Версiя для друку Обговорити в форумi

(Продовження. Початок в №48 за 2019 р.)

Колишні депутати Севастопольської міської ради і не приховували, як їх московські гості викликали на бесіду поодинці та готували юридичне прикриття анексії. Давало «картинку» і місцеве телебачення. Спершу депутатів зібрали на термінову сесію, а затим будинок міської ради заблокували, мовляв, забезпечують охорону від «бандерофашистів»: зсередини озброєними російськими ГРУшниками, а з вулиці – «самообороною» з козаками і мітингарями від "Руського блоку". Кабінет голови міськради, під охороною озброєних морських піхотинців, вже зайняли "московські гості" – думські депутати, "представники з Москви", тобто, високопоставлені ФСБешники, представники адміністрації президента Російської Федерації і генерали з штабу округу з Ростова-на-Дону. Москвичі, які вже відчували себе впевненими господарями ситуації, розмову вели жорстко і конкретно, не допускали будь яких заперечень. І вчорашній севастопольський вальяжний депутат став відчувати себе перед ними безпомічним ніким. Кожному депутату спершу демонстрували папку-досьє на нього. І їм відразу ставало зрозумілим, що спецоперація по анексії Криму брала початок задовго до 2014 року і це відкриття магічно впливало на депутатів – справу мають не з київськими безпомічними демагогами. Тому після «співбесіди» абсолютна їх більшість відразу ставали покірними ягнятами – компрометуючі документи заводила ще українська влада.
- Ось тут, голубе, - розпочинали розмову російські гості, - документи про те, де, в кого, яким чином і скільки ти взяв, присвоїв, незаконно придбав коштів, майна і то - не лише ти, а й вся твоя родина та ті, на кого ще фіктивно записав своє майно. Ось розрахунок розтрати коштів, якими центр фінансував організації соотєчєствєнніков і які до них не дісталися. А ось документи, де і у кого вони осіли на рахунках в банках і таке інше. Навіть про любовниць ваших є інформація: що ви їм купували та звідки брали на них кошти. Тому питання, або ви слухаєте нас і робите все, що вам кажемо, або ця папка разом з вами їде до майданутих бандерофашистів. Там, звичайно, будуть раді зустрічі з вами, ще й як з сепаратистами. І про сім’ю подумайте, все може трапитися і з ними. Час же складний: правий сектор, бандерівці можуть з’явитися враз. То як, погоджуєтесь?
А далі розмова велася в ключі того, що самі депутати два десятки років проголошували Крим і Севастополь російськими, більше того, Севастополь вважали містом російської слави і Чорноморського флоту. Тож їх в Кремлі почули, Росія прийшла і Севастополь з Кримом повертаються на "історичну Родіну", куда вони й хотіли. Рішення з цього приводу в Кремлі прийняте остаточне і Крим вже фактично відрізаний від України. Тепер все це слід оформити юридично як бажання самих мешканців, тому їм, депутатам, треба провести сесію і на вимогу мітингарів проголосити незалежність Криму з Севастополем від України. Ну, а затим, не гаючись, проголосувати прохання до президента і парламенту РФ прийняти Крим і Севастополь до складу Російської Федерації. У цьому випадку компрометуюча папка зникне, а на депутата чекатиме щедра винагорода.
Так і зробили. От лиш папка та нікуди не ділася. Після виконання вимог нових господарів абсолютна більшість севастопольських депутатів щезла з політичного обрію Севастополя, а деякі з них опинилися ще й у буцегарні.

6
Штаб ВМС України, всі військові частини на Кримському півострові вже були відрізані від зв’язку. Всі військові кабельні мережі зв’язку були грубо порубані сокирами – на Чорноморському флоті система і мережа зв’язку "братського" флоту не була таємницею. Вузли зв’язку теж були заблоковані і штаб ВМС з ними зв’язку вже не мав, до того ж всі радіочастоти глушилися.
- Залишався мобільний зв'язок, але що з нього за користь воякам, якщо він повністю прослуховувався? – ділився зі мною пережитим офіцер штабу українського флоту. Канали теле- і радіомовлення відразу прибрали до рук прийшлі з Росії "зелені чоловічки", тож, чекати звідти правдивої інформації про хід подій в Севастополі, в Криму і Україні не доводилося. Офіцери очікували повернення свого командувача з зустрічі у штабі Чорноморського флоту. Аж раптом всі їх надії обірвалися.
