Версiя для друку Обговорити в форумi

Хто нас навчив писати "Батьківщина",
Хто нас навчив читати "Україна",
Словом нас гріє, світить мов зоря?
Це вчителька моя, це вчителька моя.
На неї любу, як на матір я дивлюсь,
За свою вчительку я Богу помолюсь.
Всьому "Учитель" є таке ім'я.
Учителі, учителі нам всім дають знання.

Ця пісня завжди звучить у святкові дні в школах Керчі, по міському радіо. А особливо хвилююче виконують її учні школи № 2 імені Желябова. Адже ця пісня написана про їхню вчительку початкових класів Любов Павлівну Кунах, і присвячена їй. Слова написала керченська поетеса Валентина Каспрів, а музику - композитор Володимир Каспрів. Написали, як декілька разів побували на уроках відмінника освіти України, старшого вчителя Л. П. Кунах, познайомились з її вихованцями на святкових концертах.
Любов Павлівна надзвичайно любить діточок, закохана у свою працю, її покликання на землі - виховувати дітей.
А педагогічна діяльність розпочалась у 1959 році. Була старшою піонервожатою, вела нульовий клас. Потім закінчила педагогічне училище. Це у 1961 - 1963 роках. Працювала вихователькою підготовчої групи у дитсадку.
45 років роботи з дітьми! - отакий її трудовий стаж. Двадцять із них працює у нашому місті, 19 - у школі ім. Желябова. Вчителька творча, ініціативна, спеціаліст високого рівня.
І коли вирішили відкрити в школі український клас, то вчителькою обрали Л. Кунах. Ось уже другий випуск українського класу готує вона. Усі предмети своїм вихованцям викладає українською мовою.
У її 4-му "а" 22 здібних хлопчиків і дівчаток. А підтвердженням цьому є той факт, що два роки поспіль її учениця Маша Новак перемагає в Міжнародному конкурсі знавців української мови ім. Петра Яцика серед учнів шкіл Керчі, і вона ж вдруге виборола ІІІ місце на Всекримському етапі цього престижного конкурсу. У керченській команді два призери. Семикласник Ігор Мітров також посів 3-тє місце на конкурсі у Сімферополі. Приємно, що і його першою вчителькою була
Л. П. Кунах. Два призери - і обоє її учні. Якою гордістю іскряться очі вчительки: це ж великий успіх її вихованців. А в ньому і часточка її праці, знань, умінь, бо першою повела їх у країну знань, прищепила любов до навчання.
Любов Павлівна з дитин-ства мріяла про школу, була закохана у свою першу вчительку Галину Іванівну Сомову-Дмитрієву із с. Доброго Миколаївської області. Вчитель початкових класів може як ніхто інший заглянути в щиру дитячу душу, заронити іскорку добра, уміння...
Учні Л. П. Кунах не тільки добре вчаться. Вони ще й активні учасники художньої самодіяльності. Чи є таке свято, де б обійшлося без другого, третього, тепер 4-А зі школи № 2 ім. Желябова? В барвистому святковому українському вбранні виступали вони біля пам'ятника Тарасу Шевченку на урочистостях, присвячених 190-ій річниці з дня народження Великого Кобзаря 9 березня і 22 травня. Стали лауреатами міського конкурсу "Живи, Поете, в пам'яті людській!", присвяченого Т. Г. Шевченку. Піснями і віршами вітали учасників олімпіади з української мови та літератури, що проходила у їхній школі. Виступали на відкритті персональної виставки полтавського художника Сергія Гриба в Будинку кримських майстрів, на батьківських зборах.
А костюми, українські віночки вони виготовляють разом з учителькою самі. Скільки радості приносить це учням, як вони тішаться! А хотіли ж колись перевести Л. П. Кунах із школи на роботу в обком комсомолу. Відмовилась вона, бо не змогла б без спілкування з малими дітлахами. І поринула у педагогічну працю. Хотіла, щоб уроки були цікаві, старанно готувалась до кожного з них. Проводила нестандартні уроки; уроки-змагання, роботу в парах. Використовувала ігрові форми занять. Учні на уроках активні, гарно засвоюють матеріал. Сильніші можуть її підмінити, побути учителем, пояснити завдання чи вправу іншим.
Дивлячись на малюків, Любов Павлівна написала:

Усе починається з першого кроку,
Усе починається з першого класу.
І ставши учителем для наймолодших,
Я істину цю зрозуміла відразу.
Так хочеться вірити в світле майбутнє,
У кожну дитину, що в школу прийшла,
Щоб стежку до знань, дотепер невідомих,
Уперше в житті ця дитина знайшла.
- Я ще не перейшла свого поля... Я ще так багато не зробила: і те, і те... - розповідає вона. - Стільки планів попереду!
До вчительки підбігає дітвора, щебечуть, щось оповідають, радіють. І читають вірша, якого їй присвятила учениця Олександра Поліщук:
Знову Ви прийшли в наш клас,
Ви піклуєтесь про нас.
Ви як друга мама нам,
Ви як друге сонце.
З Вами радість заглядає
У наше віконце.
Найщиріша Ви на світі,
Тому й люблять Вас всі діти.
Тетяна СУХОВА,
студентка 5-го курсу філологічного факультету Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #36 за 03.09.2004 > Тема "Українці мої..."