Версiя для друку Обговорити в форумi

Доброго дня, шановні «світличани!» Розумію, що Вам зараз дуже нелегко... Хай додає сил те, що Ви - у СВІТЛИЦІ...
Спасибі за те, що бережете пам’ять про минуле, рідне, дороге... Дякую за архів "Кримської світлиці".
У грудневому номері за 1992 рік знайшла вірш свого земляка Данила Андрійовича Кононенка "Слово до кримських українців" (здається, він саме тоді був і написаний). І цього разу прочитати вже давно знайомі рядки без сліз не вийшло...
Вірю, що "жар українства" буде кому берегти по всій Україні...
Ділюся з Вами своїми рядками про це.
З повагою і побажаннями всього тільки доброго –
Катерина МУСІЄНКО

* * *
Їдуть дочки й сини
 з України в далекі дороги.
У молитві за них —
і надія, і сум, і тривоги.
…То безвиході тінь,
та не кожен поїде, не кожен.
Залишаються ті,
хто без рідного жити не може,
ті, хто пам’ять віків
берегтимe, як парости правди,
хто молитви батьків
і дідівської віри не зрадить,
не плекатиме слів
в рідній мові недобрих, іржавих,
і на рідній землі
будуватиме власну державу.
…Щедро вродить земля,
і надія, і воля розквітне,
буде сміх немовлят,
і до школи ходитимуть діти.
Будуть знати про нас
і близькі, і далекі країни,
і згадають не раз
ті, що родом лише з України.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 09.09.2016 > Тема "Душі криниця"