Версiя для друку Обговорити в форумi

Мені наснилось,
що вони зустрілись:
Убитий в Крутах
й вірменин Сергій.
В саду едемськім
на травичці всілись:
«За що тебе?»
«За Україну, друже мій».
«Ти знаєш,
і мене за неї вбили,
Та це було вже років
 майже сто.
Тоді померли ми,
щоб ви нам жили.
А вас вбивають...
Вас тепер за що?»
«Ти пам’ятаєш, друже,
звісно, пам’ятаєш,
Як біло-біло
в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п’єш.
І ти його вдихаєш...
Я б все віддав,
щоб хоч на мить туди».
«А я ще ввечері
 узяв дівча за руку
Й тихенько так
до серця притулив.
Тоді не знав,
що Бог уже розлуку
Навіки на Землі нам
присудив.
Під Крутами стояли ми
 стіною.
В очах не страх,
 а злість до ворогів.
Большевики готовились
 до бою,
Я йшов на смерть...
а жити так хотів».
«Мені твій попіл
стукав, брате, в груди.
Я — вірменин,
а теж Вкраїни — син.
Не мав у серці
 й крапельки облуди,
За те й убив мене
проклятий поганин».
...Мені наснилось,
що вони зустрілись:
Убитий в Крутах
й бородач Сергій.
В саду едемськім
на травичці всілись:
«За Україну нас вбивають,
брате мій...»

 Оксана ФЕДОРУК

ГУРТУЙМОСЬ!
У річницю Крут кривавих
Віктор Другий, зек-монарх,
Ніби мав на те він право,
Ніби є він патріарх,
Говорив з телеекрану,
Крокодила сльози лив,
Виступав проти Майдану,
Проти люду зло творив.
А тим часом на Майдані
На морозі люд страждав,
Свої права, Богом дані,
Чесно й мужньо захищав.
Щоб злодійство приховати,
«Гарант» раптом «захворів».
Зрозумів, пора втікати,
Бо народ давно прозрів.
Як на сполох —
биймо в дзвони!
Братаймось, гуртуймось!
До борні, самооборони!
Від рабства рятуймось!
Прокинулись наші люди,
Змели тиранію.
Буде лад у нас усюди,
Наснага й надія.
Засіяють сонцем ясним
Небеса над нами,
І життя буде прекрасним
В містах й над ланами.

Олексій КЛЮСКО,
пенсіонер, інвалід I групи
с. Барвинівка,
Житомирська область

ШУМИТЬ МАЙДАН

Шумить Майдан,
 вирує прапорами,
Биття сердець
 злітає до небес.
Тут нація єднається
 думками,
Високий дух народний
 тут воскрес!
Усі прийшли сюди
 по добрій волі,
Не гнав ніхто нікого батогом,
Щоби сказати — «Ні!»
тупій сваволі,
Що замахнулась
гумовим кийком.
Прийшли без зброї,
 без бажання крові,
Вогонь надії у очах горів.
Наповнювалися серця
 любов’ю
За України дочок і синів.
Тож, можновладці,
не гнівіте Бога
І загнуздайте прихвоснів
своїх,
Адже насильство –
 то лиха дорога,
А кров пролита –
 то найтяжчий гріх.
Не провокуйте
 на криваві кроки,
Не підіймайте руку на святе,
Бо наш народ
засвоює уроки,
І як сміття
з дороги вас змете!

Володимир ГОЛОВКО
Сумщина

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2014 > Тема "Українці мої..."