Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

Воскресіння Христове, Великдень, Пасха - найрадісніше і найурочистіше свято для всіх християн. Воно дає нам надію на життя вічне через Воскресіння Ісуса Христа. Його урочисто святкують ще з апостольських часів. А за рішенням Першого Вселенського Собору, Великдень святкується в першу неділю після весняного рівнодення і першого повного березневого Місяця.
Великдень - це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і навіть для мертвих. Бо коли Христос Воскрес, то цим переміг диявола і смерть. Воскресіння Христове стверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, мов та нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення.
Дуже поширений серед нашого народу звичай благословення на Великдень їжі - паски, ковбаски, крашанок... Після тривалого посту Церква дозволяє всіляку їжу, щоб люди одержували духовну радість і радість від земних дарів. Освячення пасхальної їжі відбувається урочисто, після Святої Літургії на церковному подвір'ї. Святять пасхальні страви у кошиках у саме Воскресіння Христове, або (цим миряни користаються масовіше) напередодні у суботу.
У давнину був звичай: люди приходили у Великдень до високопоставленої особи (скажімо, у селі до війта) з якимось дарунком. Звідки він походить? Марія Магдалина, проповідуючи Христову науку, якось зайшла до двору римського кесаря Тіберія, подала йому червону крашанку зі словами: «Христос Воскрес!». І після цього почала свою проповідь. За її прикладом й інші християни в день Пасхи почали обдаровувати одне одного крашанками та писанками. Зрештою, розписане яйце - це атрибут нашої культури ще з трипільських часів. «Як із мертвої шкаралупи яйця з'являється нове життя, так й Ісус Христос вийшов із гробу до нового життя», - вчить Церква. Червона крашанка є символом нашого спасіння через кров Ісуса Христа.
Свято Воскресіння Христового відбувається навесні, коли оновлюється природа і земля вкривається зеленню та квітами. Радість свята пронизує усіх рідних і близьких, навіть ворогів, бо про них Церква співає: «Один одного обнімімо і простімо всім ради Воскресіння». Негоже у це свято чинити гріх. Гріх чинити взагалі негоже!
Великдень - цей час поминання померлих на кладовищах. Це час дитячих і молодіжних ігор, розваг, забав, веснянок і гаївок, веселих хороводів на церковному подвір'ї, обміну писанками та крашанками, пасочками. Адже яйце споконвіку вважалося першоосновою буття. А великоднє яйце має особливу силу!

ВЕЛИКДЕНЬ — НЕ ОДИН ДЕНЬ

Хоч народні приказки говорять, що «Не кожен день Великдень», «Великдень раз на рік буває», «Тільки день Великдень у році», але, насправді, празник Воскресіння Христового святкують три дні поспіль. Отож після величної неділі є ще й Великодні понеділок та вівторок. Вони мають свої особливі звичаї та традиції
У Великодній понеділок люди ходять один до одного в гості, обмінюються крашанками та писанками, цілуються-христосуються: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!», як і напередодні в неділю віталися. Таке вітання лунає аж сорок днів, до свята Вознесіння Христового. У першу чергу слід відвідати родичів, друзів, хресних батьків. Урочистий обов'язок віднести комусь пасочку, крашанки, писанки покладався на дітей. За це вони отримували грошенята та солодощі. Причому грішми обдаровував господар, а солодощами частувала та й давала «на дорогу» - господиня.
Біля церкви діти й далі водять хороводи з веснянками та гаївками, випробовують, у кого крашанка міцніша, чия лусне, а чия ні, вдаряючи ними одна до одної. Смакують пасочками, у кого смачніша, у кого солодша. Не змовкають церковні дзвони. Вони мають дзвонити три дні поспіль. Бо як змовкнуть, то цар пітьми запанує...
Тим часом парубки обливають дівчат водою, адже Великодній понеділок називають Обливаним, Обливальним. Дівчата відкуповуються або поцілунками, або крашанками чи писанками. Це - одна з форм залицяння. Корені традиції обливатися водою - віра в її очисну силу.
У вівторок - продовження свята. Тепер вже дівчата обливають хлопців водою. Однак відкупу для них не існує, доводиться терпіти таку «купіль». За всім цим дійством, інколи не без доброї заздрості, спостерігають старші люди, згадуючи, що і вони колись такими були.
Цього дня молодіжні громади збиралися на танці, свої ігри та розваги. Починалася так звана «вулиця» - вечори просто неба, які тривали аж до свята Семена (14 вересня).
Підготував Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 26.04.2019 > Тема "Душі криниця"