"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2015 > Тема ""Джерельце""
#22 за 29.05.2015
В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. Степан ЖУПАНИН
Степан ╤лл╕ч Жупанин, в╕домий в Укра╖н╕ та й поза ╖╖ межами дитячий поет, педагог, автор багатьох статей з естетики, педагог╕ки та психолог╕╖, народився 1936 року в сел╕ ╤ршава на Закарпатт╕ в багатод╕тн╕й б╕дняцьк╕й с╕м’╖. З шести рок╕в випасав чуж╕ в╕вц╕, заробляючи кусень хл╕ба. Береги р╕чки Синявки, сади й виноградники, л╕си карпатськ╕ – там пройшло його дитинство. Краса природи заронила в Степанкову душу плодовит╕ зерна, формувала з хлопчини митця. Понад сорок рок╕в обробля╓ в╕н свою л╕тературну ниву. ╤, мабуть, кожному, хто ц╕кавиться творами для д╕тей, потрапляли в руки зб╕рки в╕рш╕в ╕ п╕сень С. Жупанина «Бдж╕лка», «Сестрички-смер╕чки», «Г╕рська стежина», «Ватра», «Смерековий край» та ╕нш╕. Тематичне коло його в╕рш╕в ╕ казок широке й ц╕каве. Дох╕дливо, але не опускаючись до сентиментального спрощення, опоетизову╓ в╕н заняття й дозв╕лля д╕твори. Поруч з осп╕вуванням прац╕ змальову╓ р╕дн╕ кра╓види, дивосв╕т природи.
Василь ЛАТАНСЬКИЙ с. Пруди в Криму
БАКЛАГА
Д╕дусь наш з в╕йни ще Прин╕с ╖╖ в хату — Маленьку зелену баклагу. Вона у походах Служила солдату, Пекельну тамуючи спрагу. ╤ рану криваву Баклага вмивала В останн╕м бою п╕д Берл╕ном. А в День Перемоги Дзвен╕ла, с╕яла, — Ск╕нчила в╕йну на «в╕дм╕нно». Тепер вона взимку В тепл╕ спочива╓, Про битви розказу╓ д╕тям, А вл╕тку з╕ мною Грядки полива╓ ╤ спрагу втамову╓ кв╕там.
В╤ВЧАРСЬКА ВАТРА
Спить отара Й гори син╕ Сплять у сяйв╕ м╕сяця. Гляньте: ватра На вершин╕ Здалеку видн╕╓ться. Вовк ╕з л╕су Не виходить, Бо вогню жаха╓ться, М╕ж кущ╕в Сердито бродить, Скоса озира╓ться. Стереже отару ватра, Ц╕лу н╕ч Не спатиме, Поки сонечко На зм╕ну З╕йде над Карпатами.
КРИНИЦЯ
Край стежки, у пол╕, В дзв╕нку косовицю Я викопав людям Глибоку криницю. Вода в н╕й прозора, Як небо, ясна, Ще й кв╕тами, травами Пахне вона. В н╕й райдуга стр╕чки Сво╖ умивала ╤ нав╕ть, пов╕рте, Гарн╕шою стала. Сюди прил╕тали Ще й диво-жар-птиц╕, Пили, смакували Водицю з криниц╕. Несли косар╕ На луги ╖╖ вранц╕, Пили комбайнери, Натомлен╕ в прац╕... В людей весел╕ють, Ясн╕шають лиця, ╥м силу бадьору Вернула криниця.
ЧАБАНЕЦЬ
В полонину вирушаю На зор╕, Там брати мене чекають, В╕вчар╕. Доглядаю там ягняток ╤ овець, Бо ╕ я соб╕ маленький Чабанець. То не б╕ла хмара лине В небесах, — То отара кучерява На верхах. Дзеленчать дзв╕ночки хором З краю в край, Грай, моя соп╕лко, з нами, Вигравай!
НАШ Д╤ДУСЬ — Л╤СНИК
Знов св╕танок рум’ян╕╓, Ср╕бний м╕сяць в неб╕ зник, А мене й сестру Оленку В гай веде д╕дусь-л╕сник. Огляда╓м: чи не бродить М╕ж кущами браконь╓р, До багатства л╕сового Чи сокиру не простер? Огляда╓м: чи нема десь Пташки хворо╖, зв╕рка? Щедро ╖м допомага╓ Добра д╕дова рука. На кан╕кулах мандру╓м По д╕бров╕ з д╕дусем ╤ красу ╖╖ зелену Для народу бережем.
Г╤РСЬКА СТЕЖИНКА
Я — стежинка-верховинка У зелен╕й блуз╕. Проб╕гаю м╕ж кв╕тками Коло гаю, в луз╕. Протоптали мене люди У г╕рськ╕ осел╕, На стр╕мк╕ верхи л╕сист╕, Полонини й скел╕. Подружилися з╕ мною Д╕ти-верховинц╕: Знаю, де росте малина ╤ гриби, й суниц╕... Знаю, де живуть високо В╕вчар╕ й доярки. В л╕тн╕м неб╕ я сягаю До само╖ хмарки. Теплим дощиком умита, Знов б╕жу донизу. В дитсадок несу щоранку Молоко ╕ бринзу. Р╕дн╕ гори ╕ долини Веселю п╕снями. Стежу, щоб не заблудився Хтось пом╕ж кущами. Стежу, щоб н╕хто не вибив Диким терням око. Обережно вс╕х виводжу На шляхи широк╕.
МО╥ СП╤ВАНОЧКИ
На висок╕й полонин╕ Ранок зустр╕чаю, На соп╕лц╕-переп╕лц╕ Сп╕ваночки граю.
Покатаються сп╕ванки В по╖зд╕, трамва╖, На кон╕ ╕ на верблюд╕ У далек╕м кра╖.
Понесе на дужих крилах В╕тер з полонини Ц╕ сп╕ваночки за гори, В степов╕ долини.
Полетять по вс╕й велик╕й Наш╕й Батьк╕вщин╕ ╤ розкажуть милим друзям Про Карпати син╕.
Про далеку Верховину Молоду, розкв╕тлу — Край чудовий смерековий, Нашу долю св╕тлу.
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2015 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15329
|