"Кримська Свiтлиця" > #7 за 18.02.2022 > Тема "Душі криниця"
#7 за 18.02.2022
ГЕТЬМАНША
В╕ктор Стус
В╕ктор Стус ГЕТЬМАНША ╤сторична драма на три д╕╖ та ш╕сть картин (Продовження. Початок у «КС» №3)
Д╤Я ТРЕТЯ Картина п’ята Той же каб╕нет гетьмана. Скоропадський за столом перегляда╓ стосик папер╕в ╕з Санкт-Петербургу. Кр╕зь в╕дчинене в╕кно долина╓ сп╕в кобзаря.
ГЕТЬМАН. (З досадою сам до себе). Що за непослух! Вже й указ про заборону сп╕вати на майдан╕ видав! А вони все виють! Доведеться сердюк╕в в╕дправити. Вони кийками швидко порядок наведуть – тим сербам-╕нородцям все одно кого гамселити.
Двер╕ каб╕нету р╕зко в╕дчиняються навст╕ж, ввалю╓ться Настя, тримаючи за руку Андр╕я.
НАСТЯ. (Гн╕вно). ╤ване, ти т╕льки поглянь, що з тво╖м полковником учинив отой челядник Павло! Розб╕йник, с╕рома, як в╕н посм╕в?! Та в╕н доторкнутися до полковника не ма╓ права! А тут! ╤ване, та подивися нарешт╕! ГЕТЬМАН. (Байдуже роздивля╓ться). Гуля як гуля. Козаки на в╕йн╕ х╕ба так╕ отримують? Це не синяк, а бульбашка. НАСТЯ. Так тож на в╕йн╕! А це у нашому двор╕! ГЕТЬМАН. (╤рон╕чно). ╤ який же см╕ливець посадив ту гулю на лоба нашому ясновельможному полковников╕? НАСТЯ. Та тв╕й улюбленець – конюх Павло. ГЕТЬМАН. Ти зв╕дки зна╓ш, що Павло? НАСТЯ. Так Андр╕й сказав. ╤ Христя п╕дтвердила. АНДР╤Й. Та цього виявилося замало, так в╕н ╕з Яркою ще й каблучку з мого пальця стягнув. Граб╕жник з велико╖ дороги! ГЕТЬМАН. ╤ ти не зм╕г себе оборонити? Теж мен╕ полковник! НАСТЯ. ╤ване, ти на мого брата не напирай. В╕н ╕ так постраждала особа. ГЕТЬМАН. ╤ що ти пропону╓ш? НАСТЯ. Покарати тих злочинц╕в! Привселюдно! На майдан╕! Щоб ╕ десятому… Н╕, сотому заказали, як на полковника руку п╕дн╕мати! А пот╕м на виселки в Сиб╕р на дов╕чне поселення! ГЕТЬМАН. А не круто береш, Насте? НАСТЯ. Який же ти недотепа! Сьогодн╕ полковника зневажили, а завтра й гетьмана битимуть! Челядь – вона така. ГЕТЬМАН. (Поглядом показуючи на стосик папер╕в ╕з царсько╖ канцеляр╕╖). Мене вже й так за н╕що мають. Я у них на поб╕геньках, як джура. Моя голова обертом ╕де. А тут ще ви з гулею на лоб╕… НАСТЯ. Як хочеш, м╕й гетьмане, а тих поганц╕в треба провчити! Я вимагаю зберегти нашу честь! ГЕТЬМАН. (Бурчить про себе). Якщо вона збереглася – та честь. НАСТЯ. Я вже наказала охоронцям сп╕ймати тих нег╕дник╕в ╕ привести сюди, у тв╕й каб╕нет.
