Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

...А ЩЕ АГРАРНЕ СВЯТО
Різдво Христове стало одним з основних і найурочистіших християнських свят. Церква запровадила його у IV столітті. Спершу відзначалося 6 січня разом з Хрещенням і Богоявленням. Пізніше - 25 грудня (за старим стилем) і 7 січня (за новим стилем).
На Київську Русь Різдво прийшло разом з прийняттям християнства. Оскільки у часі воно збігалося з давньослов'янськими зимовими святками, то зрештою вони злились у народній уяві в єдине.
Спочатку Різдво перетворилося на яскраве святково-обрядове дійство. Поряд з театралізованим відтворенням євангельських оповідань про чудесне народження Ісуса Христа сюди ввійшли і старослов'янські колядки, щедрівки, навіть ворожіння, ходіння від хати до хати з піснями й вітаннями, частуванням дітей.
В Україні це свято набуло ще й аграрного змісту. Принаймні у переддень Різдва, на Святий вечір, готуючи дванадцять пісних страв, дякували Богу за врожай поля, городу, саду, дари лісів і водойм... Коли підкидали до стелі ложку куті, то хотіли, щоб вона прилипла, бо тоді буде багато хліба і меду. Незважаючи на такі маловірні дії, все ж спостерігали за погодою і прогнозували:
- Якщо на Різдво день сонячний - буде дорід на хліб.
- Заметіль на Різдво - бджоли будуть погано роїтися.
- Іній протягом двох тижнів перед Різдвом рясний - на гречці буде рясний цвіт.
- Іній на Різдво - врожай на хліб.
- Небо на Різдво зоряне - врожай на горох.
- Морози різдвяні міцні - буде надійний врожай.
- Різдво без морозу - весна холодна.
- На Різдво пригріє - до зеленого року.

КОЛЯДНИЧОК
Оскільки у побуті українців Різдво Христове вважається не тільки церковним (це - насамперед!), а й сімейним святом, тому відзначають його у тісному родинному колі. Отож гурти колядників починали ходити, як правило, з наступного дня (8 січня) - у свято Собору Пресвятої Богородиці.
Колядуючи, ці гурти (а в них об'єднувалися і дорослі, і діти) часто збирали гроші на потреби церкви. У давніші часи (та й тепер) ішлося навіть не про конкретний храм, а й про допомогу лічницям, народним школам, захоронкам (аналог сучасних дитячих садочків), інші благодійні справи. Заходили до кожної хати, вітаючи господарів і всіх, «хто в цьому домі живе», колядками, різдвяними віншуваннями. Ті, звісно, платили їм гроші, не скупилися. Щоправда, не брали плати у вдів, сиріт, старих самотніх людей, а, навпаки, ще й приносили їм гостинці.
На Гуцульщині побутував цікавий звичай ходити з колядничком. Це - китиця стебел жита, пшениці з колосками (пишний пучечок). Оздоблювали колядничок кольоровими стрічками, паперовими або засушеними квітами, так само, як і дідух прикрашали. Виходив своєрідний «різдвяний букет». Після виконання колядок, віншувань гурт дарував його, як винагороду, кожному господарю і дякував за щедру плату, якою б вона не була. Адже, згідно Святого Письма, пожертва бідної вдовиці виявилася найбільшою.

ЯК ДІВЧАТА ВОРОЖИЛИ...
З нетерпінням чекали Різдвяних свят дівчата. Адже після Хрещення Господнього можна засилати старостів. Отож з 6 по 18 січня годі було не поворожити, як і в ніч на Андрія, бо тоді комусь тоді може й не поталанило...
Трохи магічних дій - і все стане відомо: чи чекати в новому році шлюбу, в чию хату підеш, або хто до тебе прийде, хто буде твоїм чоловіком, чи стане ваш шлюб щасливим...
Зокрема пускали на воду дві скибки хліба. Якщо зійдуться, то дівчину посватають.
Кидали чобота через хату (або собі через голову). Як стане підошвою, то дівчина вийде заміж, а ще й носком до воріт, то знатиме звідки прийдуть старости.
Носили дрова до хати і лічили, скільки їх в оберемку (брали навмання). Парне число вказувало на швидке заміжжя.
Ловили павука у горнець і прикривали, аби не втік. Якщо через ніч павук почав снувати павутину, то скоро заручини.
Насипали в окреслене крейдою коло купки зерна і приносили з сідала напівсонного півника. З чиєї купки півник став клювати, у тієї дівчини весілля «на носі».
Лягаючи спати, дівчина вмивалася, але не витиралася. Рушника клала поруч себе. Хто прийде уві сні і витре рушником обличчя дівчини - той буде нареченим.
Способів ворожіння було багато...

ДУХ ПРЕДКІВ
В Україні символом Святого вечора був і залишається дідух. Дехто надає перевагу йому, а не новорічній ялинці...
Виготовляли дідух з першого зажинкового снопа. Тим дякували Богу за врожай, яким би він не був, яким би хліб не вродився, і просили доброго врожай на рік прийдешній. Вірили, що душі померлих родичів посприяють старанням сущих.
Кільканадцять пучків (часто брали дванадцять на честь дванадцяти апостолів) окремо обплітали соломинками і ув'язували їх у пишний оберемок. Знизу робили розгалуження, щоб дідух міг стояти. (До речі, слово «Дідух» деякі етнографи писали з великої літери, бо ще й був такий язичницький бог). Інколи дідух прикрашали кольоровими стрічками, папером, засушеними квітами, але обов'язково з поля - волошками, маком, ромашками... У світлиці його ставили напередодні Багатої куті (Святого вечора). Ще до того, як сім'я мала помолитись, сісти до святвечірнього столу, дідух урочисто вносив господар хати (чи господиня, якщо того вже не стало, старший син).
Неважко здогадатися, що слово «дідух» має давнє коріння. Адже йдеться про діда, прадіда, «дідівський дух роду-родоводу», про усіх пращурів. У давніші часи в українських родинах знали поіменно і вшановували кожного предка до сьомого коліна. Отут «знали» з переказів, розповідей старших, бо з відомих причин не могли знати його живим. Але пам'ять таки зберігали!
Вважали, що духи (душі) предків постійно контактують з родиною, піклуються про неї, дбають про врожай. Отож свята вечеря приготовлена і для них. Не випадково залишали часточку страв на столі, навіть посуд не збирали.
Дідух, як і кутя, узвар, приносили в родину святочність, урочистість.

У народі кажуть...
ПОЧАТОК РОКУ
- Січень — початок року.
- У січні рік щасливо розпочати і лиха не знати!
- У січні росте трава - влітку у газди болить голова.
- Січень не так січе, як у вуха пече.
- Січень сухий - селянин багатий.
- Січень-батенько рік починає, весну величає.
- Січень сухий і холодний - літо очікується жарке.
- У січні висить багато довгих бурульок - врожай хліба буде добрим.
- Якщо січень минулого року був теплий, то цього року буде холодний, і навпаки.
- У січні вода в річках міліє - літо буде хмарним.
- Мряка в січні - мокра весна.
- Січень січе і морозить - господар з лісу дрова возить.
- Іній у січні на стогах - буде мокре літо і злеє жито.
- Січень з груднем прощається, а на лютий коситься.
- У січні сніги і морози - готуй плуги і вози.
- У січні поверх криги проступає вода - у лютому ще будуть морози.
Зібрав Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2020 > Тема "Душі криниця"