Версiя для друку Обговорити в форумi

Папка з рукописом спогадів ветерана війни, номенклатурного партійного працівника, очевидця й учасника боротьби радянських військ і всієї комуно-репресивної нелюдської системи з підпіллям ОУН-УПА на Західній Україні потрапила до редакції вже давно. Опублікувати ці свідчення раніше завадили всім відомі події — від окупації українського Криму все тією ж репресивною системою — до брутального виселення редакції «КС» і спішного порятунку її архівів. Але рукописи не горять! З тексту видно, що автор почав записувати свої спогади ще за президентства В. Ющенка, але його коментарі залишаються актуальними і сьогодні. Зрештою, як актуальними і затребуваними залишаються на озброєнні ворогів Української держави їхні підлі і підступні методи, про що свідчать останні події на сході України (про Крим взагалі мовчимо...).
На жаль, нам не вдалося зв’язатися з автором цих спогадів, йому сьогодні мало б бути вже понад 90 років... У будь-якому разі, виконуємо заочне прохання автора і подаємо його неоднозначну життєву сповідь під псевдонімом. Але навіть у такому вигляді — це мужній вчинок, це його особистий внесок в утвердження історичної правди нашого непростого минулого, очищення не лише його душі і совісті, а й усіх нас, нині сущих...

Про себе автор повідомив таке:
Георгій К. народився на Вінниччині. Полковник у відставці. Нагороди: 4 ордени, медалі — «За победу над Германией», «За доблестный труд во время Великой Отечественной войны», «Ветеран труда», 17 ювілейних медалей.
Освіта — вища, педінститут, факультет російської мови і літератури.
Адреса: Україна, Республіка Крим, м. Ялта.

МОЄ СТАВЛЕННЯ ДО ТИХ ПОДІЙ, ЯКІ ВІДБУВАЮТЬСЯ В УКРАЇНІ
1. Обов’язкове проведення демаркації кордонів України. Обов’язковий вступ до НАТО. Це — гарантія безпеки України.
2. Залишити на своїх посадах міністрів: іноземних справ — Тарасюка; оборони — Гриценка; внутрішніх справ — Луценка.
3. Підтримую діяльність Президента України В. А. Ющенка і блок Ю. В. Тимошенко.
4. Лише українська мова повинна бути державною.
5. Якомога швидше провести судову реформу.
6. Бізнес відокремити від законодавчої і виконавчої гілок влади.
7. Змінити виборчу систему. Сучасна виборча система повністю задовольняє регіоналів. Усі референдуми, які пропонують провести регіонали, будуть підтасовані, як і минулі вибори, за допомогою створених і підкуплених ними дільничних і окружних виборчих комісій.
8. Зменшити прохідний бал для депутатів.

