|
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 14.05.2004 > Тема "Душі криниця"
#20 за 14.05.2004
ЯЗИК МІЙ - ВОРОГ МІЙ...
Ієрей Ярослав ГОНТАР
Лист в номер
Христос Воскрес!
Дорогі у Христі браття і сестри!
Чи не однією із основних складових частин прожитого нами дня є розмови. Ми аргументуємо, констатуємо факти, даємо оцінку тому чи іншому поняттю тощо.
Часто розмовляємо про своїх ближніх. Ми ж любимо говорити одне про одного.
І чи оцінюємо ми своїх ближніх, як належиться? Обдаровані ми Богом бачити у людині те, що вона відчуває? Як ми чинимо?
Є у нас мислителі-філософи, які запрошують нас у мандри міркувань; є святі отці, духовний досвід яких, переданий творами, веде до вічного життя; та є у нас наші емоції, які часто і керують нашими думками, словами, вчинками.
Кажуть, що у людині є три особистості: перша - та, якою вона себе уявляє; друга - якою бачать її інші; третя - якою вона є насправді. І чи згодні ми із таким твердженням: людина є те, що говорить та чинить? На першому місці завжди стоятиме «говорить». Якщо б людство так працювало, як говорить, то кожен мав би особистий палац та море друзів. Святе Письмо закликає стримувати свій язик, твердить, що через пусті розмови відбувається падіння у гріх. «Від гострого меча полягло багато, але не стільки, скільки впало від язика» (Сир. 28, 18); «ліпше послизнутись на підлозі, аніж язиком» (Сир. 20, 18). У притчах сказано: «Смерть і життя - у владі язика» (Притч. 18, 21). «Знаходиться язик посередині між тим і другим використанням, а ти - господар його, - додає Іоанн Златоуст, - ...він меч, який знаходиться на
такій середині; наштовхай же його для викриття своїх гріхів, а не для нанесення удару братові». Христос каже: «Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений» (Мт. 12, 37).
Дорогі у Христі браття і сестри! Чи оцінюємо ми своїх ближніх як належить?
Чи, може, ми чинимо над ближнім дешевий неправедний суд і тим самим зазнаємо духовного падіння, забуваючи про факт: «Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим... (Кор. 5, 10)? Доречною була б ще й така цитата: «Хто бо поставить на мого рота сторожу, і на губи мені – належну печать, аби не впав я з-за них, і мене не погубив мій язик!» (Сир. 22, 27).
У цьому зв’язку хочу покаятися і попросити пробачення у всієї громади
Сакського району, кого було зачеплено в газетних публікаціях чи якимось іншим чином, хто зазнав неприємностей через непорозуміння поміж парафіянами церковних парафій, в яке було втягнено і владу.
Вірю, що о. Валерій Цуркан перш за все священнослужитель, і судити його дії дозволено лише єпископу, котрому він підпорядкований, та Господу Богу.
Хочу вибачитися і перед М. Рябою, С. Цековим, С. Матвєєвим. Бо немає людини, щоб жила і не згрішила. Один Христос без гріха...
Ієрей Ярослав ГОНТАР,
настоятель парафії св. Миколая.
с. Новофедорівка Сакського району.
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 14.05.2004 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1995
|
300 РОК╤В - 300 ХУДОЖНИК╤В ╤ ХУДОЖНИЦЬ
Леся Воронюк: ВСЕСВ╤ТНЬОМУ ДНЮ ВИШИВАНКИ 20 РОК╤В ЗАВДЯКИ КОЖНОМУ З НАС