- Друзі, сюди, швидше, командувач виступає по тєлєку, – один з офіцерів, що не відходив від телевізора, покликав своїх товаришів по службі.
Дивилися не лише в штабі ВМС, а весь Севастополь і Крим, як на екрані в присутності цілої групи російських і кримських журналістів з’явився контр-адмірал Денис Березовський в компанії з новопризначеним "прем’єром" Криму Сергієм Аксьоновим. Березовський був одягнутий у чорну робочу куртку, а Аксьонов у якийсь поношений светрик, видно було, що обидва поспішали і часу їм виділили обмаль. Хвилювання обидвох свідчило про контроль "кураторів" над ними, виказувало, що вони грають в гру, не ними придуману. Велика картина на стіні позаду них обох була свідченням того, що телевізійна зйомка відбувається у штабі Чорноморського флоту.
- Готові? – хвилюючись, запитав журналістів Аксьонов.
- Готові.
- Тоді почнемо. Сьогодні історичний день, відповідно до повноважень, наданих мені Верховною Радою Республіки Крим, я видав наказ.
І почав його читати. Що ж наказував самопроголошений "верховний головнокомандувач" військовим морякам ВМС України? А ось що: не виконувати наказів "нелегітимної" київської влади, у тому числі і "незаконно призначеного" міністра оборони України, не застосовувати зброю і не чинити опору кримським сепаратистам без його особливих розпоряджень. Далі "самопроголошений главковерх" сказав, що цей історичний день стане днем народження "військово-морських сил автономної республіки Крим", командувачем яких призначається "гаспадін Бєрєзовскій". Подякувавши новоявленому "гаспадіну" за правильне розуміння ситуації, Аксьонов передав йому слово.
- Я, Березовський Денис Валентинович, присягаю на вірність мешканцям Криму і міста-героя Севастополя… Клянусь неухильно виконувати накази "верховного головнокомандувача республіки Крим"… - швидко і приглушеним голосом неслося з екрана телевізора. Ховаючи очі від камер, Березовський читав текст завчасно заготовленої для нього, так званої присяги, а насправді зради.
- Оце так, оце командувач заспіва-а-а-в! Це відверта зрада, ганьба на всю Європу! Це ж треба: ще бою не було, а першим зрадив і запродався цивільним піджакам сам командувач флотом, - обурилося відразу кілька офіцерів.
- Сука, це з ким ми разом служили? Це в нього вже яка присяга по рахунку? СНД, українська, а тепер вже третя, кримська, за один період служби?
- Ось вам і командувач, ось вам і адмірал, і кращий випускник академії ВМС України. Видно куратори з ЧФ вели його давно, не дарма ж минулого року чорноморці нагородили його своєю медалькою "230 років Чорноморському флоту". Напевно, вже тоді його мали на оці і готувили до сьогоднішньої зради.
- Тепер зрозуміли, чому він кораблі повернув в бази? Вже тоді готувався створити з них кримський флот!
- А чого ж парадну форму по такому випадку не одів? Гляньте, який він переляканий, аж тремтить. Нещасного в штабі ЧФ залякали як пацана якогось. Та й Аксьонов не кращий, видно, московські куратори управляють ними, як циган кіньми.
- Та, служив я з ним в бригаді, - зауважив колишній товариш Березовського по ескадрі. - І завжди казав, що Береза, хоч і непоганий моряк, але командиром, і то не більше баржі, може бути лише для мирного часу. Флот він ніколи не любив, випадкова у нас людина. Як вип’є сто грамів, так і починає патякати, що він би давно звільнився в запас, що ВМС йому ні до чого, але командувач Тенюх постійно наполягав, що він має стати адміралом і командувачем, тому й служить. Ось і став адміралом і командувачем. Та хто мене слухав? Тенюх он золотий знак "Командир корабля" вручив йому, єдиному на флоті. Тож виправдав тепер його довіру.
- Він же їхав до штабу ЧФ на переговори по врегулюванню ситуації, ось і врегулював як свій власний "status quo" і, видається, всього Криму.
- Здається, ситуація розвивається за планом 1918 року, - подав голос мовчазний до того "замполіт". – Тоді, щоб не віддати Україні, з ЧФ теж створювали "кримський флот". Фінал його відомий, тож, щоб Березовський не повторив долю контр-адмірала Бурлєя, командувача тодішнього кримського флоту.
