Версiя для друку Обговорити в форумi

Знання рідної та світової культури ще не робить вас культурними людьми, але допомагає відчути себе впевненіше і самим визначати пріоритети. Найпершим пріоритетом має стати рідна культура над усіма іншими національними культурами. Світова культура – це розмаїття національних культур, тільки й усього. Це – абсолютна істина. Вона не обговорюється в культурному товаристві, як не обговорюється вміст бабусиної скрині з точки зору сучасної моди. Якщо ж ви опинились там, де протиставляють буцімто вбогість української культури багатству світової, то ви втрапили межи ідіотів. Це вам підтвердить кожен француз, англієць чи поляк. У них, якщо й виникає щось подібне, то на маргінесі.
Оскільки ми живемо в постколоніальному, загроженому новою окупацією суспільстві, то не повинні соромитись ні старих, ні нових національних міфів, якщо вони сприяють відродженню підупалого, навіть знищеного почасти національного духу. Прийде час і ми покладемо їх у скриню як милі спогади, якщо якісь із цих міфів не виявляться правдою.
Літературна освіта має бути системною. Я зовсім не маю на увазі систему освіти в Україні – вона виразно антинаціональна - згори до низу, і знизу догори. Змінити її ми наразі не можемо, але наростити м’язи громадянському суспільству – так. Наростити їх можна лише глибокою повагою до рідної культури та знанням джерел. Порівнюйте її з іншими культурами, подіями, історією, але не протиставляйте. Дуже помічна книжка для початку «Історія української літератури» у двох томах Михайла Возняка, написана на початку ХХ ст., де є і порівняльні таблиці культурних подій в Україні та у світі. Вона підкаже, що читати насамперед. Це – велична, барвиста панорама культурного життя народу. На початок цілком згодиться. А вже коли дійдете до 19 ст., то в голові вам трохи проясниться: що втрачене, що збереглося, і куди воно все рухається в контексті світової історії. Колись мені розповідали про хлопця, який хотів сподобатися дівчині з української філології і, щоб підібратися до неї ближче, взявся перечитувати осоружний підручник з літератури за 10 клас. Не будьте, як той хлопець – він отримав гарбуза. Є такий собі 8 том «Історії української літератури». Знайдіть його, щоб зрозуміти, як можна сфальсифікувати новітню історію літератури. Це – лютий треш. І майте на увазі, що зараз існують подібні спроби перетворити історію нашої літератури на якусь переверзію, згноївши все коріння. Будь-який факт можна тлумачити як завгодно. А от і ні. Це дасть почуття вседозволеності, а не свободи. Якщо ви у своїх студіях дійшли до 60-ників, то зупиніться і прислухайтесь до себе. Що лишилося, а що відійшло, наскільки сучасна література відповідає вашим духовним та естетичним запитам. У Фейсбуку часто пишуть про свої літературні вподобання. Підіть до книгарні й розгорніть ці книжки. Прочитайте сторінку, дві, три. Не читайте анотацій, то все брехня, аби продати книжку. Прочитали? Сподобалося? Вперед. Не купуйте кота в мішку. На мішку може бути написано «український Маркес, Фолкнер і т.д.”, а насправді всередині сидить нахабний безпородний котисько, який не вміє ні писати, ні читати, але хоче затягти вас у свій фан-клуб. Зарубіжними бестселерами легше прикрити свою глупоту і виставляти купкою на світлині: дивіться, які ми культурні. Це та сама імпортна люстра вашого дитинства, не більше. Книжковий маркетинг нічим не відрізняється від звичайного, ніколи не читайте те, що читають усі – це колгосп. У них лише дві оцінки: подобається і не подобається. Шукайте Свою Книгу. Колись мені розповідали про гурт молоді, де кожен намагався знайти особливу книжку. Вони мені дуже симпатичні. Це справді люди культури, бо вони передавали іншим не кліше, а власні думки. Культура так і передається. Вона – не інфекція, а щеплення від бездумності і глупоти. Це вона рятує людський рід від зомбування і деградації. Станьте її носіями в себе вдома і у світі. Тоді вас ніхто не завоює через метод національного самоприниження.
Бог свідок, я пишу про очевидні речі, яких мали навчити ще батьки і підтримати школа. Але вони значно важливіші, ніж політичні та економічні одкровення, які лізуть в усі шпарини від “експертів” різного гатунку. Від них ви почуєте все, що завгодно, тільки не про наріжний камінь нашої ідентичності – національну культуру. Бо вони давно його відкинули.

Січень 18, 2020

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 24.01.2020 > Тема "Резонанс"