Версiя для друку Обговорити в форумi

Всі, хто знав Сергія Дружиніна, - приголомшені: як же так?
Коли я почув повідомлення, що під час негоди трагічно загинула молода людина, - гірко зітхнув: знову смерть зненацька забрала до себе людську душу. Та коли я взнав, хто загинув, - випустив книжку з рук. Ту саму книжку, на яку Сергій з нетерпінням чекав, - "Грёзы любви. Поэзия крымских ханов и поэтов их круга".
З особливою любов'ю він готував до друку цю книгу. Він був перекладачем і дизайнером водночас. Треба було бачити і чути, як у видавництві "Доля" він сперечався з Наріманом Абдульваапом, який укладав твори, готував коментарі та писав післямову.
А сперечалися вони, здавалося, за кожну дрібничку: то орнамент не такий, то поділ строф не відповідає оригіналові, то колір вимагає підсилення...
Та у творчому процесі дрібниць немає. Тому і художній та технічний редактори Олександр Іванченко і Мемедулла Усеїнов прагнули дійти спільної згоди, аби видання відповідало задумові автора.
У середу, за день до смерті Сергія, ми зустрілися на вулиці Горького (на тій самій вулиці, де він і загинув), що у м. Сімферополі.
- Сергію, - повідомив йо-го, - я щойно з друкарні. Книжка "Грёзы любви" віддрукована. До суботи наклад буде готовий.
- Як добре, - зрадів він. - Зараз зателефоную Наріману.
- Тоді до зустрічі на зборах?
- Так. Принесіть туди книги.
В суботу я приніс книгу "Грёзы любви. Поэзия крымских ханов и поэтов их круга" на письменницькі збори, але Сергій Дружинін не прийшов. І вже ніколи не зможе прийти...
Саме на цих зборах він мав зачитати заяву з проханням прийняти його до Національної Спілки письменників України.
Про що він думав, коли перекладав рядки Ашика Омера:

"К Всевышнему иду,
чело опустив,
Душа немеет,
в слух себя обратив",

або месневі Газі Герая Хана II Бора:

"Согласись смиренно с тем,
что судит рок.
Знай, что всё на свете
Бог дал, Бог дал, Бог"?

Про це ми вже не взнаємо. Та я знаю напевно: кримські татари в особі Сергія Дружиніна втратили великого друга-слов'янина, який свою подальшу творчу долю пов'язував саме з цим народом.
Ще одну свою друковану працю не встиг побачити Сергій - переклади віршів Бекіра Чобан-заде, зібрані під однією обкладинкою. Двомовна збірка "Булутлар - Облака" побачить світ у жовтні ц. р.
До речі, над оформленням цієї книги він працював особливо прискіпливо.
Як вдало Сергій поставив в один ряд слова "Душа немеет..."! Він жив передчуттям, як чимало творчих людей. Тому і знав про цей стан душі. Для багатьох людей передчуття - сестра таланту. Не більше.
Шкода, що Сергієве передчуття виявилось пророчим.

На фото: Сергій Дружинін (в центрі) серед учасників свята "Дні Адама
Міцкевича" в м. Алушті. 10 липня 2003 року.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2003 > Тема "Українці мої..."