|
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 30.04.2004 > Тема "З потоку життя"
#18 за 30.04.2004
ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОЛИТВИ
Тамара СОЛОВЕЙ.
Минулої п'ятниці вранці ми не без здивування довідалися, що в день приїзду Його Святості Патріарха Київського і всієї Руси-України рейтинг "Кримської світлиці" стрімко виріс. Принаймні в кіосках Сімферополя її, кажуть, скуповував усю "на корню" якийсь чолов'яга. Напевне, він сам-один замість всієї української громади міста хотів знати, коли, де і які заходи відбудуться за участю цього високоповажного гостя. Справа в тім, що інші засоби масової інформації такими даними не володіли. Чому? А тому, що маємо серед наших співгромадян чимало таких, від яких можна було очікувати будь-яких провокацій, і прогноз цей справдився на третій день перебування в Криму патріарха.
Проте ті, у кого було щире бажання з ним поспілкуватися, відчути водночас і велич його святості як першої релігійної особи православного християнства Київського патріархату, і привабливість як людини, не залишилися розчарованими. А таких було чимало. Це і наші земляки, які приїхали з різних регіонів Криму, і гості з материкової України. Так, наприклад, 76-річний Володимир Лопата для цієї зустрічі прибув з м. Лисичанська Луганської області.
- Їхав сюди з думкою, що коли його побачу, то можна вже було б і помирати, - ділиться він найсокровеннішим. - Тільки-но сестра прислала телеграму, кинув усі домашні справи. Ми родом з одних країв і дуже його любимо. Ця людина творить великий подвиг і несе велику святість. Я сам довгі роки співав у півчій одного з храмів Московського патріархату, але мене завжди зачіпало, що в молитвах і піснях там згадується лише Росія. І одну з них я самочинно переробив. Ми почали співати "Ради страны Российской и Украину сохрани...", про яку і згадки не було.
А його сестра Віра Тихоненко продовжує:
- Це наш Філарет. Ми його знаємо дуже давно і завжди поважали.
25-річний священик, який очолює релігійну громаду УПЦ КП Сакського району, Ярослав Гонтар не менш щиро ділиться своїми почуттями.
- Я патріарха бачу вперше. Це для мене дуже велика радість, велике свято. Те, що дістається легко, менше цінується. А наш шлях в Криму непростий. І тим більше ми цінуватимемо свою українську церкву.
Про події в с. Новофедорівці, де склалося протистояння парафіян УПЦ КП та УПЦ МП (звичайно ж, з ініціативи останніх), "Кримська світлиця" нещодавно повідомляла. Згадували ми тоді і про сільського голову Миколу Валька, що, як і личить такому могутньому кремезному чоловікові, яким він виявився при зустрічі, не зрадив своїх односельців у кращих їхніх намірах попри неабиякий тиск з боку російської громади. Разом з дружиною, сином та односельцями вони теж приїхали на службу, що правив патріарх.
- Зараз ми позбавлені будь-якої ідеології, - констатує він, полковник запасу. - Кожна партія вирішує свої справи. Але ж молодь треба виховувати, опираючись на якісь непохитні авторитети. Тому вся надія на церкву. І не треба нікому заважати: хай поруч будуються церкви різних конфесій. До патріарха Філарета ставлюся з повагою, відчуваю, що це розумна людина.
А дружина Миколи Валька Людмила Степанівна, худорлява з сумними очима, дивиться на події з висоти свого гіркого досвіду:
- Звичайно, патріарх Філарет - видна фігура, але ось я познайомилася з нашим новим священиком Ярославом Гонтарем, мала з ним розмову і відчула - він ще безгрішний, не зіпсований життям. До нього, у таку церкву я б ходила, хоча, здається, розчарувалася у всьому світі після гибелі нашої 25-річної дочки з вини лікарів.
