка, вишиті рушники, прапор та герб України, гарно оформлені стенди на допомогу учням та квіти - все це налаштовує учнів на гарне засвоєння матеріалу з української мови та літератури, а також прищеплює почуття гордості за свою Батьківщину.
Не менш велику роль відіграла така риса Вашого характеру, як людяність. До кожного учня Ви ставитесь, як до особистості, гідної поваги та пошани, тому всі так само ставляться і до Вас. На уроках Ви прагнете, щоб кожен учень не був обділений увагою, незалежно від того, які у нього успіхи у навчанні. Учні не бояться висловлювати Вам свої думки стосовно того чи іншого питання, що в свою чергу веде до розкриття обдарування того чи іншого учня. Так стали з'являтися вірші українською мовою, які діти не соромляться показати Вам та іншим, хоча цього раніше не було. Особливо мені запам'ятався вірш "Батьківщина" Євгена Вихристюка з 5-го "а" класу:
Батьківщина -
це село чи місто,
Батьківщина -
це батьки твої, звісно,
Батьківщина -
це твій рідний край,
Батьківщина -
це маленький рай,
Де я родився і де я живу,
Там, де колишу сестричку свою.
Я вірю в те, що Ваші прагнення, мрії та сподівання здійсняться. І ми, як наступне покоління, допоможемо Вам, щоб українська мова та література не загубилися серед інших в Криму, а зайняли своє почесне перше місце.
З пошаною - Ваша учениця
Інна КОСТРОВА.
(Команда "Зірка").

"НЕМОВБИ У ОЗЕРЦЯ ЧАРІВНІ, ЩОДНЯ В ДИТЯЧІ ОЧІ ЗАЗИРАЮ"
Що може бути дорожчим за Україну, матір, рідне слово? Любові і повазі до них нас навчають вчителі. Особливо зараз, коли навколо панує все закордонне, деякі наші однолітки соромляться української мови. Але ж забути рідну мову - це все одно, що забути рідну матір, яка виростила, випестила тебе, поставила на ноги. А причина того, що люди цураються української мови, в них самих. Тому саме вчителям української випадає допомогти людям виправити себе, збагнувши радість спілкування мовою нашої любої Батьківщини. В Криму мешкають люди багатьох націй, їх мови між собою переплутані, немає навіть чистої російської, не кажучи вже про українську.
Навчати української мови - це важка праця, але ця праця буде оцінена вже наступним поколінням. Коли в школах є такі вчителі, як наша Оксана Анатоліївна Жайворонок, то українська мова найближчим часом буде панувати і в Криму, і в Україні. І це станеться не тому, що це державна мова, а тому що нас навчають любити красу української мови, її пісенність, ніжність. Праця вчителя української мови відрізняється від роботи вчителя іншого фаху тим, що вона впливає саме на державність, єдність нашої України.
Якщо Оксана Анатоліївна виховує нас залюбленими у нашу солов'їну українську мову, то ми своїм діточкам передамо цю любов, а вони - далі й далі.
Коли ми спитали у Оксани Анатоліївни, що вона відчуває, коли заходить в клас, то почули у відповідь слова вчителя української мови Василя Латанського (до речі, в селі Пруди він викладав мову І. І. Білоцинко - керівнику нашої команди "Райз"):
Заходиш в клас -
і легко так мені,
Неначе з пекла
перебравсь до раю,
Немовби у озерця чарівні,
Щодня в дитячі очі
зазираю.
Закінчивши Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут, Оксана Анатоліївна не мала сумніву ані хвилини щодо місця своєї майбутньої роботи. Це було так очевидно - рідна Новоандріївська школа прийняла її в свої обійми. Діточки початкових класів, яким викладає українською Оксана Анатоліївна, обожнюють свою молоду гарну вчительку. А учні для Оксани Анатоліївни - джерело сили для оптимізму, натхнення в цей нелегкий час життя.
З кожним вересневим дзвоником починається новий рік. Невичерпне джерело доброти, радості, знань, любові. Мрія таких вчителів, як Оксана Анатоліївна, - побачити всіх учнів щасливими.
Команда "Райз". с. Новоандріївка Сімферопольського району.

