"Кримська Свiтлиця" > #20 за 20.05.2022 > Тема "Бути чи не бути?"
#20 за 20.05.2022
ПЕРЕМОВИ ЧИ ПЕРЕМОГА?
Сьогодн╕ це питання, схоже, вже не сто╖ть. Але ще в ╤станбул╕ певна група в наш╕й влад╕ була готова виносити Крим за рамки мирно╖ угоди. На п'ятнадцять рок╕в. З минулими в╕сьмома те склало б життя ц╕лого покол╕ння. Гадаю, не одне серце в Криму зац╕пен╕ло тод╕ у в╕дчутт╕ глухо╖ безнад╕╖. Не буду писати тут про те, що в контекст╕ тод╕шн╕х заяв лавровського п╕дрозд╕лу Кремля т╕ п'ятнадцять рок╕в вразили й ╖х, бо ж у попередньому вар╕ант╕ проекту угоди про Крим, начебто, взагал╕ не йшлося. Скажу лише, що найтяжче сприйняв ╕станбульський коментар пана Джем╕лева, людини шановно╖ ╕ глибоко порядно╖. Бо ж зам╕сть р╕зкого засудження мовив щось обт╕чне, апелюючи до того, що з прийняттям таких умов, Москов╕я de facto визна╓ загарбаний п╕востр╕в у статус╕ окуповано╖ територ╕╖, що в цьому випадку на його територ╕╖ будуть чинними, мовляв, укра╖нськ╕ закони. Аякже… Притому, було видно, що сам пан Мустафа геть пригн╕чений, бо кожне слово давалося йому надсилу. Ще б пак, адже все те кардинально розходилося з його власними переконаннями ╕ прагненнями! Власне, в подальшому, в╕н ╕ сказав про те. Тод╕ ж, як я розум╕ю, будучи членом ╓дино╖ команди, що представляла кра╖ну, мав стримуватися.
Мен╕ стримуватися було н╕ до чого, тож ╕ написав тод╕, що здача нас в "оренду" Москов╕╖ ще на п'ятнадцять рок╕в, а з великою ймов╕рн╕стю й назавжди, було б другою п╕сля 2014-го здачею Криму.
Чи шкодую за т╕ слова?
Жодним чином. Бо й тепер думаю саме так.
Чи були т╕ перемовини – в╕д М╕нська ╕ до ╤станбула – необх╕дними?
Як я розум╕ю, вони були значною м╕рою вимушеними. Не забуваймо, що тод╕, коли вони розпочалися, позиц╕я зах╕дних партнер╕в була зовс╕м не такою певною, як у час╕ ╤станбулу, не кажучи вже про постбучанське протверез╕ння.
Tempora mutantur et nos mutamur in illis, казали стародавн╕ латиняни. Так: ╕ часи зм╕нюються ╕ ми зм╕ню╓мося з ними. ╤ то природно. Так ма╓ бути. Зам╕сть "ут╕шно╖" мантри, що Крим може бути повернуто лише в результат╕ дипломатичних зусиль, сьогодн╕ все б╕льше визр╕ва╓ розум╕ння, що за ╕снуючого в Москов╕╖ режиму повернення можливе лише за допомогою сили, лише збройною рукою. Адже на завад╕ дипломатичного вир╕шення цього питання сто╖ть зовс╕м не прописаний законодавчо москов╕йський його статус, бо ж завтра так само можуть "прописати" ╕ Донеччину з Луганщиною ╕ окуповану нараз╕ Херсонщину. На завад╕ тут збройна сила – бойов╕ п╕дрозд╕ли, в╕йськов╕ бази, бронетехн╕ка, ав╕ац╕я, бойов╕ корабл╕. Доки та потуга ╕снуватиме ╕ матиме п╕ддживлення, дипломат╕я, як на мене, не ма╓ великих шанс╕в. Нав╕ть безпрецедентний санкц╕йний тиск тут не надто пом╕чний, бо бо╓запасу, в╕йськово╖ техн╕ки накопичено на роки. Так, то, здеб╕льшого, вже далеко не нова техн╕ка, не новочасна зброя. Але ╖╖ достоб╕са. Щоб гарантовано перемогти тут, треба мати достатню к╕льк╕сть сучасно╖ збро╖. Про р╕шуч╕сть ╕ мотивац╕ю укра╖нського в╕йська не говорю. ╥х р╕вень б╕льш н╕ж достатн╕й. А от важко╖ наступально╖ збро╖ укра╖нському в╕йську геть не вистача╓. Попри те, що в╕д початку лютнево╖ ескалац╕╖ Укра╖на криком кричить, прохаючи збро╖, ╖╖ поставки спершу включали лише суто оборонний компонент, на кшталт Джевелин╕в та Ст╕нгер╕в (щиро дяку╓мо, бо без них чи й встояли б!), а коли Зах╕д дозр╕в до поставок ╕ важко╖ наступально╖ техн╕ки, вона все одно надходить до Укра╖ни далеко не в достатн╕х к╕лькостях. Скаж╕мо, бронеавтомоб╕л╕в, украй важливих для маневреност╕ в╕йська, потр╕бно в рази б╕льше. Раз╕в в ш╕сть б╕льше потр╕бно б важких гаубиць, б╕льше потр╕бно танк╕в, бойових л╕так╕в. А що вже казати про потребу у високоточних крилатих ракетах – як для удар╕в по сухопутних, так ╕ по морських ц╕лях!
