Версiя для друку Обговорити в форумi

За що ж нам «брат» такий?

Тема участі кліриків УПЦ МП з Донбасу в розпалюванні сепаратистських настроїв та прямої їхньої допомоги терористам не раз підіймалася у вітчизняних ЗМІ. Днями у нас трапилася нагода обговорити це питання з письменницею Оксаною Забужко. Вона просто розповіла про свою недавню подорож до Святогірської Лаври, а по ходу ще й відповіла на наші запитання. Представляємо читачам розмову на цю чутливу, але цікаву тему.

— Ще восени 2011-го була я в Донецьку на виступі, і ми з чоловіком заїхали до Святогірської Лаври. Ми підійшли до Лаври з донеч-чанами, які супроводжували нас, а на території монастиря нам сказали, що далі можна йти лише з монастирським провідником, послушником, — розповідає Оксана Стефанівна. — Це була категорична умова, тож я вирішила з людської цікавості послухати монастирського екскурсовода. Слухаю я оці сорок хвилин — чистий, бездомішковий «русский мир», України там взагалі не стояло, про козацький монастир і будівників того чудесного барокового храму — ані згадки, просто махрова російська пропаганда з кісєльовським відливом, деколи взаємовиключні пасажі про «революционеров» та святість Триєдиної Русі. А потім вирішила поставити запитання, абсолютно коректне, просто звернути увагу на логічну суперечність у реченні. Я поставила запитання. І тут я побачила що таке НЛП (нейро-лінгвістичне програмування). У цього чувака (не сумніваюся, що ці весну та літо він пробігав з автоматом) була абсолютно клінічна реакція — спер-шу жах, а тоді агресія. Місцеві донеччани смикали мене за рукав та казали: «Оксана, мы просим вас быть осторожной. Вы до конца их не знаете». Тобто вони, місцеві донеччани, їх боялися. Я побачила просто ефект від психологічного терору, який влаштовує церква.
— Адепти «русского мира» маніпулюють найглибшими і найкращими почуттями та намірами...
— Народ приходить по порятунок, по душевну розраду і тут його «цок-цок, та в лобок, та в мішок», як у казці «Про Котика та Півника». І коли я перепинила цього бідолашного послушника, цілих тридцять секунд у чувака на обличчі був вираз абсолютної паніки, просто повного шоку, як у інсульт-ника. Перелякане обличчя, із виразом повного шоку. Його збили! Вибили з матриці! Сорок секунд по виразу його обличчя було помітно, що у нього все перегоряє всередині під черепом, всі клеми та лампочки, все миготить, а далі він кинувся на мене в атаку. Я спокійно ще раз повторила своє запитання: от ви сказали ось так, а перед тим ось так, і де ж тут логіка? Після цього він облизав сухі губи, набрав повітря в груди, повернувся до того місця, з якого я його перебила, і ...повторив увесь текст ще раз. Це не смішно, — зауважує Оксана Забужко, почувши мій сміх. — Це означає, що їм дають запам’ятовувати інформацію блоками, бездумно — «заливають прошивку». Це реальне зомбування, психологічно цілком професійне, як гіпноз. Мені казали, що догналіти (новітня секта на Галичині, за деякими джерелами, інспірована ФСБ — авт.) так на заході України працюють. Теж — цільна прошивка, жодним апеляціям до логічного аналізу не піддається. Був нещодавно фільм про батальйон «Айдар», і там один із членів нашого батальйону розповідає, як він після визволення пробував розмовляти з сепаратистами з місцевих. І ніби людина починає розмовляти, годинами триває діалог, а потім все, знову повертається до початку, тими самими словами... Той самий механізм прошивки працює і тут. Прошивка не міняється, «структура бреда» не руйнується, як кажуть психіатри. Це люди, які потребують серйозної психологічної допомоги. І в Донбасі це точно робила церква, це робила РПЦ. Коли я подивилася на це наживо, то мені стало недобре.
— Чи не слід ставити питання так: священики, які допомагали сепаратистам, і про це є підтвердження, — повинні або сісти, або залишити країну?