Широко відкритими очима ти дивишся на світ. А він, безмежний і надзвичайно цікавий, змінюється щомиті. Ти теж ростеш, дорослішаєш. Але незмінним залишається твоє бажання дізнатися про все на світі. Бо ти живеш у цьому світі, ти - частинка Всесвіту. А тому тобі потрібно повсякчас поповнювати свої знання. Саме це нелегке завдання виконують шкільні вчителі, такі тендітні, ніжні і розуміючі. Із знайомства з такою людиною у кожного з нас починаються найцікавіші сторінки життя, найкумедніші і найнезабутніші вибрики долі. Для мене все це почалося тоді, коли я познайомилась зі своєю вчителькою української мови. Її звати Тетяна Олексіївна Бурцева. Вона - дуже незвичайна людина виняткової душевної краси і гармонії, особистість, сповнена активності, енергійності, наполегливості. Як вчитель, вона любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина зможе стати гарною людиною. Тетяна Олексіївна вміє дружити з дітьми, бере близько до серця їхні радощі й невдачі, розуміє психологію дитини і ніколи не забуває, що й сама була колись маленькою. За її розум, справедливість, терпіння, розуміння про неї можна сказати, що це людина своєї справи. Для кожного вона - щирий співрозмовник і порадник, готовий прийти на допомогу у будь-яку хвилину. Вона завжди зрозуміє, підбадьорить, підтримає влучним словом.
Рідне слово для неї - це вимір, в якому вона відчуває себе щасливою, це і глибоке задоволення своєю справою, і джерело живлення її думок. Саме інтерес до проблем науки, широкий кругозір, зацікавленість, інтуїція роблять її загадковою і привабливою.
Особисто для мене Тетяна Олексіївна - це найперша людина в школі, яка відкрила двері у широкий світ барвистого слова і тонкої мелодії мистецтва творити. Творити картини повсякденного настрою душі, емоцій, мрій, реальності за допомоги розуму, звичайної ручки та аркуша паперу. Творити своєю рідною
українською мовою. Найголовніше, що дала вона мені, - це переконаність у тому, що я - людина, неповторна, самодосконала, впевнена у собі і завтрашньому дні, бо крокую з Вітчизною в серці і розмовляю рідною мовою. Я дуже вдячна Тетяні Олексіївні ще й за те, що вона поважає в кожному особистість, розвиває в учнях людську самобутність і оригінальність. У мені вона відкрила живинку, яка формує мій індивідуальний образ, вводить мене у світ творчої праці, безперервно поповнює невичерпне джерело духовної сили. Вона виявила у мені той індивідуальний нахил, те таємне обдарування, яке допомогло мені відчути себе справжньою людиною. За це я дуже вдячна їй. Тепер, завдяки моєму наставнику, я можу випробувати свої сили і здібності.
Дорослішаючи, я формую себе, свою особистість, гартую свою душу, розвиваю уяву і творчі здібності, навчаюсь спілкуватись і краще розуміти інших. Люблю життя, активні вчинки, музику, спорт. Мені подобається розмірковувати над різними проблемами. Я поважаю чужу думку, ладна прийти на допомогу іншим і виявити милосердя та доброту, мрію про високе кохання... Це - мій портрет як європейця і сучасного підлітка. У цьому немала заслуга і моєї вчительки.
Гортаючи в пам'яті сторінки з її життя, не можна не помітити значні досягнення у роботі. Адже не даремно Василь Олександрович Сухомлинський відзначав:
"Хороший вчитель продовжує себе, свої знання, свої добрі якості в серцях і умах своїх вихованців. І немає нічого благороднішого від цієї справи". На мою думку, Ви, Тетяно Олексіївно, Вчитель з великої літери. Щасливі ті, кому судилося бути вашими учнями. Ваші уроки - це не просто уроки мови та літератури. Це книга життя, любові, терпіння. Ви продовжитесь у мені і тих учнях, які стали педагогами, лікарями, військовими і просто хорошими людьми. Я вдячна долі, яка подарувала мені такого вчителя, друга, наставника. Світло Вашої душі завжди зігріватиме мене, буде тим невгасимим вогником, який я пронесу через усе життя. Щасти Вам, люба моя вчителько. Дай, Боже, Вам здоров'я, щастя і творчої наснаги.
Анастасія БУТ,
учениця 9-го "а" класу (команда "Січовики").

