Версiя для друку Обговорити в форумi

Програма творчого візиту Марії Чумарної, талановитого педагога-новатора, письменниці, журналіста, у Червоноград виявилася доволі насиченою. Гостя зі Львова не вперше у шахтарському місті, і воно їй дуже сподобалося.
Насамперед відбулася зустріч у бібліотеці-філії №3, на яку завітали учні 6-7 класів ЗШ №2, заступник директора навчального закладу Ірина Костюк, вчитель Тетяна Новікова, бібліотечний працівник Ірина Бубела. А представила гостю завідувач бібліотекою-філією Людмила Полько.
Марія Чумарна відразу повела цікаву, невимушену розмову зі школярами, трішечки розповіла про себе. У 1975 році вона закінчила Львівський університет, здобула філологічну спеціальність і розпочала свою педагогічну діяльність у сільській школі. Це були важкі часи тотального стеження один за одним. Доноси рікою пливли на столи співробітників КДБ. Їй, молодій вчительці-філологу, доводилося займатися у кабінеті фізики, де легше було встановити мікрофони («жучки») для прослуховування, що успішно робив директор школи.
Але Марії Чумарній захотілося проводити нестандартні уроки, аби глибше зацікавити дітей рідною словесністю, культурою. Отож ввела у навчальну програму факультатив казки. Учні охоче залишалися після уроків, аби самим творити казки. Щось таки писали. Розкута дитяча фантазія тільки сприяла цьому. Однак старші педагоги, особливо «вірні ленінці», аж ніяк не схвалювали такого новаторства.
Посеред навчально року Марії Чумарній довелося залишити школу і вибратися зі села. Проводжали її ледь не всі мешканці, на автобусній зупинці зібралося багато дітей. Один хлопчина, якому особливо вдавалися казки, гірко-гірко плакав. Не хотів відпускати вчительку. Так вже полюбив її!..
- Якось, через багато років, він явився мені уві сні, - згадує Марія Чумарна. - Тоді чимало часу я вже пропрацювала у газеті, вела передачі на радіо, писала книги, стала членом Спілки письменників і Спілки журналістів, і враз через отой сон збагнула: потрібно все залишити й створити для дітей школу нового типу, де б заняття проходили небуденно, зацікавлено, де б діти успішно засвоювали шкільну програму і знали ще більше.
Так і постала авторська школа Марії Чумарної. Її відкриття відбулося 24 серпня 1991 року, знаменно, що саме у день проголошення незалежності України. Спочатку функціонував тільки перший клас (30 учнів). З року в рік дійшло до випускних класів. Програму творили «на ходу поїзда». Ця школа вчить дітей нестандартно мислити, творчо розвиватися. «Вже тоді наші педагоги вперше застосували елементи інтегрованої освіти. Що активно впроваджується тепер, ми впровадили давно», - прокоментувала гість. А першим щаблем навчання і виховання у цій школі була і залишається українська казка.
Тож, зважаючи на дитячу аудиторію, Марія Чумарна повела мову про казки, міфи та легенди. Бо саме через них ми можемо пізнати чи наблизитись до пізнання таємниць походження Всесвіту, світогляду прадавніх цивілізацій (в т.ч. - праукраїнської), пізнати феномен української нації, душу українського народу. Адже Україна - ареал найдревнішої культури.
Дослідження Марії Чумарної в історичному та часовому вимірах сягають ще дольодовикового періоду. Автор прискіпливо простежує зв'язки культур Вавилону, Шумерії, Єгипту, Греції, Риму, Скандинавії (і не тільки цих) з праукраїнською, пропонує сміливі гіпотези, твердження.
- Росіяни спотворили наші казки, - розповідає Марія Чумарна. - Наприклад, Кощій (кость, кістка) має трактуватися як першоелемент, першооснова видимого буття; Баба Яга - енергія... Та й вовк не є недолугим. Це дуже самоорганізована тварина. Тепер їхню (росіян) інтерпретацію ми часто використовуємо як нашу казку. Але такого слід позбутися!
Попри педагогічні клопоти, на щастя, Марія Чумарна не полишила письменницької діяльності. Вона є автором 75 книг для дітей (різного віку) і дорослих. Окремі з них презентувала під час зустрічі - «Читайко-відгадайко», «Мала й Велика Україна», «Стражі», «Казки для друга», «Кумедна читанка». Також читала власні твори.
Не обійшлося без вікторини. Приз за правильну відповідь, звісно, книга. Скажімо, яка літера найбільш вживана в українській мові? Виявляється, «К». Ця літера, на думку авторки, своєрідний код нашої держави - край, країна, Україна. Є у Марії Чумарної й вірші, де всі слова починаються з літери «К».
Зустріч справді видалася цікавою, пізнавальною. Від такого спілкування школярі отримали чимале задоволення. Опісля ще відбулися зустрічі з учнями та вчителями у ЗШ №12, гімназії, творчий вечір у центральній міській бібліотеці.
Тарас ЛЕХМАН
м. Червоноград
Львівська область

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 21.12.2018 > Тема "Душі криниця"