Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановний друже з енського корабля!
Ось ми знову зустрічаємось. Пам'ятаєш, ми їхали в автобусі, ти жваво розповідав і все допитувався у "папаші", що є сильніше за морську дружбу. Ти нагадав мені про мою морську службу. Ми теж поважали командирів. Виявляється, оця взаємоповага між товаришами по службі, між рядовими і командирами і є флотською традицією.
В кінці 50-х і на початку 60-х років я проходив дійсну службу на ескадреному міноносці "Боевой". Це був новий першокласний корабель типу "Буки". Швидкісний, надійний. Ніколи не підводив, витримував будь-який шторм. Красень - і досі сниться. На Чорноморському флоті багато було таких - "Быстрый", "Бесстрашный", "Беспощадный"...
Ми витримували дальні походи, успішно справлялися з навчально-бойовими завданнями, зокрема, із запуску торпед, постановки мін, стрільби по повітряних надводних цілях, охорони морських рубежів країни.
Командиром нашого "Боевого" був капітан 3-го рангу Захаров. І ми більше всіх його поважали. Коли командира переводили на новий крейсер, який добудовувався, він під час підйому прапора на юті прощався з особовим складом. Ми вручили йому подарунок на згадку - наручний годинник, на якому було вигравірувано "Дорогому і любимому командиру есмінця "Боевой" Захарову він матросів і старшин". Ми, рядові, купили його в складчину, таємно, щоб і офіцери не знали. Лише тепер розкрили свою "змову". Для командира це стало сюрпризом, на його щоці з'явилася сльоза. Та й мої товариші в строю схлипнули...
Як учні в школі хочуть бути схожими на вчителів, так і ми тоді рівнялися на командирів. Кілька матросів і старшин, серед них і я, пройшли відповідну підготовку і склали державні екзамени за військово-морське училище. Нам присвоїли офіцерські звання наказом міністра оборони.
До речі, наш командир відпускав на сесії заочників (в рахунок відпусток чергових і зароблених). Він, наприклад, дав можливість радіометристу Андрію Головку за час служби закінчити Дніпропетровський сільськогосподарський інститут і одержати диплом агронома.
Лейтенантом, потім старшим лейтенантом я проходив практику на Чорному, Балтійському морях, у Севастополі, Одесі, Калінінграді. В училищі в Ізмаїлі довелося бути командиром офіцерського взводу, на лінкорі "Новоросійськ" - начальником радіолокаційної служби надводної і повітряної обстановки. Всюди зустрічав істинних патріотів, розумних і відповідальних людей в погонах. Їх об'єднували такі риси, як справедливість, рішучість, відвертість, сміливість, взаємна повага, правдивість, чесність, відсутність підлабузництва.
Шановний друже, це ж ті самі риси, навіть в такій же послідовності, як і ти назвав, коли характеризував свого командира. Отже, оті химерні віяння, які тепер панують у нашому суспільстві і негативно впливають на багатьох цивільних начальників, не торкаються офіцерів флоту. Це похвально.
Я вітаю тебе, твоїх товаришів по службі, рядових і командирів, захисників Вітчизни, з Новим роком. Бажаю всім доброго здоров'я, миру, успіхів у навчально-бойовій підготовці.
А ще хочу дати вам наказ товариський, новорічний, але серйозний: будьте пильні! До речі, кого я попереджаю, з тим ніколи не трапляється біда...
З повагою - Олексій Харитонович КОНОВАЛЕНКО.
с. Вільча Вовчанського району Харківської області.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2004 > Тема "З потоку життя"