СПЕЦГРУПА ОСОБЛИВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПОЛКОВНИКА МЕДВЕДЄВА
МЕТА СПЕЦГРУПИ:
1. Спровокувати Гітлера і його прибічників на рішучі дії щодо знищення в західних областях України формувань ОУН-УПА.
2. Широка розвідка дій німецького командування на окупованій території України.
3. Вивчення структури ОУН-УПА; їхні плани.
З метою компрометації ОУН-УПА перед вищим німецьким керівництвом був висаджений десант у ровенські ліси — спецзагін особливого призначення полковника Медведєва, до складу якого входив і відомий розвідник М. І. Кузнєцов. Досконало володіючи німецькою мовою, він, переодягнений у форму фашистського офіцера, здійснив низку вдалих терористичних актів проти німців. Здійснюючи їх, Кузнєцов навмисно залишав після себе сліди, які говорили про те, що їх виконувало глибоко законспіроване підпілля ОУН-УПА. На паперових листочках, які залишав після себе Кузнєцов, стояли гасла із закликами: «Смерть німецьким окупантам! Слава Україні! Штаб ОУН-УПА».
У відповідь на ці терористичні акти гестапо здійснювало неодноразові облави серед мирного населення міста Рівне і показово розстрілювало ні в чому невинних людей. Разом з тим, німці посилено розшукували обер-лейтенанта Пауля Зіберта (М. І. Кузнєцова).
Керівники ОУН-УПА, які перебували в Рівному, дістали фотографію німецького офіцера Пауля Зіберта і тривалий час безуспішно розшукували його.
Кузнєцову вдалося через знайомих офіцерів гестапо добитись зустрічі з Еріхом Кохом — намісником Гітлера в Україні. Полковник Медведєв повідомив про це в Москву і одержав беззаперечний наказ: «Будь-що знищити Еріха Коха у його власному кабінеті». Цей зухвалий терористичний акт остаточно примусив би Гітлера і його оточення повести рішучу винищувальну військову операцію проти ОУН-УПА, дислокованих у західних областях України. В цьому і полягало основне завдання спецгрупи полковника Медведєва.
Кузнєцов одержав наказ від полковника про ліквідацію Коха, але він не виконав цього наказу з двох причин:
1. Еріх Кох під час розмови з офіцером німецької армії Паулем Зібертом (Кузнєцовим) дав зрозуміти, що наступна операція проти радянських військ буде проводитись влітку 1943 року і вказав на карті місце цих бойових дій. Крім того, Кох сказав, що готується операція щодо знищення глав держав, які повинні зібратись в Тегерані: Сталіна, Рузвельта, Черчіля.
2. Кузнєцов хотів витягнути з кишені пістолет і розстріляти ним Коха, але за кожним його рухом слідкувала вівчарка, яка сиділа поруч, а також черговий офіцер біля дверей кабінету, який також слідкував за кожним рухом відвідувача.
Кузнєцов зрозумів, що в разі замаху на Коха, він живим звідси не вибереться, а значить, і важливі дані, які він одержав від Еріха Коха, не передасть.
Коли М. І. Кузнєцов розповів полковнику Медведєву про подробиці його зустрічі з Кохом, Медведєв сказав йому, що основне, найголовніше і найвідповідальніше завдання він не виконав, і скільки б Кузнєцов не здійснював вдалих терористичних актів, але основного — вбивства Коха — він не виконав, і після повернення в Москву йому буде дуже важко пояснити причини невиконання цього найважливішого завдання Москви.
Після невдалого замаху на Еріха Коха Кузнєцов здійснив у Рівному ще декілька терористичних актів. Допомагала йому в цьому мешканка Рівного — полячка Лідія Лісовська. Перед входом радянських військ у місто Кузнєцов одержав наказ від полковника Медведєва переїхати з Лісовською до Львова і поселитися там на підготовленій для них конспіративній квартирі.
У Львові Кузнєцов серед білого дня провів низку вдалих терористичних актів. Після останнього акту гестапівці засікли його і почали переслідувати. Кузнєцову вдалося відірватися від них у потоці військових машин, які тоді рухались по основних дорогах.
Відомості про діяльність розвідника М. І. Кузнєцова і його помічницю Лідію Лісовську на цьому закінчуються.
Кузнєцову було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В Рівному та інших населених пунктах були встановлені на його честь пам’ятники. Про його діяльність була надрукована книга спогадів керівника групи особливого призначення полковника Медведєва «Это было под Ровно», але жодного слова про справжню мету загону особливого призначення у цій книзі не було.
Після повернення в Москву полковник Медведєв був суворо покараний за провал найважливішого завдання.
Пройшли роки…
У 1965 році я познайомився з молодшою сестрою Лідії Лісовської — Валентиною. Валя розповіла мені про долю своєї сестри, з діяльністю якої вона була добре обізнана.
Після війни архіви гестапо потрапили до рук чекістів. У цих справах були матеріали про діяльність обер-лейтенанта Пауля Зіберта, під ім’ям якого діяв наш розвідник-терорист. У цих архівах було зазначено, що після вдалого терористичного акту у Львові гестапо так і не вдалося затримати чи знешкодити його. Про Лідію Лісовську в архівах гестапо взагалі нічого не було. Як вважає її сестра Валентина, Лідію ліквідували чекісти, тому що вона була небезпечним свідком і добре знала про завдання групи Медведєва, яке полягало в широкомасштабній провокації проти ОУН-УПА.
…На початку 70-х років минулого століття була створена молодіжна група слідопитів «Місцями партизанської слави», яка вивчала і розшукувала шляхи партизанської діяльності на землях західних областей України. Ця група і вийшла на останні хвилини життя відомого розвідника — Героя Радянського Союзу М. І. Кузнєцова.
Коли Кузнєцов відірвався від переслідування гестапівців, він виїхав зі Львова і при першій можливості заїхав у ліс. Мотор заглох, скінчилось пальне. Він покинув машину і попрямував у глиб лісу. Вийшовши на галявину, Пауль Зіберт побачив групу людей, які не схожі були на німців і гуртом ходили біля хати. Він сміливо попрямував до них. Це були вояки УПА. Кузнєцов сміливо зайшов до кімнати. Перед ним на стільцях біля столу сиділи командири УПА. Вони побачили перед собою німецького офіцера, якого тривалий час розшукували. Ватажки УПА переглянулись між собою. Цей погляд перехопив Кузнєцов і зрозумів, що потрапив у пастку. Він встиг вихопити гранату і кинути під ноги вояків, а також встиг здійснити декілька пострілів з пістолета. Пролунав вибух.
Пораненим воїнам УПА надали необхідну допомогу, загиблих поховали в окремій братній могилі. Кузнєцова поховав хазяїн в окремій могилі, він і вказав місце його поховання.
Про останні хвилини М. І. Кузнєцова розповів хазяїн будинку, на якого вийшли слідопити. Матеріали слідопитів були широко опубліковані в пресі західних областей України. Населення цих областей взнало правду про діяльність російського розвідника. Під тиском громадськості були демонтовані пам’ятники Кузнєцову, а на їхньому місці встановлені пам’ятники Героям ОУН-УПА.

