Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

Свято квітучої верби, в цілющу силу якої здавна (ще у язичницькі часи) вірили східні слов'яни - пращури українців, відзначають в останню перед Великоднем неділю. У народі її називали Вербною, Квітною, Цвітною, Шутковою...
Цього дня у церквах освячують заздалегідь зрізані вербові гілки. Отака цікава й зворушлива християнська традиція (звісно, з народними мотивами) відзначення свята Входу Ісуса Христа в Єрусалим. Тоді люди вітали Його пальмовими гілками. У нас замінили їх вербові гілочки.
Здавна в Україні побутував звичай ритуального биття вербою. При цьому бажали людині здоров'я, достатку і вірили у чудодійну силу верби, котра весною розвивається найраніше. Примовляли:
- Не я б'ю, то верба б'є...
Не будь сонливий,
До роботи лінивий,
Будь здоровий, як вода,
Рости, як верба...
Нагадували, що через тиждень - Великдень.
Освячену вербову гілку зберігали увесь рік і використовували як засіб для лікування багатьох хвороб, особливо, коли занедужала дитинка. Брали її, коли весною вперше виганяли корів на пасовисько, щоб ті добре паслися, давали багато молока, був приплід телят.
Вважалося, що посаджена у будь-якому місці освячена верба приймається і гарно росте. Тому нею часто укріплювали греблі... Як от у Марусі Чурай: «В кінці греблі шумлять верби, що я посадила...».

ПАРИТЬ — ДОЩ УШКВАРИТЬ!

25 квітня вшановують Василя Парійського.
Цей достойник Христової Церкви служив єпископом міста Парії за часів правління візантійського імператора Лева Вірменина, якого прозвали іконоборцем. Отець став на захист святих ікон, не раз зазнавав переслідувань і катувань, відбував заслання, але не відступив від Святої Віри. Помер 728 року.
У народі кажуть:
- На Василя Парійського Парить і вологе повітря - дощ ушкварить.
- На Василя Парійського виверни голоблі, закинь сани на повітку.
- На Василя сонце землю парить.
- На Василя Парійського дощ падає - початок травня буде дощовим.
- Якщо цього дня тумани вкрили землю - літо буде дощовим, гнилим.
- Після теплого Василя Парійського настають теплі весняні дні.
Тарас ЛЕХМАН

ПОРОСЛА ЛОБОДА
(З циклу “Рідна природа”)

За нашим городом у селі рясно поросла лобода та інші трави, багаті на насіння. Це місце облюбували горобці, синички... Адже воно - щедрий стіл для них. Тож навідуються сюди регулярно, ледь не щодня. Цікаво спостерігати за ними. Під час пташиного обіду можна підійти до пернатих близько-близько. Все ж, краще не тривожити.
Особливо багато прилітає пташок, коли насіння рослин дозріває, починає осипатися на землю. Вони охоче ним ласують аж до пізньої осені. Взимку землю вкриває сніг. Але пташки і далі навідуються. Мабуть пам'ятають про щедрий стіл. За старшими прилітає молодь. Однак під шаром снігу (тим паче товстим) їм не вдається знайти щось поживне чи, принаймні, вдосталь похарчуватися.
Аби не розчаровувати пернатих друзів, час від часу (як тільки випадає слушна нагода вихідні від студентських занять) став навідуватися сюди і насипати просто на сніг жменьку зерен пшениці, гречки, проса, крихти хліба. Годівнички не чіпляв, бо ніде. Поряд жодного деревця чи кущика, а лише просторий луг. Певен, птахи дякували і за це. Траплялося, що тільки порозсипав по снігу гостинці, а тут враз випав новий сніг і накрив їх. Птахи таки прилітали інстинктивно. Бувало порпалися у снігу і щось знаходили.
Прийшла весна-красна, розтанув сніг. Горобці, синички, інше дрібне птаство і далі гостює за нашим городом. Та вже не насіння шукає, яке ввійшло в землю і ось-ось проросте новим зіллям. Тепер пташки ласують комахами, черв'ячками, зосереджено, заклопотано шукають їх поміж молодої травички.
І так з року в рік...
Маркіян ЛЕХМАН,
студент Української академії друкарства
м. Львів

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 23.04.2021 > Тема "Душі криниця"