Версiя для друку Обговорити в форумi

Якщо про особливості петриківського розпису ми знаємо багато, то про миколаївський навряд чи хтось чув. Нещодавно у мене була щаслива нагода познайомитися з майстринею, яка не лише зацікавилася сама цим дивовижним розписом, але й активно заохочує до нього своїх вихованців. Знайомтеся: Ольга Курило, вчитель образотворчого мистецтва Аулівської середньої загальноосвітньої школи Аулівської селищної ради Дніпропетровської області. «Естетичному вихованню наших дітей приділяємо неабияку увагу, - розповіла пані Ольга. – Для того, щоб зробити уроки цікавими, постійно вивчаю досвід колег. Відвідала цікавий майстер-клас у Новомосковську, де познайомилася з унікальним миколаївським розписом. Усі ми знаємо і пишаємося петриківським розписом, а от про миколаївський розпис відомо не так багато. Техніка декоративно-прикладного малювання, притаманного місцевості (Новомосковськ Дніпропетровської області) була незаслужено забута ще за радянських часів. Тепер її розглядають як одну з «родзинок» краю», що здатна привернути увагу як дослідників, так і туристів».
 Прикметним є те, що завдяки таким ентузіастам, як Ольга Курило, миколаївський розпис починає повертатися з небуття. На відміну від петриківських мальованок, яким притаманний чорний чи білий фон, тло миколаївського розпису, наче ліс – зелене. Перші згадки про розпис, характерний для цієї місцевості, з’явилися приблизно триста років тому. Особлива техніка малювання виникла в селі Миколаївці поблизу сучасного Новомосковська. Майстри оздоблювали домашні меблі, посуд, але найбільше – дерев’яні скрині місцевого виробництва. Оскільки через Миколаївку пролягав чумацький шлях, про місцевий розпис знали далеко за межами краю. Одна з народних майстринь так пояснила особливості миколаївського розпису: «Миколаївський розпис – плоске писання, малюнок накладається на малюнок, колір на колір. А в «петриківці» - це розмах пера». І хоча нині збереглося не так багато майстрів, аби популяризувати забутий розпис, проте завдяки ентузіастам, викладачам він одержав «друге дихання». Управління культури й туризму міськради нині розробляє програму поліпшення туристичної привабливості міста. Неважко здогадатися, що миколаївський розпис має стати одним з елементів створення позитивного іміджу краю. Плани у місцевих мешканців далекосяжні – з часом планують створити навіть школу «миколаївського» малювання та виставкову світлицю. Тож нехай ці плани здійсняться. А освітяни плекатимуть нові покоління молоді, закоханої в мистецтво. Ми ж залюбки розповідатимемо про унікальні традиції наших майстрів читачам. Тож нехай не зміліє криниця народних талантів!

Наталія Осипчук,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 13.04.2018 > Тема "Душі криниця"