Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
Укра╖нськ╕ митц╕ – це потужна сила, яку не можна знец╕нювати…


СУМНА ОС╤НЬ
Наш╕ традиц╕╖


ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
Чи здатн╕ ми слухати, коли мистецтво промовля╓?..


МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
Автори представлених роб╕т - художники, як╕ п╕шли захищати Укра╖ну…


ПОРА НА В╤ДПОЧИНОК...
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 20.05.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#21 за 20.05.2016
ЕСЕ╥
Галина ЛИТОВЧЕНКО

КримЛ╕т

Галина ЛИТОВЧЕНКО
ЕСЕ╥

ДИТЯ ПРИРОДИ
...Чогось сьогодн╕ нудно ╕ скучно. По╖ду до моря… Воно теж нараз╕ самотн╓, можливо, скрасимо один одному годину-дв╕.
На берез╕ на всю цв╕туть кульбаби. Кв╕тнуть сам╕ для себе. Для в╕ночк╕в на голови д╕вчаток та на варення (╕ це ж треба було комусь подати таку ╕дею) – те цв╕т╕ння уже в минулому. В к╕нц╕ осен╕ у кв╕ток в╕дкрилося друге дихання, нехай не такими пишними кулями розцв╕ли, а наск╕льки вистачило сили, та все ж рад╕ тим, що ще й когось трохи пот╕шать. Он вже якась «галя» нахилилася ╕ зн╕ма╓ на моб╕льний… Не виключено, що ще й «ммс» комусь в╕дправить в т╕ кра╖, де про якесь цв╕т╕ння вже н╕хто й не п╕дозрю╓.
Море теж насолоджу╓ться тишею набережно╖. Лише самотн╕й рибалка сидить нерухомо на мол╕. Хай соб╕ сидить, нехай над╕╓ться, але все одно н╕чого не вп╕йма╓. Море про це зна╓ певно.
Ча╓чка ходить вздовж берегово╖ хвил╕. В╕тер п╕дганя╓ ╖╖ в спину, ╕нод╕ аж п╕р’я в складених опахалах крил п╕д╕йма╓ – зда╓ться, ось-ось вискубне. Птаха поверта╓ться до в╕тру очима, дор╕ка╓ поглядом ╕ знову продовжу╓ пов╕льно ступати дал╕. А он ще дв╕ с╕реньк╕ качечки погойдуються на хвилях. Парочка: Мартин та Одарочка… З-за мису Керменчик повисували у воду носи ╕ще два: Тюбек та Лукул. Допитлив╕ занадто…
Вода гра╓ темно-зеленими барвами, на н╕й б╕леньк╕ бурунц╕, немов ягнята в луз╕. Море чисте, холодне, до всього байдуже. Нема з кого змивати бруд з потом, нема перед ким кланятися. А перед ким йому вклонятися? Перед людьми? Вс╕ вони тимчасов╕: прийшли ╕ п╕шли. А воно, море, в╕чне…
Д╕стаю з п╕д куртки шалик, закутуюся, зав’язавши назад к╕нчиками, щоб в╕тер не шмагав ними по обличчю. Зап╕зно згадала про нього (шалика), в╕н (в╕тер) вже гарно надув ╕ голову, ╕ у вуха. Це ж година, напевно, вже пролет╕ла… Повертаюся назад на автостанц╕ю. Автобуси на маршрути виходять вже через раз, бо ж в╕дпочиваючих нема╓, а м╕сцевим ╕ тих, що лишилися, забагато. Тож коли буде найближчий – хто його зна╓? А п╕шки йти далекувато…
Зайшла до невеличко╖ зали оч╕кування, не стояти ж на протяз╕. Але… в зал╕ сидить один ╓диний д╕док. По тому, як у нього заблищали оч╕ ╕ д╕док весь стрепенувся, здогадалася, що вже з ним перес╕калися. Буде липнути… Наче ж ╕ще н╕вроку, а чомусь чолов╕ки, яким вже далеко за… не дають проходу. А для чого ж ╖м ровесниц╕? Зробила вигляд, що зац╕кавилася розкладом руху, примружила оч╕, бо окуляри забула дома, н╕чого не побачила ╕, буц╕м розчарувавшись, посп╕шно вийшла ╕з зали. Довелося ховатися в╕д в╕тру за рогом буд╕вл╕ авто-станц╕╖. Пританцьовувала, щоб не задуб╕ти, допоки не подали на посадку автобус.
П╕дняла на сходинку ногу, в╕дчула простр╕л у крижах ╕ згадала, що пояс з собачо╖ вовни лежить у шаф╕. Для чого купувала? Тепер доведеться викручувати руки ╕ сам╕й натирати поперек мазюкою. Можливо, той д╕док ╕ був би якраз в нагод╕…
31.10.2015


