Версiя для друку Обговорити в форумi

Точка зору

Україна відзначила 24-у річницю Конституції України. І 24-у річницю ключової для мовної політики держави статті 10. Гарант прав і свобод українців Володимир Зеленський з усіх сил намагається обходити це питання, тому немає нічого дивного, що в його монолозі до Дня Конституції відсутня будь-яка згадка про мову. Але в цьому зверненні є такі слова: «Поважати закон, а не змагатися у кмітливості, як можна його обійти».
Вся діяльність і риторика Володимира Зеленського, керівництва парламенту і частини урядовців від «слуг народу» є прямо протилежними і нагадують термітів, які підточують дерев’яні стовпи, а на них тримається хата. Про це свідчать численні факти. Тому ні Конституція України, ні мовний закон не виконуються, незважаючи на рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року у справі тлумачення першої частини статті 10.
Понад 20 років тому депутати вирішили з’ясувати нюанси забезпечення державою «всебічного розвиту і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». І виявилося, що «поняття державної мови є складовою більш широкого за змістом та обсягом конституційного поняття «конституційний лад», а іншою його складовою є «поняття державних символів».

Претенденти на «славу Герострата»
Разумков
У низці публічних виступів голова Верховної Ради України Дмитро Разумков стверджує, що політики перед виборами спеціально вкидають мовне питання в суспільство, щоб розділити його. Але чи так це однозначно? Дані опитування Київського міжнародного інституту соціології свідчать про те, що мова є гарантом незалежної держави. Це випливає з розподілу відповідей на запитання про жаль за державою, яка розпалася три десятиліття тому – за Радянським Союзом. Шкодують за розпадом СРСР 26% українськомовних і 44% російськомовних, 30,5% етнічних українців і 67% етнічних росіян.
В недавньому інтерв'ю Дмитро Разумков також заявив, що «ми повинні забезпечити та врахувати інтереси всіх громадян України» без винятку і дав зрозуміти, що мовний Уповноважений повинен захищати інтереси всіх громадян України. Подібну логіку щодо спроб створення уповноваженого із захисту мов національних меншин я прогнозував у січні цього року, коли згадав про законопроєкт щодо протидії дезінформації, який передбачав запровадження інституту уповноваженого з питань інформації – з таким самим статусом і процедурою подання, як і в Уповноваженого із захисту державної мови».
На брифінгу у Верховній Раді він заявив, що вважає зміни до мовного закону необхідними, бо питання гуманітарної політики пов’язане з поверненням тимчасово окупованих територій. Керівник парламенту висловив також переконаність, що закон повинен влаштовувати громадян України, незважаючи на те, де вони мешкають, якою мовою розмовляють.
Своїх поглядів Дмитро Разумков не приховував і тоді, коли ще не був обраний головою Верховної Ради. Ці погляди типові для колишнього члена Партії регіонів. До речі, він працював помічником близької співробітниці Олени Лукаш, «регіоналки» Валерії Матюхи – на пару з іншим помічником, якого звинувачували в організації викрадення Тетяни Чорновол під час Майдану.

Ткаченко
Новий міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко теж давно не приховує своїх мовних підходів. Він не бачить проблеми в тому, що з українськими акторами, режисерами і грошима, «які залишаються в Україні», продовжується процес русифікації України.
Його «філософія» в цьому питанні така: «…якщо продукт виробляється в Україні, українськими авторами, українськими режисерами, українськими акторами і навіть російською мовою – я вважаю, це на благо як індустрії, так і економіки». І боронь Боже протидіяти російській агресії при формуванні ставлення до української мови в суспільстві.
В іншому етері Ткаченко був ще відвертішим: «Я хотів, щоб ми тут розуміли, що мова йде не тільки про мову, але й також, на жаль чи на щастя, про економіку… стосовно приватних ініціатив, це економіка. Очевидно, якщо цей серіал продається в Росію, це дозволяє взяти більше коштів для зйомок і, що тут важливо, в Україні, з українськими акторами, українськими режисерами, українськими сервісами. Ці кошти залишаються в Україні».
До речі, понад два роки тому активісти провели мовну інспекцію низки відомих закладів, зокрема й мережі кінотеатрів «Оскар», власником якої на той момент був Олександр Ткаченко. Там була суцільна російська мова і відмови в обслуговуванні українською.

«Слуги народу»
Депутати від партії «Слуга народу» продовжують подавати законопроєкти, які б вихолощували зміст мовного закону. Ціла їхня «рота» вирішила повернути в Закон України «Про вищу освіту» відхилену раніше пропозицію про введення в навчальний процес російської мови під виглядом іноземної.

