Версiя для друку Обговорити в форумi

Я вже писала про книжку Сергія Плачинди «Словник давньоукраїнської міфології» і згадувала там про космогонічні міфи, тобто про такі, які розповідають про створення світу. Тема створення світу є і в книзі всіх книг – Біблії, є і в міфології різних народів, такої багатої різноманітністю культур, звичаїв, мов, творчості в різних сферах нашої земної людської діяльності.
Так, колись дуже давно я прочитала в газеті маленьку звісточку про цікаве плем’я догонів – людей, які живуть в глухому недоступному місці в Африці, фактично не мають своєї писемності, та стверджують, що на Землю вони прибули колись з Сиріуса, із сузір’я Пса (звідси і назва догони, пов’язана з собакою), тобто мають неземне походження. Значно пізніше я прочитала про догонів у журналі «Вокруг света», а зараз кожному, кого цікавлять історії про НЛО, прибульців з космосу, про сліди таких прибульців на плато Наска в Перу чи в десь в Єгипті чи на Сирійському півострові, можна легко знайти такі матеріали в Інтернеті. Треба тільки знати, що ти хочеш знати, і хоч трішки не лінуватись.
В далекому 1956 році в кінотеатрі «Новини дня» імені Лесі Українки у Львові я подивилась фільм «Спогади про майбутнє» і вперше почула тоді про Еріка Денікена, людини, яка фактично довела, що в давні часи дійсно на нашій Землі побували космічні прибульці, про що свідчать і піраміди Єгипту, і велетенські споруди в різних місцях нашої Землі, бо що більше їх вивчають, тим більше нового пізнають, і тим більше виникає нових питань. Як могли люди переміщати величезні камені, обробляти їх, підганяти один до одного в давні часи, якщо такі роботи і в наш механізований час виконати неможливо? Чи жили колись люди-гіганти, чи звичайні люди вміли якось керувати гравітацією, тобто земним тяжінням? Щоб хоч трішки наблизитись до спроб відповісти на такі складні питання, моя сім’я (як і колись сім’я моїх батьків) читала колись фантастику О. Беляєва, Уелса, Артура Кларка, Жуля Верна та інших наших і зарубіжних авторів, а згодом і книги Денікена, і таємниці острова Пасха, і хороші науково-технічні журнали, яких досить багато друкували в СРСР. Цікаво, що письменники-фантасти, яких я тут назвала, в своїх творах передбачили багато технічних винаходів, які з’явилися значно пізніше. Мабуть, найталановитіші з них були ясновидцями.
Але повернуся до наших, давньоукраїнських міфів про створення світу.
Ось найголовніший – заголовний міф.
«І була на початку Пітьма, - розповідається в давньоукраїнському міфі, що дійшов до нас з народних вуст, – вічна і безмежна. Ні Землі, ні Неба, ні Сонця. Тільки Морок. Густа холодна й безконечна Ніч. А її пронизувало Око. Звідки летіло воно? І куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно?
Наймудріші волхви Оріани казали так: «Око було завжди, воно було вічно. І з Вічності воно летіло в Вічність».
А Заратустра потому вже додав: «Воно летіло з далеких Старих Світів, аби утворити Новий світ».
Мабуть, так, бо Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю Пітьмі, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог – птиця Сокіл.
Його золотаве пір’я осяяло непроникну ніч.
Сокіл розправив крила і закружляв над Оком.
І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед Мороку.
І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.
І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й на берегах озера.
Тоді Сокіл зніс золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево. Дуб-Стародуб.
І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили молодильні яблука – плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело.
Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева й сказав: «Я створив Ірій. Тут моє місце на віки-вічні. Звідси я творитиму Світ».
І зніс тоді Сокіл два яйця: біле й чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий Лебідь і Чорний Лебідь. Поплили назустріч один одному і стали люто битися.
Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл: «Зупиніться!»
І лебеді перестали битися.
І сказав Сокіл: «Я даю вам слово і розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба». Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися на людиноподібних велетнів.
Тільки в одного шкіра була біла, волосся русяве, очі – блакитні, а в другого все було чорне – і шкіра, і волосся, і очі.
І сказав Сокіл їм: «Зірвіть з дерева по яблуку і з’їжте їх».
З’їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну.
І сказав їм Сокіл: «Тепер ви невмирущі боги».
І вклонились йому велетні.
І сказав Сокіл білошкірому: «Ти є Білобог, Володар Світла й Білого Світу та всього, що створиш у ньому».
І сказав Сокіл чорношкірому: « Ти є Чорнобог. Володар ночі і пітьми та всього, що створиш у ній».
І сказав він обом: «Ви є Добро і Зло, Краса і Погань, Правда і Кривда, Світло й Пітьма. І ви будете вічно. Бо ви є Життя. І ті, що прийдуть, не зазнають Добра без Зла і Краси без Погані, тож не знатимуть, що таке життя і навіщо жити в ньому».
Такий сюжет, такий багатий текст міфу. Ще багатший його підтекст. Про що він говорить?
По-перше, це не «слов’янська», а давньоукраїнська міфотворчість, бо саме поняття слов’янства як об’єднання етнічно споріднених держав і племен з’являється у VII столітті нашої ери, а наведений міф формувався 20-15 тисяч років за доби пізнього палеоліту. До того ж міф має яскраво-національне забарвлення.
По-друге, міф засвідчує високий рівень духовності й культури народу. Зокрема, вражає потяг до наукового осмислення світу.
Світ, отже, утворився з невеликої частинки матерії–Ока. Так уявлялося давньоукраїнським жрецям-волхвам 16-15 тисячоліття до н.е. А фізики середини 20 ст.н.е. довели, що Всесвіт утворився з однієї енергетично ємкої точки.
За міфом життя виникло з росинки-сльозинки. А фахівці з молекулярної біології твердять, що життя на Землі зачалося з дощової краплі.
Отже, міф про походження світу розкриває намагання стародавніх українських жреців (волхвів) науково пояснити походження світу та життя на Землі. Звертає увагу й діалектичне осмислення життя як вічної боротьби Світла й Пітьми, Добра і Зла.
По-третє, давньоукраїнські міфи з’явились за багато тисяч років до появи дещо примітивних біблійних розповідей про те, як Яхве чи Саваоф створив небо, земну твердь і т.п.
Приведений тут міф – з книги «Словник давньоукраїнської міфології» Сергія Плачинди (Київ, «Велес», 2007).

Алла МЕЛЬНИЧУК
Феодосія

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 03.02.2017 > Тема ""Білі плями" історії"