Отакі ми, схожі і різні, двічі (в суботу й неділю) приходили до храму св. рівноапостольних Володимира та Ольги у Сімферополі, де першого дня патріарх Філарет просто спілкувався з кримською громадою, відповів на запитання присутніх, а другого - правив Божественну літургію.
В цілому його програма перебування на кримській землі була дуже насиченою. І на перше місце за важливістю він ставить освячення благодійного будинку відпочинку для дітей з багатодітних сімей та сиріт у с. Нікіта (Велика Ялта). Будинок цей споруджено на кошти інтернаціональної гуманітарної асоціації "Тріумф серця" (керівник Стефан Мадяр). І хоча асоціація об'єднує представників католицького віросповідання, в Україні вона співпрацює з Київським патріархатом, а в будинку відпочинку поправлятимуть своє здоров'я українські діти незалежно від національності та конфесії.
Коментуючи ці факти, патріарх Філарет ще раз наголосив на думці, що була для нього провідною: сповідуючи Ісуса Христа, не можна не сповідувати братньої любові до ближнього, створеного за Божою подобою.
- Любов виливається і на суспільство, і на інші народи, - промовляв патріарх. - Преподобний Феодосій навчав: якщо звернеться до вас за допомогою людина віри православної, то ви допоможіть їй. Але якщо звернеться до вас людина іншого віросповідання, допоможіть і цій людині. Не обмежуйте любов до людей лише представниками своєї національності. - А далі патріарх підсумував: "В Криму живуть народи різних національностей, і будувати з ними стосунки треба виходячи з цих заповідей".
І те, що це не просто слова, але і глибоке переконання, Святійший довів власним прикладом. В його насиченій програмі були відвідини кримського ісламського центру, де відбулося спілкування з депутатом ВР України, головою Меджлісу Мустафою Джемілєвим, муфтієм Криму Хаджі Еміром Аблаєвим, заступником голови ВР АРК Ільмі Умеровим. Патріарх Філарет висловив побажання щодо подальшого розвитку стосунків між управлінням Кримської єпархії УПЦ КП та духовним управлінням мусульман Криму в дусі миру і взаєморозуміння.
Зрештою, всі його контакти були спрямовані на пробудження в людині того Божого начала, що дає підстави сподіватися на життя вічне. Знаменно, що віра Христова не відкинула на задній план нікого, і на богослужінні, що відбулося за участю патріарха в неділю жон мироносиць, підкреслювалася та велика місія, яка відводиться в християнстві жінці.
В розмові з кримчанами патріарх Філарет зауважив, що радий спостерігати, як зміцнюються позиції Київського патріархату в Криму, зростає кількість парафій. А в цілому в Україні за кількістю парафій Київський патріархат поступається лише Московському, у той час як за кількістю віруючих він не поступається тут нікому. І якби ще належна підтримка влади, в державі вже ситуація наблизилася б до тієї, що спостерігається в інших християнських країнах, які теж здобули незалежність і теж мали проблеми з визнанням своєї власної автокефальної церкви.
У той же час патріарх Філарет зазначив, що у стосунках навіть з агресивно налаштованими парафіянами УПЦ МП слід виявляти християнську любов і терпимість. А щоб вплинути на тих людей, що до церкви не ходять і ростуть собі як бур'ян при дорозі, патріарх Філарет вважає природним ввести вивчення в школах Закону Божого або ж християнської етики. Але ця ініціатива наштовхнулася на певний спротив. І для початку патріархією було видано Закон Божий накладом 200 тис. примірників для безкоштовного поширення. Усвідомивши, що ця книга дуже потрібна і користується попитом, Президент України Л. Кучма пообіцяв профінансувати видання ще 100 тис. примірників книги.
Між іншим, позиція глави держави, на думку патріарха, могла б бути принциповішою. Його книга "Україна - не Росія" дала підстави для різноманітних інсинуацій, в тому числі і для народження неіснуючих "цитат" з неї (це вже наш кримський досвід).
