Версiя для друку Обговорити в форумi

У народі кажуть…

- У березні плаче білокора береза.
- Березень — первісток весни, весновій.
- Березневий мороз з дуплом (тобто, несправжній).
- Буває такий березень, що доброго слова не варт.
- Верба зацвіла - щезне останній лід.
- Березень без води - квітень й травень без трави.
- Сніг у березні - погано для саду й винограду.
- Зима в березні і позаду, і попереду.
- Погода у березні добра - на врожай картоплі.
- Сніг у березні задує - буде урожай на городину і ярові.
- Лютий славен заметіллю, а березень славен відлигою.
- Хто у березні сіяти не починає, той про своє добро забуває.
- Земля від березневих днів квітне.
- Синичка у березні заспівала - весняне тепло чує.
- Березень ясний - травень щасливий.
- Сухий березень і мокрий квітень комору і льох наповнять.
- У березні і на кориті можна плисти.
- У березні то штани скидай, то двоє одягай.
- Зиму лютий видуває, а березень ламає.

ВЕСНУ ЗУСТРІЧАТИ, ЖАЙВОРА ВІТАТИ!

Після тривалого зимового холоду прихід весни особливо бажаний і довгожданий. Тому обряди наших предків щодо зустрічі весни були спрямовані на швидке пробудження землі, прихід тепла, буяння природи.
Селяни зустрічали весну у перші ж її календарні дні, колективно йшли у поле на високі пагорби (так ближче до сонця) і закликали, загукували весну. На Волині з цієї нагоди пекли спільний коровай і, повернувшись у село, урочисто його споживали на церковному подвір'ї, або у хаті багатого газди.
Весняні хороводи, що імітували сонячне коло, мали на меті передати природі часточку людської енергії, швидше розбурхати її. Найбільш архаїчними були обряди спалювання солом'яного опудала зими та закопування у землю каші - своєрідне жертвоприношення. За зиму, мовляв, земля виснажилась і перше ніж її орати та засівати, потрібно нагодувати.
Цієї пори починалися «молодіжні вулиці» - гуляння молоді. Парубки і дівчата шукали собі пару. Тому у веснянках, гаївках не тільки хвалять, величають весну, у них ще й присутні напрочуд поетичні мотиви першого кохання - справжня народна інтимна лірика.

ДИТЯЧІ РОЗВАГИ

Ранньою весною діти мали свої розваги, які водночас були спрямовані на допомогу старшим, привчали дітей до праці, до послуху...
Насамперед діти заготовляли березовий сік — цілющий напій. Робили це не без допомоги старших. Також акуратно зрізали молоді березові бруньки, з яких їхні дідусі, бабусі, батьки готували ліки. Зрізані молоді гілочки йшли на віники.
Не менш важливим було піти у ліс і збирати весняний первоцвіт, підсніжники, проліски. Робили це акуратно, обачно, щоб «залишити на потім, на наступну весну». Адже ці рослини широко використовувалися у народній медицині. І тут уважно прислуховувалися до настанов старших, їхніх порад, переймали досвід. Звісно, встигали позабавлятися, поспівати веснянок та гаївок.
Раділо дитяче серце, коли зацвів барвінок. Ця квітка символізує дитинство. За сприятливої погоди барвінок може заквітнути у березні, хоча, зазвичай, цвіте у квітні. З хрещатого барвінку дорослі теж готували ліки. Щоправда, його зелені листочки можна брати навіть узимку з-під снігу. Але найбільше цілющих властивостей рослина набуває саме у часі цвітіння.
Не обходилася без дитячої участі зустріч весни, обряди якої часто імітували хліборобську працю. А весна сівба - поготів. Вважали, якщо дитина кине у ріллю бодай жменьку зерна, то воно неодмінно проросте і дасть добрий урожай. Адже дитяча долоня - чиста, щаслива, а душа - безгрішна. Господь послухає дитину! Так само садили деревця.
Отож, діти поєднували приємне і корисне. Не без цього, щоб дорослі не віддячили їм солодкими гостинцями, іграшками, які виготовляли власноруч.
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 05.03.2021 > Тема "Душі криниця"