- Хочемо ми того, чи ні, але всі ми стали співучасником цих ганебних подій, готуймося до серйозніших і вже незабаром. Це лише початок, це не просто сєпари бузять під нашими воротами. Подумати лишень - командувач ВМС очолив зраду, бо не зрадь він, ситуація розвивалася б дещо інакше. Не знаю, як я дивитимусь в очі своїм рідним, односельцям, та всім людям в Україні після цього. Флот, який зводили всією Україною, ми, вважайте, прогуділи, - сумно, дивлячись у вікно, сказав сивий вже капітан 2 рангу. - Сумно, братове, сумно і трагічно. Побачите: наш флот зараз, після зради Березовського, СБУ і МВС, почне колотися на тих, хто за зраду, і тих, хто за Україну. Єдність порушена, пошкоджено кіль нашого корабля і ми йдемо не до рідного берега, а на дно ганьби і лихої слави. Гарант безпеки України показав, хто в українському Криму господар…

7
Контр-адмірал Денис Березовський хоч тілом виглядав здоровим і дужим, виявився дрібним душею і слабохарактерним. Як і більшість адміралів ВМС, з початком російського вторгнення в Севастополь подався в госпіталь, на лікарняний, у нього раптово "загострився" геморой. З госпіталю його виписав в.о. міністра оборони України Ігор Тенюх, який його знав не один рік, поважав чи не найбільше за всіх командирів і давно пророчив Березовського в командувачі українського флоту. Березовський дав слово взяти ситуацію в руки і був призначений командувачем ВМС України. Та сили волі, вірності даному слову, як і військовій присязі, у цього адмірала вистачило всього на добу, до зустрічі з командувачем Чорноморського флоту віце-адміралом О. Вітко. Замість спільного узгодження позицій стосовно локалізації ситуації і запобігання поширенню кризи, Березовському висунули умови здачі Військово-Морських сил України, на згоду з якими йому виділили кілька годин. Йому у достатньо грубій формі розказали, що севастопольські і кримські депутати вже там, у Росії, що Крим вийшов зі складу України, оголошує незалежність, тому ВМС України в Криму вже належать "народу Криму" як "військово-морські сили республіки Крим". Ось їх і запропонували очолити Березовському. Цьому "флотові", сказали, мають підпорядкуватися всі українські військові частини в Криму і підпорядкувати їх доручається йому, Березовському, за відповідну винагороду, звичайно. У такому разі з ним, його сім’єю буде все в порядку, і досьє, яке у штабі ЧФ РФ є на Березовського, не буде оприлюднене, його ліквідують. І Д. Березовський погодився, не виходячи з кабінету.
Особу Березовського, як і інших ключових фігур ВМС України, на відміну від кадрового центру штабу ВМС і структур СБУ, відповідні спецоргани ЧФ РФ вивчали тривалий час і дуже ретельно. Тому, разом з командуванням ВМС, вбачали в ньому перспективного адмірала. Там знали, що Березовський своєю службою як і прапором ВМС не дорожить, сила волі слабка, коли доходить до особистого - полохливий, швидко підпадає під вплив старшого і сильнішого, при цьому любить грубі гроші і достаток. Не раз і не два, ще будучи командиром корабля чи бригади надводних кораблів, у відповідних компаніях пускався у просторікування, що служба і ВМС України взагалі йому ні до чого, що гроші у його мами в Харкові є великі, і він би міг давно звільнитися в запас і добре жити, та командувач ВМС його тримає кандидатом у адмірали і він не хоче його підводити. Доповідали про такі якості Березовського і командувачу, але той не брав те до уваги, покладався на досвід спільної з ним служби, вірив йому та просував по службі без глибокого аналізу його дій і вчинків, вбачав в Березовському лише професійного і перспективного моряка та "нормального мужика".
Березовський був справді професійним і підготовленим командиром корабля, не раз він виконував у морі складні завдання, але був він командиром, як кажуть, на мирний час. Не було в нього того командирського "духу, що тіло рве до бою" і веде за собою підлеглих, не було і любові до України. Він завжди прагнув до комфортного життя і зовнішньої уваги, патріотичних рухів цурався. Особистий його вклад в розвиток ВМС України був мізерний. При появі загрози і конфлікту з російським флотом він зламався відразу, страх скував його офіцерську гідність і він миттєво зрадив присязі і дав згоду підпорядкуватися волі сильніших за нього на той момент російських генералів і адміралів. Там, у кабінеті командувача ЧФ, він навіть не пробував хоч якось опиратися, не кажучи вже про діалог адміралів на рівних. Вийшовши зі штабу ЧФ вже зрадником і... командувачем надуманих "військово-морських сил республіки Крим", командувач контр-адмірал Денис Березовський заходився намовляти до зради моряків свого рідного флоту. Зрада Березовського блискавкою облетіла світом. В Європі такого ще не чули, щоб сам командувач флотом зрадив своїй країні і народу, здався без бою та добровільно перейшовши до лав противника, затим особисто примушував до зради особовий склад очолюваного ним флоту. 