НАПОЛЕГЛИВІ, ВИМОГЛИВІ, НАТХНЕННІ

Ми, учасники команди "Роксолана", хочемо розповісти вам про тих учителів-україністів, що працюють у нашій школі.
Проживаємо ми в селі, де мешкають люди різних націй. У нашій школі навчаються діти українців, кримських татар, росіян, таджиків, вірменів, білорусів та інших народів. Всі вони вивчають державну мову, яку викладають у нас три вчительки.
Руденко Ганна Василівна працює в нашій школі вже 30 років. Вона приїхала до нас з Полтавської області і привезла з собою не лише рідну мову, а й багато цікавих речей: вишивки з орнаментами її області, рецепти народних страв, народних лікувальних засобів і велику кількість цікавих розповідей про свій рідний край.
І хоч Ганна Василівна працює в школі вже багато років, з нею завжди відкриваєш для себе щось нове, тому що вона залюбки організовує для нас екскурсії по рідному краю, веселі позакласні заходи, співає українські пісні. Під її керівництвом у школі працює драматичний гурток, учасники якого виступають на шкільних святах, інсценізують уривки з кращих літературних творів українських письменників. Та й сама вона бере участь у фестивалях творчості учителів.
З допомогою свого чоловіка - художника Анатолія Івановича, Ганна Василівна обладнала гарний кабінет української мови, який є одним з кращих кабінетів у нашій школі.
Є у Ганни Василівни і послідовники: дехто з її випускників також став викладати українську мову та літературу.
Визначною подією для нашої школи стало відкриття минулого року першого українського класу. Скільки різних думок існувало з цього приводу! Мало хто вірив, що в такій багатонаціональній школі, як наша, це взагалі можливо. Ще й дотепер, як нам розповідають дорослі, точаться суперечки, чи є правильним відкриття українського класу, і що буде з його учителями далі.
Особливо важко довелося працювати в таких умовах добрій, лагідній Галині Вікторівні Ляльці. Саме вона відважилась на цей крок. Але бачили б ви, як щебечуть біля неї первачки, з якою гордістю вони вітають у школі дорослих українським "Добридень!".
Незважаючи на те, що школа і сільське оточення в нас російськомовні і важко зберегти в таких умовах чистоту українського слова, Галина Вікторівна терпляче і натхненно навчає своїх малюків. У її кабінеті, немов у світлиці, висять вишиті рушнички, багато квітів, є куточок з іграшками для відпочинку учнів, завжди чисто й затишно.
Натхненним, наполегливим, вимогливим керівником нашої команди стала Наталія Василівна Пастушко - третя вчителька української мови, яка займає ще й посаду заступника директора з виховної роботи. Саме вона запропонувала нам спробувати виграти комп'ютер для школи.
І хоч навчаємось ми української мови у різних вчителів, вона об'єднала нас в одну команду, тому що завжди душею вболіває за школу, за учнів.
Її батьки походять з Івано-Франківщини, але доля "покидала" їх по світах, і, оселившись у нашому селі, родина Наталії Василівни стала осередком збереження українських народних традицій, духовності. Її батько разом з іншими українцями, що мешкають у нашому селі, змогли заснувати українську православну церкву. Ці люди свято бережуть і рідну мову, й українську пісню, й народні звичаї та обряди.
Мабуть, саме тому і Наталія Василівна так закохана в українське слово. Закінчивши на відмінно школу, вона вступила на музично-педагогічне відділення Ялтинського педучилища, де під керівництвом мудрого і натхненного, як вона каже, але суворого і вимогливого Олексія Федоровича Нирка навчилася грати на бандурі. Але бажання отримати вищу освіту привело її на філологічний факультет Сімферопольського держуніверситету, де на той час існував ансамбль бандуристок, яким керували Зоя Василівна Ягодникова та її подруга - Людмила Миколаївна.
Прийшовши працювати у нашу школу, Наталія Василівна організувала гурток з навчання гри на бандурі. Цей інструмент дуже рідкісний у нашому районі. Завдяки Олексію Федоровичу Нирку Наталя Василівна змогла привезти у школу два інструменти, щоб пропагувати музичні твори для бандури. Дівчата, що училися грати на бандурі, виступали не лише у нас у селі, в райцентрі, а навіть двічі брали участь у фестивалі "Дзвени, бандуро!", що кожного року проводиться у Ялті.
А ще під керівництвом Наталії Василівни учні нашої школи познайомилися з новою інтелектуальною грою "Дебати", участь у якій дозволила шкільній команді позмагатися з учнями інших регіонів України на Всеукраїнському турі, що відбувся у квітні цього року в Алушті. Змагання проходили українською мовою.
Наталія Василівна дуже любить поезію, особливо цінує вірші Ліни Костенко. І сама складає вірші і навіть пісні. Деякі з своїх поетичних спроб вона дозволила нам надіслати до редакції.
Учні, що навчаються у Наталії Василівни, люблять її уроки за те, що вони не бувають однаковими і завжди є можливість висловити свою думку, показати, на що ти здатний. Недаремно її учні пишуть вірші, співають під час концертів і стають лідерами нашого шкільного життя.
Нам здається, що для того, щоб уроки української мови були улюбленими для учнів, потрібно, щоб учитель сам був закоханий в українську мову так, як закохані наші вчителі - всім своїм єством, всією душею. Вони ніколи не скаржаться на труднощі, яких немало (нестача підручників, утиски незадоволених дорослих, сімейні проблеми), а просто самовіддано роблять свою справу. Мабуть, саме за це їх шанують і поважають люди в селі, їх люблять діти у школі.
Учні Октябрської ЗОШ Первомайського району.