— Так. Той мінімум, який ви мусите вимагати. Але загалом необхідні серйозні розслідування, які вони там психологічні служби задіяли, як відбувалося зомбування. Дай Бог, щоб все вийшло назовні.
— Яка формула миру для Донбасу? Домовлятися чи воювати?
— Поки Росія не завалиться, нікому не буде ні миру, ні спокою. Тут жодних капітуляцій бути не може. Нікому нічого не віддавати. З якого переляку? Вони вже дощенту «вижерли» свою країну і тепер лізуть по нашу. Це гебешна імперія, диктатура спецслужб. Спец-служби не воюють, вони розкладають країни зсередини, купують, займаються терактами, організовують інформвійни, деморалізують. Це — їхнє. А у відкритих боях вони не виграють. Хоча, звичайно, вони вчинили руйнацію. І цей ефект руїни ми мусимо мінімізувати. А все решта — інформаційні видування, блеф та понти: «Да, мы жуткие, мы страшные, мы непобедимые». Це все технологія. Задуми їхні очевидні: створити коридор через так звану «Новороссию» на Молдову. Молдавани розповідали мені ще в травні, що у них теж почали бігати агенти з колорадськими стрічками. Там теж закладені ці міни. Але не виходить у них «Каменный цветок» (уральська казка, в якій міфічна істота Господиня Мідної гори намагалася закрити в себе майстра по каменю Данила, обіцяючи, що він створить ніким ніколи не бачену кам’яну квітку, — авт.), як планувалося. А планувалося — через Одесу на Молдову та Придністров’я. А там недалеко — і республіка Сербська. І теж можна підпалити. Створити вогняний пояс навколо Європи. Але обламалися на Донбасі. І ніяких вогняних поясів не буде.
— Ну, але ми також винуваті. Ми недбайливо ставилися до мізків регіону. Ну, гуманітарії не доїхали до Донбасу. Хіба ні?
— Не гуманітарії тут винуваті. Це дуже послідовна політика — не проб’єш. Яких доказів треба? От відкрили торік у Луганську українську книгарню, і з’ясувалося, що все прекрасно, власник радісно пові-домляє ЗМІ, що міф про непопулярність української книжки в Донбасі розвіяно. І тут книгарню закривають. А ще поцікавтеся у видавців, скільки років, починаючи з середини 90-х, українські дистриб’ютори намагалися зайти на Донбас — і все марно: весь Донбас контролюють російські дистриб’ютори, глухо, як в танку, — жодна українська миша не проскочить! Спитайте, скільки років наші намагалися зайти хоча б у мережу «Укрпошти». Подивіться, які книжки продає «Укрпошта»! А це наймасовіший дистриб’ютор, бо поштове відділення є в кожному селі. Росіяни були впевнені, що все підготували. Що вони, як терміти, мовляв, «фейкову державу» зсередини сточили. А держава не дуже зважала, що це була свідома діяльність. Війна спецслужб в умовах корупції — «дєло тонкоє», хто його там розбере — чи то п’ята колона, чи чувак просто гроші взяв.
— Що цікавого побачимо від вас найближчим часом? До Львова на Книжковий форум не їдете?
— Маю в програмі аж три презен-тації, найголовніша з яких для мене — «Літопис Самовидців». Ідея проекту моя, це збірник, який містить тексти понад сотні авторів — як відомих літераторів, блогерів, журналістів, так і анонімних мережевих «ніків», які були свідками й учасниками найдраматичніших подій новітньої української історії. Від Євромайдану до АТО, від листопада 2013-го до літа 2014-го. Книжка простежує в хронологічній послідовності зміну настроїв і глибинні психологічні трансфор-мації в українському суспільстві. Колективний портрет «народження нації», що за дев’ять місяців пройшла шлях від мирного протесту до визвольної війни. Проект унікальний, бо його складено з найпопулярніших за цей час дописів у соцмережах, інтернет-публікацій та фрагментів новинної стрічки. Всі думки й почуття, оцінки й пошуки смислів зафіксовано в режимі «включеного спостереження». Цей проект — мож-ливість доторкнутися до живої історії в мить її творення.

Лана САМОХВАЛОВА

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 12.09.2014 > Тема "Резонанс"