Версiя для друку Обговорити в форумi

15 січня минуло вже три роки від тої трагічної миті, коли перестало битися серце поета, письменника, перекладача, журналіста, одного з перших кримських світличан-засновників - Данила Андрійовича Кононенка.
Так невблаганно швидко плине час, віддаляючи від нас події і дати, але – не пам'ять. Вона про нашого колегу і духовного побратима Данила Кононенка живе у ЙОГО «Світлиці», з якою він був до останнього подиху і яка залишилася з ним тут, у Криму, біля його могили, біля могил усіх світличан, що знайшли вічний спочинок у крем'янистій кримській землі. Пам'яттю про Данила Кононенка проростає у майбутнє літературний дитячий конкурс його імені – «Ми – діти твої, Україно!», який ось уже втретє буде проводитися на всеукраїнському рівні. Готується до друку чергова збірка з творами переможців цього конкурсу, збираються матеріали для другого, доповненого випуску книги спогадів про Д. Кононенка – отакі постають пам'ятники у Слові.
А до нинішніх роковин на могилі поета у Сімферополі встановлено ще й оцей незвичайний символічний гранітний пам'ятник. Простий, без зайвих прикрас, цільний, монолітний, непорушний, упертий, непоступливий – співзвучний! Мимоволі згадується і Франковий «Каменяр», і присвячений Кононенку вірш київської поетеси Тамари Костецької – «Є люди, як скеля…»
Ось і застиг на кримській землі уламок такої скелі з простим і відомим кожній українській (і не лише українській!) душі іменем-написом: ПОЕТ ДАНИЛО КОНОНЕНКО. І роки життя – яких могло ще бути і бути…
Приходьмо… Вклоняймося… Пам'ятаймо…

Кримські світличани

Данилові КОНОНЕНКУ

Є люди, як скеля —
морське шумовиння об них,
розбившися грізно,
внизу там облизує п’ятки...
...У кримському серці 
є збої свої й неполадки,
печаль кипарисів —
відгомін задавнених лих...
А ми все міркуємо:
звідки та сива печаль?
В Тавриду вернуться
вигнанці твої, Україно...
І туга татарська
в моїх українських очах
вогнем закипа,
наймирнішим вогнем
злотопінним.
Радій, Україно!
Таких лише декілька скель.
І знову за сіллю
напровесні рушим до Криму —
за сіллю життя.
Чумацьку шукаючи риму
до цих добродушних,
обпалених сонцем осель.
І стріне нас Ніна
із купою внуків малих —
Посланиця горда
ясного смоленського краю.
З татарським акцентом
російські слова залунають, 
і спів український
озветься до них.
Тамара КОСТЕЦЬКА

На фото з архіву «КС»: Д. Кононенко і його підшефне «Джерельце;
2004 рік, в редакції «Кримської світлиці» (справа наліво) - Михайло Горинь, Данило Кононенко, Валентин Бут; фінал мовно-комп'ютерного конкурсу «Аладдін» в Українській гімназії, «п'ятірка» від Д. Кононенка
(Фото – на Фейсбук-сторінці «КС»:
https://www.facebook.com/krymskasvitlytsia)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 19.01.2018 > Тема "Українці мої..."