Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
Укра╖нськ╕ митц╕ – це потужна сила, яку не можна знец╕нювати…


СУМНА ОС╤НЬ
Наш╕ традиц╕╖


ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
Чи здатн╕ ми слухати, коли мистецтво промовля╓?..


МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
Автори представлених роб╕т - художники, як╕ п╕шли захищати Укра╖ну…


ПОРА НА В╤ДПОЧИНОК...
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 18.02.2022 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 18.02.2022
ГЕТЬМАНША
В╕ктор Стус

В╕ктор Стус
ГЕТЬМАНША
╤сторична драма на три д╕╖ та ш╕сть картин
(Продовження. Початок у «КС» №3)

 Д╤Я ТРЕТЯ
 Картина п’ята
 Той же каб╕нет гетьмана. Скоропадський за столом перегляда╓ стосик папер╕в ╕з Санкт-Петербургу. Кр╕зь в╕дчинене в╕кно долина╓ сп╕в кобзаря.

 ГЕТЬМАН. (З досадою сам до себе). Що за непослух! Вже й указ про заборону сп╕вати на майдан╕ видав! А вони все виють! Доведеться сердюк╕в в╕дправити. Вони кийками швидко порядок наведуть – тим сербам-╕нородцям все одно кого гамселити.

 Двер╕ каб╕нету р╕зко в╕дчиняються навст╕ж, ввалю╓ться Настя, тримаючи за руку Андр╕я.

 НАСТЯ. (Гн╕вно). ╤ване, ти т╕льки поглянь, що з тво╖м полковником учинив отой челядник Павло! Розб╕йник, с╕рома, як в╕н посм╕в?! Та в╕н доторкнутися до полковника не ма╓ права! А тут! ╤ване, та подивися нарешт╕!
 ГЕТЬМАН. (Байдуже роздивля╓ться). Гуля як гуля. Козаки на в╕йн╕ х╕ба так╕ отримують? Це не синяк, а бульбашка.
 НАСТЯ. Так тож на в╕йн╕! А це у нашому двор╕!
 ГЕТЬМАН. (╤рон╕чно). ╤ який же см╕ливець посадив ту гулю на лоба нашому ясновельможному полковников╕?
 НАСТЯ. Та тв╕й улюбленець – конюх Павло.
 ГЕТЬМАН. Ти зв╕дки зна╓ш, що Павло?
 НАСТЯ. Так Андр╕й сказав. ╤ Христя п╕дтвердила.
 АНДР╤Й. Та цього виявилося замало, так в╕н ╕з Яркою ще й каблучку з мого пальця стягнув. Граб╕жник з велико╖ дороги!
 ГЕТЬМАН. ╤ ти не зм╕г себе оборонити? Теж мен╕ полковник!
 НАСТЯ. ╤ване, ти на мого брата не напирай. В╕н ╕ так постраждала особа.
 ГЕТЬМАН. ╤ що ти пропону╓ш?
 НАСТЯ. Покарати тих злочинц╕в! Привселюдно! На майдан╕! Щоб ╕ десятому… Н╕, сотому заказали, як на полковника руку п╕дн╕мати! А пот╕м на виселки в Сиб╕р на дов╕чне поселення!
 ГЕТЬМАН. А не круто береш, Насте?
 НАСТЯ. Який же ти недотепа! Сьогодн╕ полковника зневажили, а завтра й гетьмана битимуть! Челядь – вона така.
 ГЕТЬМАН. (Поглядом показуючи на стосик папер╕в ╕з царсько╖ канцеляр╕╖). Мене вже й так за н╕що мають. Я у них на поб╕геньках, як джура. Моя голова обертом ╕де. А тут ще ви з гулею на лоб╕…
 НАСТЯ. Як хочеш, м╕й гетьмане, а тих поганц╕в треба провчити! Я вимагаю зберегти нашу честь!
 ГЕТЬМАН. (Бурчить про себе). Якщо вона збереглася – та честь.
  НАСТЯ. Я вже наказала охоронцям сп╕ймати тих нег╕дник╕в ╕ привести сюди, у тв╕й каб╕нет.

 Голос за сценою: «Пане гетьмане, ми ╖х привели!»
 
 ГЕТЬМАН. Хай заходять!
 
 У двер╕ заштовхують Павла та Ярку.
 
