Версiя для друку Обговорити в форумi

Долаючи блокаду, до Криму досі долинають співчуття у зв’язку зі смертю «світличанина» Данила Андрійовича Кононенка...
* * *
Доброго дня, шановна редакціє! Вибачте, будь ласка, що пишу аж тепер... Сумно, важко, боляче. Скільки життів згасло за останні місяці...
Світла пам’ять світлій людині — Вашому колезі Данилові Андрійовичу. А рідним і всім «світличанам» — мої співчуття...
Дай, Боже, всім нам миру, здоров’я, любові. Катерина МУСІЄНКО
* * *
Приїхала з Ужгорода (відпочивали в Закарпатті), переглядаю пошту — і вклякла від некролога в «ЛУ»! Що могло трапитися з Данилом Андрійовичем?! Я буквально недавно розмовляла з ним (після його добірки віршів у «КС» — це було восени... А останній раз — у грудні, після здійсненої передплати газет і журналів... ХТО б міг подумати, що то — остання розмова!). Збиралася було написати листа щодо перекладів з кримськотатарської... Картала себе, що в новорічній святковій круговерті не встигла привітати з днем народження... Не встигла... Не встигла.
Сьогодні телефонувала Вам, не було зв’язку, тож пишу... Передайте мої найглибші співчуття родині, внучатам, яких він безмежно любив і згадував і писав з таким теплом... Мої співчуття колегам і друзям і всім, хто знав п. Данила — знаного письменника, патріота мови і країни, справжнього українця і чудову людину!
Наталя ВОЛОШКО

Алесь КАСКО
* * *
Нехай помру й кістлява справить тризну,
Й роки зітруть моє ім’я і дати, —
Та чи живе і як живе Вітчизна,
Я хочу в цім і в іншім світі знати.

Тетяна ДМИТРУСЬОВА
* * *
Серце моє гаряче
Згориш від життя, не інакше.
Тебе берегти не беруся –
Померти тихо боюся.
Згори, моє серце, щире
В тривожнім, кипучім вирі.
Та співом останнім, як можна,
Зігрій ти людину кожну.

Переклад з білоруської
Данила КОНОНЕНКА

ЗОРЕЮ СТАВ

Як грім гримлять, гудуть гармати.
Бої на сході йдуть щодня.
Вже з міст втікають окупанти —
Вогонь розплати здоганя.
Підбиті танки задиміли.
Горять кати — чужинці злі,
Що знахабніли — захотіли
Багатства нашого й землі.
В боях з агресором упертим
Гартується наш батальйон.
Хтось може у бою померти, —
Але не здатись у полон!
Смертельно ранений, як лебідь,
Що крил своїх все не згорта, —
Це я своєю кров’ю в небі
Пишу останнього листа.
— Не плачте, мамо, ви за мною.
Не плач ти, ДІВЧИНО МОЯ,
Що не вернувся з поля бою
У рідний край — додому я.
Всю ніч одна зоря багряна
Горить, так трепетно сія, —
То, мамо, дівчино кохана,
Зорею став у небі я.

НА МАЙДАНІ

В столиці, у сизім тумані,
Хвилину стояв не одну, —
Бо бачив я тут на Майдані
До болю картину сумну.
Такий зосереджений, строгий
Сидить у колясці старій
Боєць із Майдану безногий,
А поруч хлопчина малий.
Хлопчина на скрипочці грає...
Ой жалібно грає на ній!
Сидить і сльозу витирає, —
Це батько його мовчазний.
Йдуть мимо спокійно багаті,
Чинуші, байдужі пани.
Не йшли за Донбас воювати,
Не підуть і їхні сини.
В столиці, у сизім тумані,
Хвилину стояв не одну, —
Я бачив не раз на Майдані
До болю картину сумну.

Володимир КАПУСТІН,
спецкор газети Міністерства оборони України «Народна армія», член НСПУ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 13.02.2015 > Тема "Українці мої..."