ПОВ╤НЬ НА АЛЬМ╤

Спливають останн╕ дн╕ 2015-го. Сн╕гу нема╓, та й морозець пощипу╓ лише другий веч╕р посп╕ль… Сьогодн╕ на оч╕ трапився аркуш з недописаним нарисом; п╕зн╕ше згадала, що картате пончо десь лежить недошитим… Вир╕шила, що не варто залишати розпочат╕ в старому роц╕ справи на наступний. Тож пончо дошила вдень, а за нарис взялася вже при штучному осв╕тленн╕.
…Ще зовс╕м недавно я у в╕ночку з романцю хизувалася перед об’╓ктивом серед широкого лугу, збираючи цв╕т для л╕карського збору. Поруч м╕ж старих сивих осокор╕в неквапом текла вузенька р╕чечка Альма. До моря ╖й залишалося якихось к╕лька верст. Обмежена з обох бок╕в невисокими берегами, теч╕я в╕ддзеркалювала пишн╕, вкрит╕ молочно-б╕лим кв╕том кущ╕ глоду, що т╕снилися серед товстих стовбур╕в дерев. Його солодкуватий запах зм╕шував з витонченим ароматом лугово╖ ромашки ледь в╕дчутний в╕терець, який теплим подихом нагадував час в╕д часу про себе, граючись лоск╕тливим пасмом мого волосся або пригощаючи щойно збитим кисневим коктейлем з ромашково-глодовим сиропом.
Стрибали з-п╕д н╕г коники, пурхали прозор╕ капронов╕ бабки та строкат╕ оксамитов╕ метелики, шурхот╕ли травою др╕бна мишва ╕ вуж╕, а в╕д р╕чки подавало голос рябе стадо кор╕в. Над кв╕тучим полем час в╕д часу зд╕ймалися солом’ян╕ капелюхи, кольоров╕ косинки та модн╕ яскрав╕ бейсболки. (Виходить, не лише я полюбляю насолоджуватися в прохолодн╕ зимов╕ вечори ц╕лющим трав’яним насто╓м). Хтось обережно зривав н╕жн╕ кв╕точки в кошики, а хто й оберемками жав серпом стебла, щоб десь у зат╕нку в╕дд╕лити ╖х в╕д цв╕ту.
Захована в кучеряв╕ береги Альма н╕чим не привертала до себе увагу. Про ╖╖ присутн╕сть нагадувала пошепки лише широка долина та уявна л╕тограф╕я ╕тал╕йця Карло Боссол╕, який залишив св╕тов╕ сво╖ шедеври п╕сля подорожей Кримом та п╕вднем Укра╖ни.
В один день широка Альм╕нська долина неоч╕кувано перетворилась на кладовище для сотень неоперених пташенят, м╕льярд╕в комашок, жучк╕в, мишок, ховрашк╕в та ╕ншо╖ лугово╖ др╕бноти. Вноч╕ р╕чка вийшла з берег╕в. Чи набридло мовчати, чи хтось сво╖ми необережними д╕ями примусив ╖╖ показати гонор. Вперше за п’ятнадцять рок╕в згадала, на що вона може бути здатною. Та й то, кажуть, що ота остання пов╕нь, в пор╕внянн╕ з цьогор╕чною, була схожою х╕ба що на драт╕вливе буркот╕ння.
Над залитими луками несамовито кричали птахи, в розпач╕ шугаючи над затопленими гн╕здечками. Пов╕нь забрала у них найдорожче – д╕точок. Р╕чка нараз╕ виявилася сильн╕шою за вс╕х. Мимовол╕ спливла думка, що переповнен╕ водою п╕двали та льохи, залит╕ сади та городи ╕ нав╕ть в╕зит Альми на пороги дом╕вок людей – не таке вже й велике лихо. Вода в╕д╕йде, збитки покриються прибутком в╕д курортного сезону, яким би невдалим в╕н не видався цьогор╕ч.
…Розкошу╓ лише пташиний ол╕гарх леб╕дь. Його волод╕ння значно розширилися. В╕н, звичайно ж, ╕ не п╕дозрю╓ з╕ сво╓╖ висоти, що не зовс╕м порядно наживатися на чужому гор╕. А можливо, як ╕ людськ╕ ол╕гархи, заколису╓ свою сов╕сть думкою: Бог дав, Бог взяв, буде ще у ╖х луз╕ свято…
Отак раптом провелась аналог╕я св╕ту брат╕в менших з людським св╕том. Чи, може, ╓ на те п╕дстава…

с. В╕л╕не
Бахчисарайського району
29.12.2015

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 20.05.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17152

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков