|
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 26.03.2004 > Тема "З потоку життя"
#13 за 26.03.2004
ТУБЕРКУЛЬОЗ ЯК ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ
Тамара СОЛОВЕЙ.
Олександру А. 22 роки. Про те, що лише кілька тижнів тому він зазнав хірургічного втручання з приводу деструктивної форми туберкульозу, на вигляд не скажеш. Бо коли на терезах хвороба і молодість, як правило, переважує остання. Та, власне, хворобу він вже фактично здолав - з допомогою хірурга Романа Єрьоміна та головного торакального хірурга МОЗ АРК доцента Валентина Івашковського. А позаду - дворічне малоефективне лікування "в зоні", де і спіткало юнака це лихо. Він навіть вважає, що "тюремна" інфекція якась особлива - наділена рисами безсмертя. І поширюється вона без суттєвих перешкод. "Тільки помирати відпускають додому, бо там ця сумна статистика не потрібна", - зауважує Сашко.
Тому, коли очікується чергова амністія (як, наприклад, тепер), чи не в першу чергу це хвилює фтизіатрів. І проблема не в тім, що доведеться мати справу з "інфекцією-мутантом", а в тім, що боротьба з нею потребує значних коштів.
Кримчанам в цьому відношенні, можна сказати, ще й пощастило. Щоправда, перша регіональна програма по боротьбі з туберкульозом, прийнята ще в 1991 році, у Верховній Раді АРК підтримки не знайшла (певне, її представники не планували потрапити в розряд соціально незахищених верств населення, тим більше - "в зону"). Та ось склад Верховної Ради змінився - туди увійшли люди, яким не байдужі проблеми медицини. Тож нову регіональну програму вже затверджено на усіх рівнях і надходження перших 500 тисяч з 14,9 млн. грн. очікується в квітні. Це окрім тієї суми (в 6 млн. грн.), яка виділяється щорічно на потреби галузі останнім часом, але покриває їх лише на третину. Дякуючи Богові і державному бюджету України, протитуберкульозні препарати у нас безкоштовні. А ось нагодувати хворих відповідно до нормативів не вдається. Доводиться втішатися лише тим, що багато з них за межами лікарні не може виділити собі на харчування і ці 4 гривні. Адже туберкульоз був і залишається хворобою соціальною, а в половині випадків її можна назвати навіть "асоціальною", бо значна частина хворих веде такий спосіб життя, що не поєднується з активним ставленням до свого здоров'я, у той час як активне поширення хвороби вони цілком забезпечують.
На зустрічі з журналістами Валентин Івашковський зазначив, що епідемія туберкульозу в Криму набуває вже характеру пандемії. В цілій низці районів, таких, як Джанкойський, Білогірський, захворюваність на туберкульоз більш як вдвічі перевищила епідеміологічний поріг, який становить 50 осіб на 100 тисяч населення. Наближається до цього подвійного "рекорду" і Сімферополь, де захворюваність становить 92 особи на 100 тисяч. А показники, що свідчать про кількість хворих, зокрема минулого року в Сімферополі, вперше перевищили 300 осіб на 100 тисяч населення.
Одна з причин в тому, що остання цифра не поєднується з тією чи іншою постановою, вона - результат тривалого накопичення інфекції. А Крим до такої потреби в лікарняних ліжках виявився просто не готовим. В Сімферополі працює лише Республіканський торакальний центр (на 50 ліжок), при якому є ще стільки ж ліжок для хворих на позалегеневі форми туберкульозу. Звичайної ж протитуберкульозної міської клініки немає взагалі. Тож доводиться сподіватися лише на Республіканський протитуберкульозний диспансер, що в Піонерському, бо Білогірського населення чомусь побоюється. А звідси і постійна черга - у боротьбі за своє здоров'я доводиться виявляти певну наполегливість.
РПТД в Піонерському має кілька відділень, у тому числі 25 ліжок (з них 5 - дитячі) там відведено для хворих на СНІД, який охоче поєднується з туберкульозом. І хоча ефективність лікування цих людей досить низька, боротьба за їхнє життя не стає чимось другорядним. Втім, за прогнозами ВОЗ, причиною смерті половини ВІЛ-інфікованих стане саме туберкульоз (а в Криму ця цифра сягає 70%). Суттєво, що за минулий рік кількість таких хворих подвоїлася.
На думку головного фтизіатра МОЗ АРК Євгена Охоти, хворих, особливо небезпечних для оточення, слід лікувати насильницькими методами в закритих стаціонарах, яких, до речі, поки що не створено.
У зв'язку з цим пригадуються минулорічні весняні парламентські слухання в Києві, що, здавалося б, заклали законне підґрунтя для вирішення багатьох болючих проблем. З того часу минуло близько року. І ось разом з головним лікарем протитуберкульозного диспансеру, що в с. Піонерському, Олегом Тимченком ми підсумовуємо: питання щодо примусового лікування злісних бацилоносіїв висить в повітрі. Дбаючи про права такої небезпечної для суспільства людини, ми ігноруємо права можливих її безневинних жертв (нагадаймо, що подібна особа за рік заражає в середньому десятьох). Зарплата для фтизіатрів не підвищувалася. Їхній пенсійний вік не переглядався.
З іншого боку, спробуймо завтра госпіталізувати всіх хворих на туберкульоз, хто цього потребує. То де ж їх розмістити, враховуючи, що термін лікування в середньому становить 151 добу? До речі, за останнє десятиріччя загального економічного спаду кількість хірургічних ліжок скоротилася вдвічі, з приводу чого висловлює занепокоєння завідувач хірургічного відділення торакального центру Валерій Максюта.
- Відділення наше переповнене, - зазначає він. - Враховуючи, що біля 11% хворих на туберкульоз потребують хірургічного втручання, ми мали б робити 150 операцій на рік, а спроможні лише 80.
Але все ж таки будь-яка операція - це крайній захід. І ми обговорюємо з Олегом Тимченком той позитивний доробок, який напрацьовує сьогодні наша медицина, щоб зупинити маховик хвороби на більш небезпечній стадії.
Олег Борисович покладає великі надії на ДОТС-стратегію, яка дозволить виявляти носіїв заразної форми туберкульозу з допомогою масового обстеження мокроти пацієнтів, що скаржаться на кашель. Для охоплення госпіталізацією щонайбільшої кількості хворих головний лікар КРПД вважає доцільним скоротити в часі його курс до двох місяців за рахунок підвищення інтенсивності лікування. А після усунення небезпеки для суспільства хворого слід лікувати амбулаторно.
Зрештою, попри всі згадані фактори, темпи захворюваності на туберкульоз минулого року дещо знизилися. А в 10 регіонах Криму епідемія пішла на спад. Залишається сподіватися, що нинішні напрацювання та бюджетні інвестиції дадуть більш яскраві результати вже в найближчому майбутньому. Але госпіталізація небезпечних хворих має розцінюватися не як розкіш, а як питання національної безпеки.
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 26.03.2004 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1864
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