Голос за сценою: «Пане гетьмане, ми ╖х привели!» ГЕТЬМАН. Хай заходять! У двер╕ заштовхують Павла та Ярку. НАСТЯ. На кол╕на, антихристи, перед високим панством! ПАВЛО. Я не винен. А тому на кол╕на не стану. (Взяв за руку Ярку, яка збиралася вже стати на кол╕на). ╤ вона не винна. НАСТЯ. Ви т╕льки погляньте на них! Бидло бидлом, а ще гонориться! ПАВЛО. Повторюю, я н╕ в чому не винен. ╤ Яринка теж. Можу присягнути. НАСТЯ. А хто панов╕ полковников╕ синця прил╕пив? ПАВЛО. Я. АНДР╤Й. ( Раптом в╕д в╕кна кинувся до Павла з кулаками). Та я тебе зараз!.. ГЕТЬМАН. Полковнику! Припини! Треба було у двобо╖ себе показувати. А в мо╓му каб╕нет╕ самоуправства не буде! Ти, Насте, теж в╕д╕йди в╕д затриманих. (╤ до Павла та Ярки). А тепер розказуйте, за що полковника пон╕вечили. Т╕льки не бреш╕ть, бо г╕рше буде. ПАВЛО. Мене покликала Яринка. Я приб╕г на ╖╖ крик. Дивлюся, пан полковник несе ╖╖ в сад. Я перегородив йому шлях ╕ попросив пана полковника в╕дпустити мою Яринку. АНДР╤Й. Як см╕╓ш брехати, блазню? ГЕТЬМАН. Пане полковнику, припини! (До Павла). Розказуй дал╕. ПАВЛО. Але в╕н не звертав уваги на мо╖ слова, почав погрожувати та лаятися. ╤ продовжував тягнути ╖╖ в сад. Я намагався вирвати Яринку ╕з його лабет. В╕н висмикнув кинджал ╕ кинувся на мене. Мен╕ н╕чого не залишалося, як т╕льки стукнути пана полковника. П╕сля того я вхопив Яринку за руку, ╕ ми втекли. АНДР╤Й. Це наклеп! НАСТЯ. ╤ване, чу╓ш, що м╕й брат каже? ГЕТЬМАН. Чую. А що ти скажеш, Ярко? ЯРКА. (Боязко озираючись на Андр╕я). Коли ваш г╕сть Петро Петрович в╕дправився спочивати, я за наказом пана полковника прийшла в альтанку прибрати посуд. А пан полковник почав до мене приставати, пропонував п╕ти з ним у сад. Я, зв╕сно, в╕дмовлялася. Тод╕ в╕н захот╕в мене повести туди силком. Я й гукнула Павлика… А дал╕ ви вже чули… НАСТЯ. ╤ване, це обмова! М╕й брат не м╕г так вчинити. Правда, Андр╕ю? АНДР╤Й. Та кого ви слуха╓те, пане гетьмане? Це ж бидло! Воно здатне на будь-як╕ пакост╕! В Москов╕╖ за те, що зневажать во╓воду, карають на горло. ГЕТЬМАН. (Р╕зко). У нас не Москов╕я! Ясно? АНДР╤Й. Та як не Москов╕я?! Повсюди на посто╖ московськ╕ полки. Нами правлять хто – московськ╕ чиновники. ГЕТЬМАН. Замовкни! Розпатякався п’яним язиком! Треба менше пити! ╤ синця не отримав би! НАСТЯ. ╤ване, ти ста╓ш на б╕к цих злочинц╕в? Ц╕╓╖ с╕роми? ГЕТЬМАН. Андр╕ю, я тебе давно знаю. Ну, нав╕що ти причепився до ц╕╓╖ д╕вчини? Тоб╕ що, молодиць мало? АНДР╤Й. Та н╕ до кого я не ч╕плявся. Вона сама… ПАВЛО. Що вона сама? АНДР╤Й. До мене причепилася. ЯРКА. (Рветься ╕з рук Павла). Та за так╕ слова я вам зараз усю пику роздряпаю! (Павло утримав Ярку). АНДР╤Й. Бачите, яка вона нав╕жена? Сама кида╓ться… Вони в мене золоту каблучку вкрали… Христя сво╖ми очима бачила. ПАВЛО. Це нагов╕р, ясновельможний гетьмане. Мене батько й мати не вчили н╕ красти, н╕ грабувати. ╤ Яринку також. ГЕТЬМАН. Подивимося. Ввести сюди Христю! Джура ув╕в Христю.
НАСТЯ. Христе, розкажи, як все було! ГЕТЬМАН. Полковник тягнув Ярку в сад? ХРИСТЯ. Н╕. ГЕТЬМАН. Павло ударив полковника? ХРИСТЯ. Прямо в лоб. ГЕТЬМАН. Павло з╕драв з руки полковника золоту каблучку? ХРИСТЯ. ╤стинно так. Сама бачила. От вам хрест. (Ос╕ня╓ себе хрестом). НАСТЯ. ╤ване, ось ╕ св╕док п╕дтверджу╓, що на мого брата вчинено розб╕йний напад. ГЕТЬМАН. (До джури). Обшукай ╖х!
