Версiя для друку Обговорити в форумi

Джерела

У столиці в Національній спілці письменників України відбувся творчий вечір журналіста, поета-пісняра, редактора газети «Кримська світлиця» Віктора Качули та його доньки — поетеси, переможниці багатьох всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів Юлії.
За гіркою іронією долі батько і донька змогли зустрітися лише в Києві, бо Віктор нині мешкає в Криму, а Юлія — в Польщі, куди була вимушена переїхати після окупації Криму. Тож у столиці побачилися одне з одним, а також запросили на зустріч знайомих, однодумців, шанувальників української пісні і слова. Мабуть, саме тому зустріч була такою щемливою, надто коли згадували рідний Сімферополь. Тоді в Юлії буквально на очі наверталися сльози. Тим часом Віктор, розпочавши вечір болючою правдою про те, як сьогодні живуть українці під окупацією, просив згадувати Крим лише з добром, бо вважає, що лише так ми зможемо його повернути.
Віктор також розповів про долю рідної «Кримської світлиці», яка не знаходить підтримки від нинішньої української влади, і наразі постає велике питання: бути газеті чи не бути. Як зазначив пан Віктор, видання нині виходить лише в електронному вигляді, хоча кожен номер надсилають у Київ для друку. Проте тут категоричні: «Кримська світлиця» має переїхати з окупованого півострова, інакше навіть електронному виданню не бути. Щоправда, ніхто не пояснює, каже пан Віктор, як це зробити фізично, адже навіть неможливо вивезти власне скромне обладнання. Не кажучи вже про людей, бо хтось залишається там, тому що доглядає хвору матір, хтось не може продати житло, а хтось і далі пропагує українське. «Нам нема куди бігти, як і кримським татарам», — каже Віктор. До речі, він із своїми побратимами прибув до Києва для нагородження переможців Всеукраїнського літературного конкурсу «Ми — діти твої, Україно!» імені Данила Кононенка, організатором якого є газета «Кримська світлиця».
— У Криму, попри заборони, попри небезпеку для життя, українські патріоти намагаються пропагувати рідне слово. Прикро, що тут, у столиці, нині майже скрізь чути російську. «Чому так?» — запитала мене гімназистка-переселенка. І я в ту хвилину не знав, що їй на це відповісти... — продовжив режисер, актор, журналіст Олександр Польченко.
— Українська мова — наша головна зброя у війні, яку переживає Україна. Доки не зрозуміємо всі цього, доти ворог і влучатиме в нас смертельними кулями ненависті, — наголосив письменник і пере-кладач Валентин Бут.
Та попри всі проблеми на вечорі пролунало й багато теплого та світлого. Воно було присутнє чи не в кожній пісні та поезіях Віктора та Юлії Качул, що лунали на вечорі «Небо — вище там, де ми!». А від себе можу лише додати, щоб це небо було мирним.

Марина КРИВДА
«Голос України»,
№ 82 за 6 травня 2016 р.
http://www.golos.com.ua/article/268453
* * *
...Пісень зі сцени пролунало немало і в авторському виконанні Качул, і у виконанні їх талановитих друзів. Пісенні твори на слова і музику Віктора Качули виконали Юрій Старчевод, Анастасія Крашеніннікова, Марина Биковець.
Оплесками супроводжували глядачі і виступ заслуженого артиста України Віктора Кавуна. До речі, він – учитель вокалу Юлії Качули.
Прийшли привітати Віктора та Юлію Качул президент Клубу ветеранів земляцького руху в місті Києві Віктор Тихонов (родом з Луганщини, яка, як і Крим, сьогодні потерпає від російського окупанта), письменник, краєзнавець, професор Віктор Жадько, земляки, представники МГО «Волинське братство» Ольга та Вікторія Рутковські, поетеса Валентина Козак, спогадами про студентські роки поділився колишній однокурсник пана Віктора, журналіст і письменник Олександр Сопронюк.
Багато хороших слів на підтримку родини Качул, зокрема Віктора Володимировича, сказав під час свого виступу відомий поет-пісняр, Народний артист України Вадим Крищенко.
– Якби кожен стільки робив для України, як робить душею, серцем, конкретними справами Віктор Качула, захищаючи роками від недоброзичливців «Кримську світлицю», можливо б, і лиха менше було на нашій землі, - наголосив він.
Одну з пісень — «Дружиноньці» присвятили Качули поету Данилу Кононенку, написану на його слова. А всі присутні вшанували поета-кримчанина хвилиною мовчання.
Цього ж дня у Києві відбулося нагородження переможців Всеукраїнського літературного конкурсу «Ми - діти твої, Україно!» імені Данила Кононенка. Організатор конкурсу – газета «Кримська світлиця».
Життєве кредо Віктора Качули – не відступати і не здаватися! Тож хочеться вірити, що всі чергові перепони упадуть перед його силою, розумом, енергією, мрією. Та чи не найбільше мріють Качули про мир на українській кримській землі, щоб частіше зустрічатися, щоб ніхто не заважав робити улюблену справу, якій присвячено багато років життя, щоб подібні заходи відбувалися якомога частіше, і причин для смутку в них не було, щоб творилися лише весела пісня, лише радісна поезія. І мирне небо було вище там, де всі ми.

Тетяна ЧЕРЕП-ПЕРОГАНИЧ,
поетеса, прозаїк і журналіст, член Національної спілки письменників України
http://ukrainka.org.ua/node/6951
* * *
Шановна пані Тетяно! Сердечно дякуємо Вам за організацію прекрасного вечора-зустрічі у Спілці письменників! Ніби зарядилися щирим українським душевним теплом на подальше «кримування»! Читали також Ваш репортаж у «Жінці – Українці» - дякуємо щиро за добрі слова, за підтримку, за розуміння кримсько-українського нашого болю, за те, що разом з усіма присутніми розділили його.
Уклінно дякуємо також пані Марині Кривді з «Голосу України» за щирі хороші слова, за те орієнтоване на Крим добро, яке вона передала у світ своєю статтею! Бо справді-таки – «добром прикрию рану, добро лікує, світ добром живий»!
З щирою повагою і вдячністю – Віктор і Юлія Качули

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 13.05.2016 > Тема "Душі криниця"