Версiя для друку Обговорити в форумi

"Борітеся - поборете…" - закликав свій поневолений народ Тарас Шевченко близько півтора століття тому. Та чи міг він уявити, що його нащадкам навіть "в сім'ї вольній, новій" випаде десятиріччями поспіль боротися за свою культуру, мову, врешті-решт, за свою правду у своїй хаті? Але, на щастя, сумні часи вже минають. Пророчі слова Тараса хоч і поволі, та все ж доходять до свідомості сучасного українця, відроджуючи той, притаманний нашим пращурам, ген нескореності, від чого поетове "в своїй хаті - своя правда" починає набувати в державі і належного змісту, і належної чинності.  
На 13-му році незалежності України Севастополь, нарешті, відзначав День народження Шевченка біля пам`ятника поетові. Ще минулого літа у міській Раді точилися суперечки: кого радше увічнювати в сьогоднішньому Севастополі - українського поета чи російську імператрицю Катерину ІІ. Визначившись з персоналіями, довго шукали місце, у декілька етапів встановлювали постамент. Нарешті, у  День незалежності велична скульптура прикрасила площу найпрестижнішого району міста. 
Отже, ми так хотіли мати пам'ятник і ми його, нарешті, маємо. Але було б перебільшенням стверджувати, що 9 березня на мітинг, присвячений 190-й річниці з дня народження Шевченка, біля нього зібралися тисячі українців (останній перепис засвідчив, що нас у місті - біля 100 тисяч).
Того дня БЮТ з "Просвітою" чомусь вирішили розпочати  мітинг "тільки для себе" і на годину раніше. Позаяк ніхто не заперечував, то й відмітингували. Хтось залишився на загальноміське свято, а хтось  пішов. Коли у призначений час прибуло керівництво міста, тандем з бютівців і просвітян, що залишилися,  раптом, на очах у всіх, почав розпадатися.  Причина доволі банальна: просвітяни ось-ось мають отримати для осередку приміщення від міської держадміністрації і стояти поруч з опозиціонерами їм було трохи боязко (чи ж не через це зібралися на годину раніше?). На мітингу були також присутні представники осередку СДПУ(о), котрі вписувалися в загальновизначений графік, але розташуватися намагалися (щоб раптом не сплутали?) також подалі і від  БЮТ,  і від "Просвіти". Коли дійшла їхня черга виступати, керівник осередку  Володимир  Висоцький, як і годиться партійному лідеру,  зацитував спочатку  "Заповіт", а  потім… програму севастопольських соціал-демократів (об`єднаних), де серед іншого були й щирі  запевнення: "Ми  й надалі робитимемо все, щоб у місті любили нашу рідну мову, пишалися нею, а дехто, кому це особливо потрібно, її ще й вивчив". Кому це особливо потрібно і  хто той "дехто", лідер місцевих есдеків не уточнював.
Відлунали Тарасове слово та вірші місцевих поетів, присвячені знаменній  даті, до підніжжя пам`ятника лягли вінки та букети  квітів. До цього заходу готувалися ретельно і заздалегідь. Кожен виступаючий промовляв виключно державною мовою, а напередодні святкування поблизу постамента навіть висадили красень-кущ калини. Голова міської держадміністрації, емоційно закінчивши промову словами "Слава Україні!", напевне, сподівався почути багатоголосний відгук. Але хору з натовпу не вийшло. Кожен шанував Тараса десь там, у собі, і по-своєму...
Напевне, пройде ще чимало часу, поки ми, нарешті, зрозуміємо, що на таких заходах мусимо забувати про розбрат, що віками тяжів над українцями. Давайте спробуємо затямити, що Тарасове "єднайтеся, брати мої…" -  це ж бо про нас з вами, дорогі співвітчизники...
м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 12.03.2004 > Тема "З потоку життя"