ГЛИБОКИЙ РЕЙД ПАРТИЗАНСЬКОГО З’ЄДНАННЯ С. А. КОВПАКА
МЕТА РЕЙДУ
1. Громадсько-політичний стан у західних областях України.
2. Глибоке вивчення формувань ОУН-УПА, їхні структури, плани і фактична діяльність.
3. Розташування німецьких баз і гарнізонів на окупованій території.
4. Проведення диверсій на шляху руху партизанського з’єднання.
У лютому 1943 року почався рейд з’єднання С. А. Ковпака через Київську, Житомирську, а також західні області України. Комісаром з’єднання був Семен Руднєв.
У ті часи Центральному штабу партизанського руху не були відомі плани ОУН-УПА відносно їхньої діяльності на окупованій фашистами території.
Під час просування партизанського з’єднання по лісах Західної України Руднєв неодноразово зустрічався з керівниками ОУН-УПА і переконав їх у тому, що плани вищого радянського керівництва і плани ОУН-УПА збігаються в основному: розгромити фашизм, а після перемоги наші представники разом з представниками ОУН-УПА вирішать долю України на спільних переговорах у визначеному сторонами місці.
Комісар Руднєв домовився з керівниками ОУН-УПА про те, що їхні військові з’єднання не перешкоджатимуть рухові партизан по німецьких тилах.
(У 1957 році я перебував на лікуванні в районній лікарні, в якій перебували колишні воїни ОУН-УПА. Вони ділилися своїми спогадами тих часів. Перед просуванням ковпаківців через ліси Сарненського району на Рівненщині вони одержали наказ від свого командира про те, щоб вони не перешкоджали з’єднанню Ковпака виконувати їхні плани. Крім того, вони повинні були повідомляти партизанам про розташування німецьких гарнізонів на шляху можливого руху ковпаківців, а також допомогти їм у форсуванні річок Случ, Горинь, Прип’ять, Стир. Через деякий час командир повідомив їм про розгром партизан Ковпака в карпатських горах німецькими карателями, а також про те, що Ковпак відмовився від допомоги УПА в боях з фашистами під час відступу партизан з оточення. Більше того, ковпаківці знищували вояків УПА як ворогів українського народу, бо вони прийняли присягу про створення вільної, незалежної, самостійної і соборної держави після звільнення України від німецьких окупантів).
На своєму шляху партизанське з’єднання Ковпака знищувало невеликі гарнізони німецьких окупантів і майже без перешкод заглибилось в Карпати, великою мірою загрожуючи глибоким тилам фашистів перед їхніми новими наступальними операціями.
Німецьке командування зрозуміло небезпеку цього з’єднання партизан і сконцентрувало навколо нього великі каральні загони.
С. А. Ковпак повідомив у Центральний штаб партизанського руху про те, що в лісах Карпат перебувають значні сили УПА, які допомагали партизанам заглибитись у німецькі тили.
Ковпак одержав наказ: з’єднанню партизан виходити з оточення самостійно. В жодному разі не вступати в переговори з УПА відносно їхньої підтримки партизанського з’єднання, а вести бій нарівні з фашистами і формуваннями УПА, зрадниками України.
Комісар Руднєв, ознайомившись з цим наказом, відмовився його виконувати, тому що він особисто домовлявся з керівництвом ОУН-УПА про їхню допомогу під час просування партизанського з’єднання по німецьких тилах, а також про проведення переговорів з керівниками ОУН-УПА після загальної перемоги над фашистами. За невиконання цього наказу на початку бою Руднєв одержав кулю в потилицю.

Степан ХМАРНИЙ

(Продовження буде)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2014 > Тема ""Білі плями" історії"