 НАСТЯ. На кол╕на, антихристи, перед високим панством!
 ПАВЛО. Я не винен. А тому на кол╕на не стану. (Взяв за руку Ярку, яка збиралася вже стати на кол╕на). ╤ вона не винна.
 НАСТЯ. Ви т╕льки погляньте на них! Бидло бидлом, а ще гонориться!
 ПАВЛО. Повторюю, я н╕ в чому не винен. ╤ Яринка теж. Можу присягнути.
 НАСТЯ. А хто панов╕ полковников╕ синця прил╕пив?
 ПАВЛО. Я.
 АНДР╤Й. ( Раптом в╕д в╕кна кинувся до Павла з кулаками). Та я тебе зараз!..
 ГЕТЬМАН. Полковнику! Припини! Треба було у двобо╖ себе показувати. А в мо╓му каб╕нет╕ самоуправства не буде! Ти, Насте, теж в╕д╕йди в╕д затриманих. (╤ до Павла та Ярки). А тепер розказуйте, за що полковника пон╕вечили. Т╕льки не бреш╕ть, бо г╕рше буде.
 ПАВЛО. Мене покликала Яринка. Я приб╕г на ╖╖ крик. Дивлюся, пан полковник несе ╖╖ в сад. Я перегородив йому шлях ╕ попросив пана полковника в╕дпустити мою Яринку.
 АНДР╤Й. Як см╕╓ш брехати, блазню?
 ГЕТЬМАН. Пане полковнику, припини! (До Павла). Розказуй дал╕.
 ПАВЛО. Але в╕н не звертав уваги на мо╖ слова, почав погрожувати та лаятися. ╤ продовжував тягнути ╖╖ в сад. Я намагався вирвати Яринку ╕з його лабет. В╕н висмикнув кинджал ╕ кинувся на мене. Мен╕ н╕чого не залишалося, як т╕льки стукнути пана полковника. П╕сля того я вхопив Яринку за руку, ╕ ми втекли.
 АНДР╤Й. Це наклеп!
 НАСТЯ. ╤ване, чу╓ш, що м╕й брат каже?
 ГЕТЬМАН. Чую. А що ти скажеш, Ярко?
 ЯРКА. (Боязко озираючись на Андр╕я). Коли ваш г╕сть Петро Петрович в╕дправився спочивати, я за наказом пана полковника прийшла в альтанку прибрати посуд. А пан полковник почав до мене приставати, пропонував п╕ти з ним у сад. Я, зв╕сно, в╕дмовлялася. Тод╕ в╕н захот╕в мене повести туди силком. Я й гукнула Павлика… А дал╕ ви вже чули…
 НАСТЯ. ╤ване, це обмова! М╕й брат не м╕г так вчинити. Правда, Андр╕ю?
 АНДР╤Й. Та кого ви слуха╓те, пане гетьмане? Це ж бидло! Воно здатне на будь-як╕ пакост╕! В Москов╕╖ за те, що зневажать во╓воду, карають на горло.
 ГЕТЬМАН. (Р╕зко). У нас не Москов╕я! Ясно?
 АНДР╤Й. Та як не Москов╕я?! Повсюди на посто╖ московськ╕ полки. Нами правлять хто – московськ╕ чиновники.
 ГЕТЬМАН. Замовкни! Розпатякався п’яним язиком! Треба менше пити! ╤ синця не отримав би!
 НАСТЯ. ╤ване, ти ста╓ш на б╕к цих злочинц╕в? Ц╕╓╖ с╕роми?
 ГЕТЬМАН. Андр╕ю, я тебе давно знаю. Ну, нав╕що ти причепився до ц╕╓╖ д╕вчини? Тоб╕ що, молодиць мало?
 АНДР╤Й. Та н╕ до кого я не ч╕плявся. Вона сама…
 ПАВЛО. Що вона сама?
 АНДР╤Й. До мене причепилася.
 ЯРКА. (Рветься ╕з рук Павла). Та за так╕ слова я вам зараз усю пику роздряпаю! (Павло утримав Ярку).
 АНДР╤Й. Бачите, яка вона нав╕жена? Сама кида╓ться… Вони в мене золоту каблучку вкрали… Христя сво╖ми очима бачила.
 ПАВЛО. Це нагов╕р, ясновельможний гетьмане. Мене батько й мати не вчили н╕ красти, н╕ грабувати. ╤ Яринку також.
 ГЕТЬМАН. Подивимося. Ввести сюди Христю!
 
 Джура ув╕в Христю.

 НАСТЯ. Христе, розкажи, як все було!
 ГЕТЬМАН. Полковник тягнув Ярку в сад?
 ХРИСТЯ. Н╕.
 ГЕТЬМАН. Павло ударив полковника?
 ХРИСТЯ. Прямо в лоб.
 ГЕТЬМАН. Павло з╕драв з руки полковника золоту каблучку?
 ХРИСТЯ. ╤стинно так. Сама бачила. От вам хрест. (Ос╕ня╓ себе хрестом).
 НАСТЯ. ╤ване, ось ╕ св╕док п╕дтверджу╓, що на мого брата вчинено розб╕йний напад.
 ГЕТЬМАН. (До джури). Обшукай ╖х!

 Джура обшуку╓ Павла ╕ Ярку, н╕чого не знаходить.

 ГЕТЬМАН. А тепер обшукай Христю.
 НАСТЯ. ╤ване, в╕дм╕ни св╕й наказ. Христя – моя дов╕рена особа.
 ГЕТЬМАН. От зараз ╕ д╕зна╓мося, чи можна ╖й дов╕ряти.

 Джура обшуку╓. ╤ знаходить в пота╓мн╕й кишен╕ Христино╖ сп╕дниц╕ каблучку.
 
 НАСТЯ. Цього не може бути! ╥й п╕дкинули! ╤ване, ну погодься!
 ГЕТЬМАН. (Показу╓ на Христю). Цю в чулан! Ярку в╕дпустити! ╤ Павла до завтра в п╕двал, аби в╕н ще якогось коника не викинув.
 ЯРКА. (Хапа╓ться за Павла обома руками). Я без нього не п╕ду! Тод╕ й мене з ним у п╕двал!
 ГЕТЬМАН. То, може, вам ще й вес╕лля у п╕двал╕ справити? Марш до Уляни! Бо скоро й та приб╕жить!
 ПАВЛО. ╤ди, люба. Все буде добре.

 Христя, Павло ╕ Ярка виходять п╕д наглядом джури. Там на них чекають сердюки. Вони чули наказ гетьмана кр╕зь прочинен╕ двер╕.

 ГЕТЬМАН. Забери свою каблучку, полковнику. Та п╕ди проспись. А завтра з тобою поговоримо без зайвих вух ╕ очей. Мен╕ зда╓ться, ти став на слизьку дор╕жку.
 НАСТЯ. ╤ване, м╕й брат в╕дданий тоб╕, як мало хто серед тво╖х полковник╕в! В╕н в╕рний його царськ╕й величност╕! Той христопродавець Павло його принизив! Отак зневажив увесь наш р╕д! ╤ ма╓ бути суворо покараний!
 ГЕТЬМАН. Андр╕й сам себе покарав. Спод╕ваюсь, цей випадок для нього стане уроком.
 НАСТЯ. Який же ти жал╕сливий до черн╕! Саме через те його височество Пьотр Ал╓кс╓╓в╕ч тоб╕ не зовс╕м дов╕ря╓. Ти хочеш бути добрим для укра╖нц╕в. А треба бути над╕йним лише для самодержця!
 ГЕТЬМАН. ╤д╕ть з Богом. Залиште мене одного. Я втомився в╕д вас. Дуже.
 НАСТЯ. Ех, ╤ване, ╤ване… Дивлюся на тебе ╕ все б╕льше переконуюсь: все важчою ста╓ для тебе булава.
 ГЕТЬМАН. Год╕ мене на кпини брати! Вже й так народ подейку╓: не я, а ти булавою волод╕╓ш.
 НАСТЯ. Я на тво╖м м╕сц╕ за це мен╕ подякувала б. Якби не я, в тебе ╖╖ давно москвини в╕д╕брали.
 ГЕТЬМАН. Залиште мене. Йд╕ть.

 Настя ╕ Андр╕й виходять з каб╕нету. Гетьман у роздумах. Кр╕зь прочинене в╕кно в╕д майдану долина╓ мелод╕я кобзи ╕ сп╕в кобзаря. Скоропадський широко розчиня╓ в╕кно, вслуха╓ться, до вух доноситься: «Ой Морозе, Морозенку, Ой да ти славний козаче! За тобою, Морозенку, Вся Вкра╖на плаче!».

 ГЕТЬМАН. (З╕тха╓, шепоче). А хто за тобою заплаче, гетьмане ╤ване Скоропадський? Хто згада╓ добрими словами? Он Настя й та дор╕ка╓. Колись була така лаг╕дна, хоч до рани притуляй. А зараз наче зб╕силася… Все ╖й мало. Гребе й гребе. Н╕би у могил╕ кишен╕ ╓. Вовчицею стала. Посполитих за скотину ма╓. ╤ з Уляни свою подобу хоче зл╕пити… Ех, шкода, що Мазепа з Карлом Полтавську битву програли… Жили б ми ниньки зовс╕м ╕накше. ╤ не порядкував би цар та його в╕рн╕ в Укра╖н╕… Ех, кляте життя. Кому таке потр╕бне?

ЗАВ╤СА
(Зак╕нчення в наступному номер╕)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 18.02.2022 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23948

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков