Версiя для друку Обговорити в форумi

В СВІТІ КАЗОК

НЕ ВІДПОВІДАЙ НА ДОБРО ЗЛОМ

У степу, далеко від села, чабан випасав отару овець місцевого багатія.
Одного разу, зібравшись уполювати собі на вечерю зайця, він помітив на краю невеликого ліска вогонь, і поспішив туди.
Підійшов ближче і дивиться: у вогні щось вовтузиться і чутно ніби хтось плаче.
Наспіх прив’язавши до вірьовки мішок, чабан кинув його у вогнище.
— Залазь у мішок! — гукнув він. Як тільки те, що вовтузилося у вогні, залізло у мішок, чабан його витягнув. Дуже він здивувався, побачивши у мішку дракона з палаючою гривою. Чабан пожалкував, що врятував злого дракона, але було вже пізно.
Дракон виліз із мішка, а чабан йому й каже:
— Драконе, що ти мені даси за те, що я тебе із вогню врятував?
— За те, що ти мене врятував, я тебе з’їм, — відповів дракон.
Чабан розгубився, не знає, що йому й робити.
В цей час мимо бігла лисичка, та й запитує:
— А чого це ви сперечаєтесь?
Чабан їй і каже:
— Та ось, лисице, я з вогню врятував дракона. Запитав його, чим він віддячить мені за це, а дракон відповів, що з’їсть мене.
Лисиця відразу зметикувала в чому тут справа, і, щоб врятувати чабана, удавано серйозним тоном мовила:
— Ні, чабане, я не вірю, що ти врятував дракона.
А чабан їй на те роздратовано:
— А чому ти не віриш? Ось і мішок поруч лежить.
 Лисиця зиркнула на той мішок і каже:
— Е ні, чабане, дракон у твій мішок не вміститься. Ти неправду кажеш…
Дракон, не зрозумівши хитрощів Лисички, вплигнув у мішок.
— Вмістився?
А чабанові тільки цього й треба було: він мерщій зав’язав мішок, у якому вже сидів дракон, і кинув його у вогонь.

3 кримськотатарської переклав
Данило КОНОНЕНКО

ЛАВОЧКА

Сашко з Толиком змайстрували у дворі лавочку. Зручну, зі спинкою.
Змайстрували, сіли й сидять.
3 дому вийшов сусід дідусь Андрій. Здивувався: нічого не було і раптом стоїть лавочка.
Хлопчики посунулися.
— Будь ласка… Цю лавочку ми зробили.
Сидять утрьох. Дідусь хвалить і лавочку, й Сашка з Толиком.
3 третього під’їзду вийшов ще один дідусь.
— Йди-но, Іване, посидь, — покликав його дідусь Андрій.
Підійшов дідусь Іван, запитав:
— Це ти, Андрію, зробив лавочку?
— Це ми з Толиком, — похвалився Сашко, й поступився місцем дідусеві Івану.
Потім Толик поступився місцем бабусі, яка підійшла до них.
Толик і Сашко стоять, а два дідусі і бабуся сидять на їхній лавочці.
Погралися хлопчики у дворі. Побігали на вулиці. Повернулися до лавочки, а на ній сидять три тьоті. Пішли подивилися кіно, пообідали, вийшли на двір — знову лавочка зайнята: сидять два дяді з малюком…
I тоді Сашко з Толиком змайстрували у дворі ще одну лавочку.

Василь ХОМЧЕНКО

Переклав з білоруської Данило КОНОНЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2014 > Тема ""Джерельце""