Версiя для друку Обговорити в форумi

Відправити 280 КАМАЗів з гуманітарною допомогою для південного сходу — це приблизно те ж саме, що спочатку пограбувати, потім зарізати, а потім сісти біля лікарняного ліжка і дбайливо дати попити водички. Це все одно, що вдарити на вулиці по голові дубиною, а потім співчутливо підкласти під голову тужурку й довідатися, чи не паморочиться голова.
Оцінити масштаб біди на Донбасі важко, але зрозуміло, що там іде війна. А на війні людям доводиться не солодко. Їм дійсно потрібна допомога, тому що на війні вони опиняються без найнеобхіднішого. Але найкращою гуманітарною допомогою, яку може надати моя країна сусідній Україні, є не 280 КАМАЗів з продуктами, одягом і ліками. Набагато корисніше було б направити туди 280 порожніх КАМАЗів. А потім завантажити у них всю зброю, яку ми туди завезли, й усіх наших людей, яких ми туди явно або таємно направили. І врочисто повернути все це на батьківщину. І тим самим врятувати і їхні власні життя, і життя тисяч українських солдатів, а головне — жителів Донецької та Луганської областей.
Кожного дня на всіх існуючих каналах нам показують кадри бомбардування й обстрілу, поранених і загиблих. І це дійсно так. Принаймні це є правдою досить часто. І воєнна операція української армії в цьому сенсі така ж безпощадна, якою була воєнна операція російської армії у Чечні. Тому що сепаратизм неможливо перемогти за допомогою стрілянини з танків у межах міста й бомбометання по населених пунктах. Але можна усунути причину, через яку конфлікт не тільки не затухає, а постійно розгорається з новою силою. І причина ця не у Києві й не в Донецьку. Ця причина — якраз там, звідки виїхали 280 гуманітарних КАМАЗів. Ця війна почалася з вигаданих фашистів і жидо-бандерівців, з вигаданої загрози росіянам у Криму, з проведеного за тиждень референдуму й анексії чужої території під прикриттям фантастичної брехні. Ввійшовши у смак, ми вирішили відхапати собі ще й Донбас.
Вигадали маріонеткові республіки, підготували й озброїли з голови до п’ят армії сепаратистів під командуванням наших громадян і почали дико обурюватися, чому це Україна замість того, щоб із захопленням вітати заколот, вирішила його придушити! І після цього почалася справжня війна, в якій у нас уже немає шансів стати переможцями без прямого військового вторгнення. А без підтримки Росії у цих ополченців немає шансів на якийсь тривалий і успішний опір. Підтримуючи їх, ми підтримуємо й продовжуємо війну. А підтримуючи війну, ми збільшуємо дійсні, реальні страждання звичайних людей, які виявилися її заручниками. Тому єдине, чим ми можемо допомогти, — це порожні КАМАЗи, які приїдуть в Україну й вивезуть звідти війну.

Антон ОРЕХ,
оглядач Радіо «Эхо Москвы»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2014 > Тема "Резонанс"