Версiя для друку Обговорити в форумi

У минулому числі «Кримської світлиці» «світличанин» Олександр Польченко описав прикрий «мовний» інцидент, який трапився в столичному Будинку кіно (див. http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=17774).
На публікацію відгукнувся голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач:
***
Пане Олександре, я і є той господар Будинку кіно (донедавна, нині вступає в дію новий голова Спілки кінорежисер Тарас Ткаченко), який, за Вашою версією, схожий на ту вахтерку. Перше - прошу вибачити за цей інцидент, виправдання якому не може бути. Навіть попри те, що вхід до БК тільки за запрошеннями, що та вахтерка не так давно переїхала жити в Україну з Білорусі і з українською у неї проблеми (якби в Києві говорили українською - тих проблем було би значно менше; а так навіть ті, хто у побуті спілкується українською, почувши російську, миттю запопадливо переходять на общепонятний; в отаких-от приїжджих просто не виникає потреби вчитися говорити українською; це говорить про брак їх культури, але ж не тільки...). Одначе, головне - це невихованість; за будь-яких обставин слід говорити з людиною як з людиною, рівною тобі самому. По собі знаю, як воно, коли тобі зверхньо кажуть: «а по-русски, а то я ваш єнзик нє понімаю».
Одначе, наважусь запевнити Вас, що у Спілці кінематографістів і Будинку кіно працюють інтелігентні виховані люди. Від емоційних зривів, звісно, ніхто не застрахований. Трапляється, що відвідувачі йдуть напролом, бо у нас вхід не «загратований», а серед відвідувачів теж не всі є зразком вихованості. Одначе нас це не виправдовує. У понеділок проведемо службове розслідування цього інциденту і буде зроблено необхідні висновки. З усіма працівниками - відповідну бесіду. Так що приходьте до Будинку кіно. З повагою, Сергій Тримбач.
***
Олександр Польченко:
Пане Сергію, я вдячний Вам за те, що цей інцидент не пройшов мимо Вашої уваги, хоча Ви, як я зрозумів, на сьогоднішній день не є тим господарем, про якого я писав. Та й пишуть у таких випадках не про конкретну людину, а про господарів цілої країни. Думаю, що в Києві не одна тисяча україномовних чемних безробітних жінок, які люблять свою державу, незважаючи на тяжкий економічний стан. Та роботу мають не вони. А головне, як писав Т. Шевченко: «І не в однім отім селі, а скрізь по славній Україні...» На реакцію від Будинку кіно не чекав і тому приємно вражений. Дякую!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 16.12.2016 > Тема "Резонанс"