Телеканал «Дом»
Дітище попередника Ткаченка Володимира Бородянського, телеканал «Дом» з майже півмільярдним бюджетом справно виконує русифікаторську місію. Достатньо заглянути на їхній ютуб-канал. Там, як кажуть, удень і зі свічкою не знайти української мови.
Цей канал презентував 2 березня 2020 року заступник керівника Офісу президента України Юрій Костюк.

Національна комісія зі стандартів державної мови
Якщо ні Разумков, ні Ткаченко ні Бородянський не здивували своїм баченням нинішньої мовної політики, то цього не скажеш про нову очільницю Національної комісії зі стандартів державної мови Орисю Демську. В інтерв’ю «UA:Українському радіо» вона виступила своєрідним адвокатом Дмитра Разумкова і повторила міфи колишньої Уповноваженої із захисту державної мови Тетяни Монахової та юристів Мінкульту про те, що закон прописаний не дуже добре в частині Уповноваженого. Саме тому Секретаріат Уповноваженої не запрацював. На її думку, можна було б внести правки в закон. Якщо б це сталося, то відкрилася б скринька Пандори.
Голова Національної комісії висловила й інші сумнівні сентенції про те, що держава обслуговує державу, що не можна прирівнювати, як багато хто каже, державу до країни. Вона зазначила: «Країна – це територія і людність, а держава – це інституція і громадяни. Державна мова стосується держави, а країна в нас багатомовна, хочемо ми того чи не хочемо… Ми маємо врешті-решт вийти з парадигми опіки і захисту. Ми вільна держава вільного світу… Хватить захищатися… Ставаймо і працюймо!».

Наслідки нової мовної політики
Саботування мовного закону у верхах вплинуло на «всі сфери суспільного життя». Наслідки не забарилися, а кількість порушень збільшується. Лише кілька кричущих випадків недавнього часу.
Цитата охоронця гуртожитку національного університету (!) в столиці України: «Шмаркачі! Єслі будєтє дальше умнічать на украінском, я вас нє пропущу в общєжитіє».
Київська область, Ясногородська страусова ферма. До витирання ніг об закон може бути причетна людина, яку підозрюють в організації викрадення та катування Ігоря Луценка й Юрія Вербицького в січні 2014 року.
Народний депутат від «Опозиційного блоку», колишній колега Дмитра Разумкова по Партії регіонів Ренат Кузьмін, який був першим заступником генпрокурора, в етері одного телеканалу заявив таке, що, будучи прокурором, міг би порушити справу, як мінімум, за розпалювання міжнаціональної ворожнечі: «вони придумали свою оцю країну з цією мовою».
«А тепер всі вчать російську», – заявили в дирекції однієї зі шкіл на батьківщині Зеленського-Вілкула, в Кривому Розі. Батьки й окремі вчителі чинять спротив порушенню закону.

Спротив
Низка громадських організацій, активістів, відомих науковців, журналістів і діячів національної культури не змирилися з повзучим реваншем. У відкритому зверненні сказано, зокрема, таке: «Новітня історія України засвідчує: якщо влада пропонує «винести за дужки» питання української ідентичності, а лейтмотивом мовної політики стає «яка різниця?», невдовзі цій владі українська мова і все, що робить країну Україною, чомусь стає поперек горла».
В іншому зверненні зазначено, що з подачі новопризначеного міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка уряд саботує процедуру призначення Уповноваженого із захисту державної мови: «Навіть якщо пан Ткаченко не може змиритися з цим фактом, Кабінет Міністрів і вся країна не мають бути заручниками незаконних забаганок однієї людини. Тим більше, що посада Уповноваженого з захисту державної мови не належить до сфери управління Мінкульту чи будь-якого іншого міністерства. Інститут Уповноваженого діє незалежно від інших державних органів та посадових осіб».
У День Конституції України в центрі Києва активісти вивісили 25-метровий банер «Руки геть від закону про мову!» на містку над алеєю Героїв Небесної сотні.

Одна гарна новина
Всупереч думці Демської, Монахової, юристів Мінкульту, кілька днів тому уряд ухвалив постанову про створення Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови як юридичної особи публічного права. І для цього не довелося змінювати закон.
Тарас Марусик,
журналіст, публіцист, експерт з питань мовної політики
https://www.radiosvoboda.org

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 10.07.2020 > Тема "Резонанс"