ВЧИТЕЛЬКА УЛЮБЛЕНА МОЯ

Є в степовій частині Криму, серед садів та виноградників, мальовниче село Новоандріївка, багато мешканців якого переїхали до Криму після приєднання його до України.
А в селі є школа, яка завжди славилася і славиться своїми вчителями української мови та літератури. І так ці вчителі піднімали престиж укра-їнської мови, що наша школа першою серед сільських шкіл Криму виборола право отримати статус школи з української мовою навчання. І ніяких перешкод та непорозумінь не виникло, бо українська мова в нас шанується і поважається,
міцно посіла чільне місце, як і належить державній мові. А мова - душа народу! А душа - корінь життя. Сьогодні ми маємо думати про свій корінь, про те, без чого не уявляється жоден народ. Наша мова з чорнозему, з роси, з тихої води, ясних зір і широких безмежних степів. Вона наймудріша, наша берегиня, що не давала згаснути земному вогнищу роду нашого українського, що тримала наш народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу! Любов до рідної мови, рідного краю - це саме те, чому вчать дитину змалечку, спочатку батьки, а потім вчителі у школі. Велике щастя для дитини, коли у першому класі, прийнявши з рук матері, дитину візьме за руку Вчитель з великої літери.Гідний внесок у цю справу зробила й наша чарів-на улюблена вчителька української мови та літератури Світлана Адамівна Суходольська. Вона невисока на зріст, струнка, як берізка, завжди елегант-но вдягнена та з гарною зачіскою, жвава і життєрадісна, щиро закохана в рідне слово, яке з натхненням несе учням та їхнім батькам.
Народилася в Рівному, навчалася в Донецьку, а працює в Криму ось уже сімнадцять років. І це ніби символізує соборність нашої держави.
Ми не пам'ятаємо жодного уроку нашої вчительки, де б учні нудьгували.
А коли лунає дзвоник на перерву, учні залишаються у класі, щоб бодай ще хвилинку не виринати з чудової країни, куди ми постійно мандруємо з нашою вчителькою.
І поза школою, де б ми не зустрілися зі Світланою Адамівною, спілкуємось винятково українською.
Ми живемо в Криму і не завжди послуговуємося українською мовою. Звичайно, треба поважати всі-всі мови світу, але особливо цінувати й любити державну мову, мову того народу, який дав ім'я державі, - українську.
Ось цікавий приклад. Коли взимку ми їхали до Києва на Президентську ялинку і в потязі розмовляли українською мовою, то інші наші кримські однолітки відверто дивувалися і навіть спочатку не вірили, що ми їхні земляки. Вони намагалися підтримувати з нами розмову українською мовою. І тоді нам стало зрозуміло, що нарешті українська мова стає престижною і на теренах Криму. І ми пишаємося цим!
Ми розповіли лише про нашу улюблену вчительку. Але було б несправедливо не згадати інших учителів-україністів. Це мати та донька Юрченки - Тамара Іванівна й Оксана Валеріївна.
Вони також спрямовують серця учнів назустріч милозвучній мові, народним пісням, віршам, допомагають осягнути історію нашого народу.
Такими і повинні бути справжні вчителі української мови та літератури - знавці своєї справи. Їх праця важка, нелегкий шлях обрали вони собі, але щастя нести світло знання, добра і надії робить життя цих людей багатим і наповненим сенсом.
Команда "Інтер" Новоандріївського будинку культури Сімферопольського району.

