"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2014 > Тема ""Джерельце""
#41 за 10.10.2014
В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ВАН ФРАНКО
Одна з його зб╕рок ма╓ красномовну назву «В пот╕ чола». Важка праця в пот╕ чола самого ген╕ального письменника була справою всього його життя (1856–1916). Сорок рок╕в трудився на нив╕ р╕дно╖ культури. За цей час написав близько шести тисяч художн╕х публ╕цистичних твор╕в, наукових досл╕джень. Опов╕дання ╕ пов╕ст╕, поез╕╖ з широкою ампл╕тудою почутт╕в — в╕д сусп╕льно-пол╕тично╖ («Каменяр╕», «В╕чний революц╕онер», «Гримить» та ╕нш╕) до найглибшого ╕нтиму (зб╕рка «З╕в’яле листя»), поеми, драми, переклади з багатьох мов, починаючи з польсько╖ ╕ к╕нчаючи г╕нд╕, ╕спанською. Чи не був це подвиг? Титаном прац╕ в╕н, син коваля, з села Нагу╓вич╕ Дрогобицького пов╕ту в Галичин╕, вв╕йшов у в╕тчизняну ╕ св╕тову культуру. Малих читач╕в завжди хвилювали твори ╤. Франка, написан╕ для них ╕ про них. Це ╕ книжка прозових казок «Коли ще зв╕р╕ говорили», ╕ поема-казка «Лис Микита», ╕ опов╕дання, що стали хрестомат╕йними, «Грицева шк╕льна наука», «Фарбований лис», ╕ пов╕сть «Захар Беркут», ╕ л╕ричн╕ поез╕╖ «Галаган», «Журавл╕», — зрештою, всього, створеного Великим Каменярем для д╕тей, тут не перел╕чити…
Василь ЛАТАНСЬКИЙ, вчитель, письменник с. Пруди, Сов╓тський район, Крим
ХОДИТЬ В╤ТЕР ПО ЖИТ╤
Ходить в╕тер по жит╕, Мов господар спрокволу, Колосочки налит╕ Стиха хилить додолу. ╤ шепоче колосся: «В╕тре-брате, дай ведра, Щоб нам ц╕ло вдалося Достояти до Петра. Проганяй ти боками Градов╕╖ навали, Щоб не стерлись над нами, Щоб ми марно не впали. Отрясай з нас щоднини Пожирлив╕ комахи, Хай годуються ними Т╕ сп╕вуч╕╖ птахи. Дай нам сп╕ти, нависнуть, Стебло луком най гнеться, Аж серпи тут заблиснуть, Жнивна п╕сня полл╓ться. Дай на копи погоду, ╤ погоду на спряток, Щоб в селянську господу Вв╕йшли вт╕ха й достаток». Ходить в╕тер по жит╕, Мов господар спрокволу, Колосочки налит╕ Стиха хилить додолу.
РОЗВИВАЙСЯ, ЛОЗО, БОРЗО
Розвивайся, лозо, борзо, Зелена д╕брово! Ожива╓ помертв╕ла Природа наново.
Ожива╓, розрива╓ Пута зимов╕╖, Обновля╓сь в св╕ж╕ сили Й св╕ж╕╖ над╕╖.
Зелен╕йся, р╕дне поле, Укра╖нська ниво! П╕доймися, колосися, Достигай щасливо!
╤ щоб всяке добре с╕м’я Ти пов╕к плекала, ╤ щоб св╕ту добра служба З твого плоду стала!
ГАЛАГАН*
«Мамо! Мамо! — кличе Йван, Хлопчик, може, шести л╕т. — Подив╕ться, подив╕ть, Маю дз╕ньо*, галаган!» «Де ж ти, синку, те╓ взяв? Чом ти, синку, так дрижиш? Боже, босий десь бував, Босий по сн╕гу б╕жиш!» «То мен╕ паничик дав… Я з ним б╕гав по сн╕гах: Я босон╕ж, а в╕н мав Черевички на ногах. Як м’я зловиш, дз╕ньо дам!» — Так в╕н мовив та й поб╕г. Я… д╕гнав його… ма… мам…» «Синку, синку, що тоб╕?» Зсин╕в, наче боз,* ╤ван, Зц╕пив зуби, одуб╕в, З ручки випав галаган — Впав на землю ╕ зомл╕в. А за тиждень в нед╕лю, Плаче мати — пропало! Пройшла коса по з╕ллю, Б╕дне з╕лля з╕в’яло. В трун╕ тихо спить ╤ван, Не бажа╓ б╕льше нич: В ручц╕ ма╓ галаган — Той, що дав йому панич.
*Галаган — австр╕йська монета (4 крейцари) *Дз╕ньо — др╕бна монета *м’я — мене *Боз — бузина
ЖУРАВЛ╤ (уривок)
Журавл╕ ключем летять П╕днебесним пла╓м, Д╕ти рад╕сно кричать ╤ довкола ну скакать Прастарим звича╓м: Круцю, круцю, журавл╕, Ваша мати на вод╕!
╤ глядять нап╕в з страхом, А нап╕вц╕каво, Чи ключ змилиться й кругом Завертиться, чи тягом Геть полетить право? Круцю, круцю, журавл╕, Ваша мати на вод╕!
Полет╕ли журавл╕, З дороги не збились, А хлоп’ята т╕ мал╕ За ключем, що щез у мл╕, Довго ще дивились. Круцю, круцю, журавл╕, Ваша мати на вод╕!
╢ народна пов╕рка, що коли весною журавл╕ летять з вир╕ю, можна змилити з дороги ц╕лий ключ, застромивши н╕ж в╕стрям у землю та крутячись довкола нього, держачи руками за ручку ножа ╕ сп╕ваючи п╕сеньку, вжиту ось тут як рефрен. (Прим╕тка ╤. Франка).
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2014 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14109
|