Версiя для друку Обговорити в форумi

Наша любов до свят, схоже, перемагає всі перепони, в тому числі, подекуди й здоровий глузд. Іноді складається враження, що то якесь дивне змагання з безтурботними мешканцями щасливих островів Океанії, де на триста шістдесят п’ять днів року до восьмисот свят. Але якщо полінезійські свята – то рефлексія, рудименти поганства, то рудиментом чого є наші святкування дня уролога і дня отоляринголога, дня стоматолога і дня зубного техніка, дня далекобійника і дня автомобіліста?
Мені скажуть, що жодного гріха в тих корпоративах немає, нікому вони не заважають, а причина їх появи цілком очевидна – закручені вихором сірих буднів, нам хочеться, бодай, час від часу підняти голову догори і побачити зірки, а не їх відображення в калюжах, відчути, що окрім безкінечної, часто виснажливої роботи є й інше життя – яскраве і привабливе. Справді, який вже тут гріх…
Інша справа з Різдвом, себто з Днем народження Христа. Дитя, навіть якщо воно й Боже, не могло народитися в два різні дні, віддалені один від одного майже двома тижнями. Здавалося б це більш ніж очевидно. З якого ж дива тоді хтось з нас святкує Різдво 25 грудня, хтось 7 січня, а хтось, аби не дати маху, в обидва ці дні? І все те з благословення церкви, за потакання держави. Дива-дивні.
Звідки ж пішло те роздвоєння в мізках і коли ж, насправді, вірним християнам варто святкувати уродини Христа? Витоки різного трактування цієї дати лежить у способі літочислення. Нагадаю, що через недосконалість запровадженого ще Юлієм Цезарем календаря (1 січня 45 року до н.е.), де рік дорівнював 365, 1/4 доби, на момент введення папою Григорієм XIII нового (4 жовтня 1582 р.), де рік складався з 365, 2425 доби (365 днів, 5 годин, 49 хвилин, 12 секунд), набігло десять «зайвих» днів. Тоді ж, четвертого жовтня 1582 року невідповідність було скомпенсовано вилученням тих десяти днів з календаря, в результаті чого, наступним після четвертого жовня за вдосконаленим календарем настав день 15 жовтня. Аби оцінити важливість удосконалення, варто розуміти, що за юліанським календарем «зайва» доба набігає раз на 128 років, за григоріанським – раз на 10 000 років.
В Русь-Україну, яка на той час перебувала у складі Речі Посполитої, григоріанський календар прийшов того ж таки 1582 року. Інша річ, що через спроби католизації нове літочислення не було сприйняте руською православною церквою. Тим більше, що й Константинопольський патріарх Ієремія II не пристав на нововведення. Використовувалося воно на наших теренах, відтак, лише у світському вжитку.
Я звернув увагу на ту особливість, вивчаючи тогочасні документи під час написання книжки «Павло Михнович Бут, лицар зрадженої волі». Так, дати і дні в польських хроніках, в листуванні гетьмана Бута подавалися за новим літочисленням, а отже, не потребували відкидання «зайвих» 10 днів, як те помилково робили деякі відомі історики.
З потраплянням під владу Московії, юліанське літочислення знову повернулося на терени нашого краю і було скасоване з заміною на григоріанське лише в 1918 році. Наше ж церковне літочислення і далі перебуває в тенетах юліанства, чим, думається, дуже тішить московійську церкву. Ось що пишуть на сайті (https://www.tzerkva.zp.ua/2017/07/30/%D1%87%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D0%B4%D0%B5%D1%8F%D0%BA%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%96-%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8-%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96-%D0%BA%D0%BE/), нібито, Православної церкви України, Запорізької єпархії: «Сьогодні юліанський календар в Україні і в Росії називають «старим стилем». В даний час область його застосування досить обмежена. Ним користуються деякі Православні Церкви – Сербська, Грузинська, Єрусалимська та Руська. Крім того, юліанський календар застосовується в деяких православних монастирях Європи та США.

Григоріанський календар у Росії
У нашій країні питання про реформу календаря піднімалося неодноразово. У 1830 році його ставила Російська Академія наук. Князь К.А. Лівен, який займав у той час пост міністра освіти, визнав цю пропозицію несвоєчасним. Тільки після революції питання було винесено на засідання Раднаркому Російської Федерації. Вже 24 січня Росія прийняла календар григоріанський».
Як бачимо, попри цілком пристойну українську мову сайту, автор допису, адвокуючи вочевидь неефективному юліанському літочисленню, чи й випадково видає Московію за «нашу» країну.
Власне, коли святкувати Різдво – справа вірних. Віра ж – то така річ, де логіка й науковий підхід не завжди бажані, а будь-яким сумнівам і геть немає місця. Тож з огляду на золотий юліанський ланцюжок, яким, наче вже й незалежна українська церква, нерозривно прикута до церкви московійської, можна гадати, що шизофренія з подвійним святкуванням одного з найбільших християнських свят світу триватиме якийсь час і далі.
З Різдвом Христовим!
Валентин БУТ
24 грудня 2019 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2019 > Тема "Резонанс"