ВЧИТЕЛЬ РІДНОЇ МОВИ
Професії учителя і лікаря - найвідповідальніші. Вчитель має великий вплив на формування в учнів світогляду, від вчителя залежить ставлення учнів до предмета, який він викладає. А від вчителя української мови залежить, чи стане українська мова рідною для учнів-кримчан, чи відчує молоде покоління, що їхня мала Батьківщина - частина України, нашої великої Батьківщини. Українська мова та література, історія України, українознавство - всі ці предмети формують ставлення учня до рідного краю, його традицій, історичного минулого.
Однією з моїх улюблених викладачів є вчителька української Тетяна Сергіївна Михальчук, яка викладає в нас з 8-го класу.
На перший погляд, Тетяна Сергіївна здається дещо суворою, але це лише через те, що вона намагається дати знання про свій предмет якнайповніше, і їй це вдається. За урок ми встигаємо все: повторити старий матеріал, засвоїти новий, отримати гарні оцінки... Уроки літератури для мене найцікавіші. Тетяна Сергіївна завжди пояснює те, що незрозуміле, не вимагає однозначних відповідей на складні питання; вона подає матеріал через своє розуміння. Нам завжди цікаво її слухати. Взагалі мову й літературу ми вивчаємо дещо поглиблено (а для Криму це дуже незвичайно), і мені це дуже подобається.
Я хочу бути такою ж всебічно розвиненою людиною, як моя вчителька української. Безперечно, вона бездоганно знає свій предмет, але й добре -історію, іноді цитує нам Біблію та якісь цікаві думки латинською; вона може грати на піаніно та на гітарі, чудово співає (це своє вміння вона продемонструвала на змаганні "Тавриди" і "Класу Сковороди" у першій гімназії). Та оскільки Тетяна Сергіївна родом з Волині, вона чудово знає українські традиції, обряди та народні пісні: тільки їй я завдячую деякими своїми перемогами в олімпіадах з української мови та літератури, вона й сама має чимало нагород.
Вона також класний керівник, діти люблять її та поважають, бо вона людина дуже чесна, чуйна, завжди дотримується слова, поважає ці якості в інших, не терпить брехні. Тому вона йде назустріч тим, хто дійсно хоче вчитися і потребує допомоги. Мабуть, тільки такий вчитель може прищепити учневі любов до рідної мови, якщо цього не зробили батьки. Я не хвалюся і не перебільшую, я просто знаю, що мені пощастило, бо моя вчителька української - найкраща.
Юлія ОНИЩЕНКО,
"Клас Сковороди".

Своїх наставників з днем Учителя вітають учні гімназії № 1 м. Саки

Класного керівника 7-го "а" класу Ганну Гаврилівну ДЕМИДОВУ вітаю з Днем учителя. Бажаю успіхів у роботі, здоров'я. Ми шануємо Вас і любимо.
Ганна ЩЕРБИНІНА,
учениця 7-го "а" класу.
***
Дорог матусю Ганну Гаврилівну ДЕМИДОВУ.
Вітаю з Днем вчителя! Бажаю щастя, здоров'я, радості від розумних, слухняних учнів. Обіцяю бути хорошим сином.
Твій Сашко.
***
7-й "б" клас вітає з Днем учителя усіх вчителів. Ми вдячні вам за розум, щедрість, турботу.

Шлемо вітання нашому класному керівникові, учителю української мови і літератури Ніні Вікторівні ПРИМАК. Нехай її здоров'я буде міцне, а учні - слухняними.
***
Вітаємо з Днем учителя Галину
Павлівну ХМЕЛЬ. Бажаємо щастя, здоров'я, успіхів у роботі і в житті.
З повагою 7-й "в" клас.
Вітаємо колектив вчителів, які навчають 7-й "в" клас. Терпіння, вдячних учнів і всього найкращого.
З повагою 7-й "в" клас.
***
Кохану матусю Олену Едуардівну ДУБИНІНУ, вчительку англійської мови, вітає син Павло.
Будь здоровою, радісною, а я буду тобі помічником.
***
Вітаю Ірину Михайлівну ВОЛЯНЮК, вчительку математики. Бажаю їй щастя, здоров'я, вдачі та слухняних учнів.
Альона
СТЕПАНОВА,
учениця 7-го "б" класу.

Своїх вчителів вітають зі святом учні гімназії № 9 м. Сімферополя

Людмилу Леонідівну ЗГІННИК, директора гімназії № 9, від щирого серця вітають учні 10-х класів з професійним святом. Бажаємо міцного здоров'я, успіхів у роботі. Завдяки Вам наша школа - найкраща!
Арину Валеріївну ДРИЗУЛЬ. Бажаємо успіхів у роботі, терпіння і гарних та слухняних учнів, як наш 10-й "а". Хімія з вами - це справжнє свято!
Оксана Дяченко і 10-й "а" клас.
Наталію Іванівну ФЕДОРЕНКО вітають учні 10-го "б" з професійним святом! Бажаємо міцного здоров'я, щастя, всього найкращого.
Василь Глушко і 10-й "б" клас.
Валентину Георгіївну ЦЕЙСЛЕР, вчительку німецької мови. Бажаємо міцного здоров'я і обіцяємо ніколи Вас не засмучувати!
10-й "б" клас.
Наталію Ярославівну ГАВРИЛЯК, класного керівника. Це не тільки хороший вчитель, це також гарна людина, яка завжди зрозуміє, вислухає, допоможе. Якби було більше таких вчителів!
Геннадій Морозов і 10-й "б" клас.
Людмилу Василівну КАЦУРУ, яка знає свій предмет не гірше, ніж усі лорди британського парламенту. Вона знавець своєї справи, завжди залюбки поділиться знаннями з учнями. Ми вас цінуємо!
Настя Солодовник, 10-й "а" клас.
Станіслава Володимировича СМИРНОВА, вчителя військової підготовки 10-х класів. Прийміть побажан-
ня міцного здоров'я, успіхів у роботі!
10-й "а" і 10-й "б" класи.
Тетяну Миколаївну ДЕМЕНТЬЄВУ, викладача англійської мови. Коли приходиш на її урок - настрій чудовий цілий тиждень!
Олександр Оголихін, 10-й "а" клас.

Учитель творить людину...

Шановний Вікторе Володимировичу!
Ми щиро вдячні Вам за Вашу пропозицію і повідомляємо, що ми сформували команду "Січовики" і бажаємо взяти участь у запропонованому Вами інтелектуальному марафоні, а також вдосконалювати свої знання з мови, літератури та географії та допомагати жителям Криму у засвоєнні державної мови. Наша команда "Січовики" буде постійно брати участь в цьому заході. На газету "Кримська світлиця" ми обов'язково оформимо передплату, а про подальші конкурси та їх результати просимо нас інформувати.
Висилаємо завдання "пельменного" та журналістського конкурсів.
З повагою Г. П. Коротич,
директор школи, голова районного громадсько-політичного об'єднання "Наша Україна" Віктора Ющенка, голова районної організації НРУ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 03.10.2003 > Тема "Мовно-комп'ютерний конкурс"