І скільки б не закликав патріарх до миру, злагоди і любові, довідавшись (з тієї ж "Кримської світлиці") про його приїзд, "Крымская правда" як приклад християнського людинолюбства подала брудну статтю про патріарха під назвою "Визит раскольника преследует неблаговидные цели". Які саме? "Внести смуту и раскол в сердца и умы верующих".
Насправді ж, як показало життя, про "смуту и раскол" подбали парафіяни УПЦ МП на чолі зі священнослужителями, котрі намагалися зірвати прес-конференцію і з релігійними піснями на устах та ганебними плакатами, яким міг порадіти лише князь пітьми, пікетували храм св. Володимира та Ольги УПЦ КП. Зрештою, втомившись рядитися в овечок, бабці почали викрикувати те саме, що було й написане. Особливо сумно, що найбрудніші за змістом плакати тримали церковнослужителі, які гріховністю своєї поведінки подавали громадянам негативний приклад.
У той же час в ході прес-конференції їхні прибічники із журналістської братії намагалися вивести патріарха "на чисту воду" з допомогою запитань, що стосуються його особистого життя, а враховуючи кількість листівок і прокламацій, й кожного пересічного кримчанина. На одне з них: чи має патріарх дружину і дітей (для ченця це забороняється) він просто і спокійно відповів: "Ні. Це чорний піар".
Але щодо пікетників (а цієї теми уникнути було ніяк) дав таке пояснення:
- Церкву використовують в політичних цілях. І піддаються на це темні люди. Московський патріархат відчуває, що з часом його буде витіснено з теренів України, тож і хоче показати свою силу, а насправді ця сила удавана. Українська церква бере початок від Андрія Первозванного, - продовжив патріарх Філарет. - І 700 років вона входила до Константинопольського патріархату. А у підпорядкуванні Московського - лише 300 років. Вселенський патріарх і досі не визнає цього альянсу. Але не хоче напруги поміж Константинополем і Москвою. Тому наше питання поки що не вирішилося. А ті, хто, проповідуючи любов навіть до ворогів своїх, водночас навчає ненавидіти братів, демонструють поведінку, не сумісну з християнською мораллю. В церкві має панувати любов, а процвітає порок - виховуються ненависть, роз'єднання, розбрат. Ні, ми не проти Московського патріархату, - зазначив Філарет, - і не чинимо йому ніяких перешкод. Хоча вважаємо, що це не нормально: жити на українській землі, а служити Москві. Це означає - зраджувати інтереси свого народу, серед якого живеш. Якщо ви росіянин і живете в Криму, мусите опікуватися інтересами цього народу. Не будете? Залиште цю землю!
Щодо анафеми, про яку згадується чи не на кожному плакаті, патріарх заявив, що її не боїться. І взагалі, хай бояться ті, хто постійно каже неправду і вводить людей в оману.
І хоча зустріч з журналістами під акомпанемент "співунів" з гаслами завершилася на неприємній ноті, це навряд чи суттєво вплинуло на загальне враження патріарха від відвідин Криму. Бо були і урочиста зустріч його в аеропорту поважними урядовцями, і приязна розмова з Постійним Представником Президента України в Криму Олександром Діденком, і відвідини Спілки промисловців на запрошення її голови Олександра Дудка, і зрештою оті захоплені очі прихожан в храмі Володимира та Ольги, море очей. А серед людей були і такі, хто своїм подвижництвом та добрими справами заслужив церковні ордени та грамоти. Це Микола Ільницький, Павло Власенко, Володимир Кульков, Микола Валько, Микола Лузан, Микола Ряба.
Була й ще одна людина, яку не вшановували, не нагороджували, але без якої все було б інакше та і чи сталося б взагалі? Це єпископ Сімферопольський і Кримський Климент. І хоча, як навчав патріарх, без волі Божої не можемо вчинити нічого, але ж волю свою Господь втілює з допомогою людини, свого образу і подоби. І те, що вибір його впав в Криму саме на владику Климента - наочне підтвердження бездоганності Божого промислу.
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 30.04.2004 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1960
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
