Версiя для друку Обговорити в форумi

Джерела

На прохідній Головного управління з надзвичайних ситуацій АР Крим щоранку співробітників зустрічала доброзичливою усмішкою та привітним словом ця жінка. Ім’я Лідії Михайлівни Швед знали всі.
Дівчиною приїхала вона багато років тому з Херсонщини до Сімферополя. Тут вона вчилася, вийшла заміж, виховувала сина, який потім став офіцером. Все в неї було, як у добрих людей.
Тільки є в її долі і вдачі моменти, які викликають повагу й захоплення.
Працювала вона в обласному штабі цивільної оборони (потім реорганізований у МНС АРК) понад п’ятдесят років. Спочатку була стрілком ВОХР. Коли закінчила технікум зв’язку, стала начальником радіостанції, потім — інженером на відповідальній посаді. Все її трудове життя присвячене тільки одній цій організації з першої миті. Справедливо було б казати: «До останньої». Але коли вийшла на пенсію з багатьма знаками відмінності («Відмінник цивільної оборони», «Ветеран праці» та ін.), вона не змогла жити без рідного колективу і залишилась тут працювати вахтером.
З незмінною повагою ставились до Лідії Михайлівни і генерал, і простий службовець. Тому що в цієї людини є високе почуття обов’язку, який вона завжди виконувала бездоганно, не нарікаючи на складність роботи, і всі свої справи і дії порівнювала з чистою совістю. І ніхто ніколи не чув від неї скарг. Коли оточуючі, особливо друзі, потребують мудрої поради, щирої підтримки, захисту, то вона ніколи не відмовить. Навчена великим життєвим досвідом, Лідія Михайлівна завжди проявить співчуття до людини, зрозуміє її і дасть хорошу й розумну пораду. За це до неї особливе ставлення. Бо, даючи ці поради, вона ніколи не думає про свою користь чи щось інше, а керується міркуваннями справедливості та честі.
Тому всі її поради бувають корисні і завжди допомагають в слушний момент.
Своїм життєвим досвідом вона охоче ділиться з молодшими, не завжди досвідченими людьми і ставиться до них, як до рідних.
Багато хто з друзів і просто знайомих завдячує їй правильними вчинками у скрутну мить.
На всі свята і урочистості вона оточена колом найкращих друзів.
Вони не забувають її і досі, навідують, тому що вона зараз відпочиває на пенсії, допомагає дітям і внукам, виховує правнука. Це – активна непосидюча людина, яка не може не приносити комусь користі, облегшувати життя, заспокоювати душу.
Якби більшість людей були схожі на цю людину, наше життя було б легше, яскравіше і приємніше.

Ганна ТРЕТЬЯК,
студентка 2 курсу факультету журналістики
ТФУ ім. В. Вернадського

Василь СИМОНЕНКО
* * *
Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза.
Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа незрадлива,
Найскладніша людина проста.
Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2014 > Тема "Українці мої..."