Джура обшуку╓ Павла ╕ Ярку, н╕чого не знаходить.
ГЕТЬМАН. А тепер обшукай Христю. НАСТЯ. ╤ване, в╕дм╕ни св╕й наказ. Христя – моя дов╕рена особа. ГЕТЬМАН. От зараз ╕ д╕зна╓мося, чи можна ╖й дов╕ряти.
Джура обшуку╓. ╤ знаходить в пота╓мн╕й кишен╕ Христино╖ сп╕дниц╕ каблучку. НАСТЯ. Цього не може бути! ╥й п╕дкинули! ╤ване, ну погодься! ГЕТЬМАН. (Показу╓ на Христю). Цю в чулан! Ярку в╕дпустити! ╤ Павла до завтра в п╕двал, аби в╕н ще якогось коника не викинув. ЯРКА. (Хапа╓ться за Павла обома руками). Я без нього не п╕ду! Тод╕ й мене з ним у п╕двал! ГЕТЬМАН. То, може, вам ще й вес╕лля у п╕двал╕ справити? Марш до Уляни! Бо скоро й та приб╕жить! ПАВЛО. ╤ди, люба. Все буде добре.
Христя, Павло ╕ Ярка виходять п╕д наглядом джури. Там на них чекають сердюки. Вони чули наказ гетьмана кр╕зь прочинен╕ двер╕.
ГЕТЬМАН. Забери свою каблучку, полковнику. Та п╕ди проспись. А завтра з тобою поговоримо без зайвих вух ╕ очей. Мен╕ зда╓ться, ти став на слизьку дор╕жку. НАСТЯ. ╤ване, м╕й брат в╕дданий тоб╕, як мало хто серед тво╖х полковник╕в! В╕н в╕рний його царськ╕й величност╕! Той христопродавець Павло його принизив! Отак зневажив увесь наш р╕д! ╤ ма╓ бути суворо покараний! ГЕТЬМАН. Андр╕й сам себе покарав. Спод╕ваюсь, цей випадок для нього стане уроком. НАСТЯ. Який же ти жал╕сливий до черн╕! Саме через те його височество Пьотр Ал╓кс╓╓в╕ч тоб╕ не зовс╕м дов╕ря╓. Ти хочеш бути добрим для укра╖нц╕в. А треба бути над╕йним лише для самодержця! ГЕТЬМАН. ╤д╕ть з Богом. Залиште мене одного. Я втомився в╕д вас. Дуже. НАСТЯ. Ех, ╤ване, ╤ване… Дивлюся на тебе ╕ все б╕льше переконуюсь: все важчою ста╓ для тебе булава. ГЕТЬМАН. Год╕ мене на кпини брати! Вже й так народ подейку╓: не я, а ти булавою волод╕╓ш. НАСТЯ. Я на тво╖м м╕сц╕ за це мен╕ подякувала б. Якби не я, в тебе ╖╖ давно москвини в╕д╕брали. ГЕТЬМАН. Залиште мене. Йд╕ть.
Настя ╕ Андр╕й виходять з каб╕нету. Гетьман у роздумах. Кр╕зь прочинене в╕кно в╕д майдану долина╓ мелод╕я кобзи ╕ сп╕в кобзаря. Скоропадський широко розчиня╓ в╕кно, вслуха╓ться, до вух доноситься: «Ой Морозе, Морозенку, Ой да ти славний козаче! За тобою, Морозенку, Вся Вкра╖на плаче!».
ГЕТЬМАН. (З╕тха╓, шепоче). А хто за тобою заплаче, гетьмане ╤ване Скоропадський? Хто згада╓ добрими словами? Он Настя й та дор╕ка╓. Колись була така лаг╕дна, хоч до рани притуляй. А зараз наче зб╕силася… Все ╖й мало. Гребе й гребе. Н╕би у могил╕ кишен╕ ╓. Вовчицею стала. Посполитих за скотину ма╓. ╤ з Уляни свою подобу хоче зл╕пити… Ех, шкода, що Мазепа з Карлом Полтавську битву програли… Жили б ми ниньки зовс╕м ╕накше. ╤ не порядкував би цар та його в╕рн╕ в Укра╖н╕… Ех, кляте життя. Кому таке потр╕бне?
ЗАВ╤СА (Зак╕нчення в наступному номер╕)
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 18.02.2022 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23948
|