Випадок з Березовським та його "командою" розкриває, що психологи спецслужб ГШ РФ сформували на базових слабкостях ключових особистостей технологію зради - своє головне завдання в операції по анексії Криму. Вона спрацьовує навіть у час, коли її усвідомлюють. У даному випадку вплив на свідомість відбувається через базові потреби людини, тому він не послаблюється навіть після викриття його справжньої спрямованості. Судячи по-всьому, ця концепція була прийнята до відпрацювання після провалу грубої акції навколо острова Тузла в 2003 році. Ця перша спроба анексії Криму тому й провалилася, що опиралася на грубу силу. Цього разу була запропонована робоча технологія підготовки зради, послідовні дії якої при їх виконанні обов’язково приводять до бажаного результату. В якості зброї для знищення Військово-Морських сил України вона виявилася найефективнішою, бо уможливила їх захоплення без збройного конфлікту, можна сказати, мирним способом.
У ВМС України військову психологію взагалі-то вивчали, але вважали, сказати б, зайвою дисципліною у службі. Але, паралельно з психологічною грою, "гарант безпеки України" створював упродовж десятиліття у Севастополі і навколо ВМС України опорні психологічні прецеденти – історичні, міфологічні, просто видумані. Проте, вони видавалися актуальними і спільними для українців і росіян, - і до їх "узаконення" втягувалися українські моряки. Таким чином, з плином часу військові моряки та й севастопольська громада почали сприймати надумані чи викривлені історичні і міфологічні прецеденти за реальні. Вони увійшли в закон їх служби і життя та підмінили собою реальні історичні базиси власної історії і традицій. Людина поступово самоденаціоналізується і, як показав кримський приклад, кінцевою метою впливу на неї є втрата відчуття Вітчизни. Непримітно для себе людина починає відмовлятися від попередніх звичок, переконань, перестає дотримуватися того, що для неї раніше було вагомим. Показовим прикладом впливу технології зради на багатьох ключових командирів ВМС України є приклад перемовин представників ЧФ з двома командирами кораблів ВМС України.
- За спуск прапора з корабля ми пропонуємо вам гарні гроші, яких ви більше ніде не зможете отримати. Не гривнями і не рублями. Ви зможете за них відкрити бізнес для сім’ї, купити іномарку і жити відповідно. Умови служби, якщо побажаєте її продовжити у ВМФ РФ, будуть в Криму за російським законодавством з відповідним російським грошовим утриманням. Питання з Кримом вирішене, він об’єднується з Росією. Що вам той ВМС може запропонувати за межами Криму, окрім тягаря і безквартир'я? Де буде проходити ваша служба? Чи треба воно особисто вам і вашій сім’ї?
Після нетривалого роздумування поступила відповідь українського офіцера:
- Погоджуюся, добре. Але треба відповідний вигляд нашого захоплення зробити. Ви нас будете мовби штурмувати, а ми будемо демонструвати беззбройний захист. Але зброю не треба застосовувати, лише шумові гранати, і людей не калічити.
На цьому й погодилися.
Описана зустріч не була одиничним прикладом підготовки зради. Вона була однією з десятків, які системно і послідовно проводилися чи не з кожним командиром. Фахівці цієї технології мали вільний доступ до українських військових частин і кораблів. Українські офіцери, психологія для яких була байдужою дисципліною, і не помітили, як стали жертвами її впливу. Але особливо ефективною вона стала після зради командувача ВМС України контр-адмірала Дениса Березовського.
Грішний і я. Грішний. У будучність Березовського командиром фрегату "Гетьман Сагайдачний" я на борту цього ж корабля напередодні святкування дня ВМС України вмовив тодішнього заступника голови Верховної Ради України нині вже покійного Олександра Зінченка придбати для ВМС дві квартири: одну з яких для безквартирного тоді командира фрегата. Зінченко квартири придбав, кращу виділили Березовському. Це гріх мій перед Україною і Зінченком.
(Далі буде)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 24.01.2020 > Тема ""Білі плями" історії"