Версiя для друку Обговорити в форумi

Видатному українському письменникові і громадському діячеві Василю Стефанику – 150. Його вважають визначним майстром психологічної новели, «абсолютним паном форми» і відносять до когорти світових новелістів найвищого мистецького рівня. Життю і творчості великого митця присвятив своє ґрунтовне видання відомий письменник-есеїст Роман Горак (видавництво «Апріорі», м. Львів). Цю книгу прочитала з професійним зацікавленням. Деякими думками поділилася зі своїми учнями.
- А чим вас захоплює постать Василя Стефаника? – такою була тема пошукової роботи.
І ось найкращі роздуми старшокласників.
Зеновія Філіпчук,
учитель-філолог

Настя Александрович

Для багатьох Василь Стефаник – той, хто подарував Україні надзвичайний літературний спадок. Усе це так, але для мене ця людина є прикладом, яким повинен бути справжній українець: вольовим, незламним, а головне - патріотом своєї держави. Саме таким був Василь Семенович. Його твори лікували душі багатьох співвітчизників та розпалювали жагу до боротьби, боротьби за свою землю. Митець став справжнім світлом тогочасного людства; навіть перебуваючи в Кракові, він зберіг у своєму серці любов до Батьківщини.
Також Василь Стефаник був надзвичайно обдарованим митцем зі своїм власним стилем написання. Письменник писав про те, що бачив та що його боліло. Усі його твори проникають в серце та залишаються там назавжди : він настільки точно відчував людей та їх переживання. Митець усе життя присвятив літературі - справі, яку любив понад усе.
Мене вразило те, що Стефаник не зламався ні перед чим, хоча в його житті було безліч випробувань: два арешти, смерть мами, дружини та двох сестер,важка хвороба… Проте він завжди знаходив у собі сили, щоб піднятися з упадку та йти далі, по призначеній дорозі, і вести за собою юрму українців. Цей новеліст досі залишається взірцем для наслідування, а його твори надзвичайно актуальні сьогодні.

Настя Блащак

Очі про все говорять... На мою думку, саме так доречно описати Василя Стефаника. Молодий, сповнений сил хлопець, який постійно вчиться, бере участь у громадсько-культурній роботі і просто пише. Витончена техніка тонкого спостерігача людської душі з простого робить шедевр. Так, я про твір «Камінний хрест». Масштабна проблема людства на тлі однієї простої селянської сім’ї. Як глибоко і точно письменний описує переживання і поведінку героїв, якого болю вони сповнені, яка туга в їхніх серцях. Недаремно його називають «селянським Бетховеном». Так у Стефаника з кожним твором. Збірка за збіркою розкриває талант знавця слова і підносить його на світовий рівень майстерності. Уважно вчитайтеся в кожний рядок, і саме тоді ви зрозумієте, про що я. Дякую, Василю Семеновичу, за величезний вклад у розвиток української літератури.

Святослав Васьо

Навіть не знаючи біографії, людина, побачивши цей портрет, скаже, що чоловік, вірогідно, є вельможним селянином, який подолав багато перешкод. Тим і захоплює постать Василя Стефаника - своєю досвідченістю. Особисто мене вражає те, що він чи не єдина людина на той час у поневоленій Україні, яка справді відстоювала права селян в австрійському парламенті у Відні. Справжній лідер сільської громади! Якби він дожив до 2021 року та надумав створити партію, то я б з радістю пішов туди, бо знав би, що в Стефаника душа правдивого чистого кришталю, а не як ті "Буратіно" в нашому парламенті, що тільки ганять одне одного. Та й кого не захоплює його щедрість до всього. Або згадаймо випадок, коли митець був позбавлений персональної пенсії, як багато наших бідних пенсіонерів в Україні. Довідавшись, що уряд УРСР не призначив йому заслуженої матеріальної винагороди, митрополит Андрей Шептицький виділив зі свого меценатського фонду точно таку ж пенсію. Стефаник попросив касира, щоб той видав йому назначену суму дрібними монетами. Касир це зробив. З великою торбою копійок письменник прийшов і роздав все, до єдиного гроша, бідним і просив помолитися за упокій душ жертв голодомору в Україні 1933 року…

Северин Харів

Чим може захоплювати постать Василя Семеновича Стефаника? Крім чудових творів, наприклад, "Камінний хрест", "Дорога", "Земля" і багатьох інших, цікавою для мене є біографія автора. Навчався в кількох школах, з одної його було відраховано через участь у "Покутській трійці". Також вивчав медицину в Кракові. Багато вкладав у розвиток української прози. Мене захоплює стиль письменника. Це про нього сказав Максим Горький: "Як коротко, сильно і страшно пише ця людина". І справді, на мою думку, стилю цього автора можна тільки позаздрити. Це унікально не тільки для української літератури, але й в світової. Василь Семенович умів викликати своїми творами емоції в тих, хто, здавалося б, їх не може відчувати. Його творчість може перетворити сум, хвилювання і гнів в усмішку, чого важко досягти іншим авторам.
Також захоплює стійкість автора. Незважаючи на життєві труднощі, він усе витримав і досягнув вершин у жанрі психологічної новели.

Графіка – Роман Свередюк
Живопис – Ярема Оленюк

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #19 за 14.05.2021 > Тема "Українці мої..."