Версiя для друку Обговорити в форумi

На території львівської гімназії міжнародних відносин ім. Василя Стуса відбулось урочисте відкриття пам'ятника українському поету-дисиденту, перекладачу, прозаїку, літературознавцю та правозахиснику.
Як відомо, 4 вересня виповнилися 31-ші роковини смерті Василя Стуса.
Двохметровий пам'ятник із вапняку встановили за рахунок пожертв батьківської громади, вчителів та випускників закладу. Гімназія носить ім'я Василя Стуса з 1999 року, з тих пір тут почали думати про власний пам'ятник поету. Монумент був виготовлений як дипломна робота студента Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша Віталія Думина.
На церемонію відкриття завітала сестра Василя Стуса Марія разом з його племінницею, а також Микола Удод – проректор Донецького національного університету, якому нещодавно було присвоєно ім'я Стуса.
"Самопроголошена злочинна влада в Донецьку, мабуть, боїться самого образу та імені Стуса, бо минулого року зняла барельєф і пам'ятну дошку з філологічного факультету, де навчався поет. Де сьогодні знаходиться цей барельєф - невідомо, ми просили, щоб передали його в Вінницю, де в екзилі працює Донецький університет, але віддавати вони його теж не хочуть", - розповів Микола Удод.
Як зауважив поет і політв'язень Ігор Калинець, колись прогресивними людьми з Росії був створений музей в таборі на Уралі, де сидів Стус. Там демонструвалася камера, у якій він помер, та можна було довідатися, хто ще із дисидентів сидів.
"Виявляється, цього музею там вже нема, зате з'явився музей наглядачів. Ось така Росія вбила Стуса", - зазначив він.
"Коли брата перший раз арештували, про це ще ніхто не знав, але тривожні чутки до мене уже дійшли. Я не могла повірити, бо з дитинства він був дуже скромним, добрим і ввічливим. Не пригадую жодного випадку коли б він вчиняв якісь збитки батькам. Я добивалася, щоб хтось зі слідчих зі мною поговорив. Зрештою, той слідчий, який мав зі мною розмову, звинуватив Стуса, що той вважає себе великим поетом і погано говорить про радянську владу та колгоспи. А я йому відповідаю: ми з братом жили в селі і пам'ятаємо, як наша згорблена бабуся щодня тягнула з колгоспу картоплю, щоб нас прогодувати. І він замовк", - згадує сестра Василя Стуса Марія.
http://gazeta.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 09.09.2016 > Тема "З потоку життя"