Версiя для друку Обговорити в форумi

У ці березневі дні 20 років тому ми вітали нашого улюбленого українського співака Ореста Мартиніва з 50-річчям. «Співай, Оресте, рідну пісню!» під таким заголовком була розміщена публікація, автором якої став наш колега по газетній справі Данило Кононенко. Багато що змінилося за цей час у нашому житті. Вже й Крим сьогодні важко назвати Українським, та і за подібне висловлювання Російською Федерацією планується ввести з травня місяця кримінальну відповідальність (чи снилося нам щось подібне навіть у страшному сні!), а співак Орест Мартинів як співав, так і продовжує співати рідні нашому серцю українські пісні, які, до речі, можна почути навіть в глухій російській глибинці.
Бо пісня не має кордонів, їй підвладне кожне людське серце, відкрите для добра і краси. Але якою втіхою вона стала сьогодні для кримських українців, розкута і вільна, мелодійна і щемка.
Народжений на Івано-Франківщині в с. Бовшів, де, здається, і досі лунає скрипка Орестового батька та ніжний співучий голос його матусі, Орест пізніше жив і навчався в школі у Запоріжжі, свою професійну кар’єру розпочав у культурно-просвітньому училищі у Снятині і відточував майстерність в Київській консерваторії. А в Криму вже ділився своїми скарбами: в Кримському українському музично-драматичному театрі — зі сцени, в культурно-просвітньому та музичному училищах — як викладач і на безлічі співочих майданчиків, надихаючи трудівників на самовіддану працю і нагадуючи їм про інший високий смисл їхнього буття.
Поряд з українською класикою, співав Орест Мартинів і народні пісні, не гордує і щодо творів кримчан-аматорів, якщо пісня написана з душею та ще й рідною мовою.
Особливе місце в творчості співака належить пісням на слова Тараса Григоровича Шевченка. Вони стали основою для останнього записаного Орестом Федоровичем компакт-диску, до якого увійшло 49 музичних творів. В такий спосіб він готувався до знаменної для кожного справжнього українця дати – 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря, яке, на жаль, пройшло в умовах російської окупації, що практично звело святкування цієї дати нанівець.
Та Орест Мартинів все одно співав Шевченкові пісні. Співав їх у Будинку офіцерів, співав і біля пам’ятника Тарасу Григоровичу під час численного мітингу, виконував їх урочисто і красиво, цілком усвідомлюючи, що ці пісні вже сьогодні є не лише витвором мистецтва та духовною настановою українського пророка, але і реальною зброєю та гімном звитяги, який піднімає людей на спротив новому ярму.
У непростий період святкували ми Орестовий ювілей і 20 років тому, який за велінням долі збігається з круглими Шевченківськими датами. Мали ми тоді і власного президента, мали і московський уряд з тамтешньою пропискою, що урядував із сонячного алуштинського узбережжя. Але Юрій Мєшков відвідав-таки урочистий концерт, присвячений Великому Кобзареві, і навіть назвав його генієм, що «дав можливість по-новому сприймати дійсність».
Хочеться вірити, що на зміну воєнним часам все ж таки прийдуть мирні, коли все українське не буде офіційним подразником, а стане логічною частиною нашого життя. Адже ми, українці, в Криму були, є і, сподіваюся, будемо, буде і наша пісня, яку уособлює сьогодні наш славний ювіляр.
Редакція газети «Кримська світлиця» щиро вітає Ореста Федоровича з його ювілейною датою. Ми пишаємося вами, пане Оресте, талановитим, гордим, незрадливим, волелюбним, щиросердним, якими завжди були кращі представники нашого народу! Несіть рідну пісню ще довгі роки до тих, кому вона звеселятиме душу, і будьте здоровим, успішним та щасливим за будь-яких життєвих обставин!

За дорученням редакції —
Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2014 > Тема "Душі криниця"