"Нептун" чудова цяцька, напрочуд ефективна. П╕сля "московського" шоку Чорноморський флот не почува╓ться безпечно нав╕ть у сво╖х кримських базах, десятками тисяч тонн утил╕зу╓ недешеве пальне, ганяючи з м╕сця на м╕сце, не ризикуючи надовго ф╕ксуватися нав╕ть п╕д прикриттям потужних берегових протиракетних батарей. Але ж Укра╖на не доклала свого часу належних зусиль, аби т╕ "Нептуни" були поставлен╕ на пот╕к, аби ╖х було тепер в достатн╕й к╕лькост╕. Те ж саме з «В╕льхою». В╕дтак, розв╕явши, роздерибанивши, роздарувавши свого часу сво╓, в тому числ╕ тепер╕шньому ворогов╕, спод╕ва╓мося тепер на ласку добрих сус╕д╕в, та партнер╕в. Чека╓мо коли запрацю╓ довгожданий ленд-л╕з. М╕ж тим, дорогоц╕нний час летить безповоротно ╕ - ой, як швидко! Он, не дочекавшись деблокування (без важкого озбро╓ння, без ав╕ац╕╖, не мали шанс╕в на те), мусив здатися мар╕упольський гарн╕зон - геро╖, як╕ два з половиною м╕сяц╕ замикали на себе значн╕ сили супротивника, унеможливлюючи ╖хн╓ використання проти нашого в╕йська на ╕нших важливих напрямках. Ма╓мо зробити все можливе, аби чимшвидше обм╕няти ╖х на полонених московит╕в, бо десь вже виникають бажання використати ╖х як важ╕ль впливу на укра╖нське сусп╕льство, а отже й на владу, з метою замороження в╕йськових д╕й, втягнення в болото новом╕нських, чи там ново╕станбульських домовленостей, що може привести до нових рок╕в окупац╕╖, тепер ще й новозагарбаних територ╕й. Це лише один приклад прикро╖ залежност╕ через брак збро╖. Не забуваймо, що нав╕ть маючи ╖╖ в достатн╕й к╕лькост╕, ми й дал╕ залежатимемо в╕д постачання бо╓припас╕в.
Сьогодн╕ симпат╕╖ св╕ту значною м╕рою на боц╕ Укра╖ни, бо ж веде визвольну в╕йну, виганяючи ворога за меж╕ сво╖х м╕жнародно визнаних кордон╕в – не на 23 лютого 2022 – на 20 лютого 2014-го. Нам би не втратити тих симпат╕й, а отже й п╕дтримки партнер╕в через як╕сь недоладн╕ порухи. Скаж╕мо, через заз╕хання на чужу територ╕ю, хай би ╕ на ворожу. Бо ж он вже чути голоси записних патр╕от╕в, як╕ наввипередки оголошують ╕ частину Курщини, ╕ Б╕лгородщини, ╕ частину Воронезько╖ област╕ споконв╕чними укра╖нськими землями, не кажучи вже про Кубань. Попри те, що родина мого д╕да по матер╕, ╕нженера Азовстал╕ Володимира Артеменка походить з укра╖нського свого часу Таганрога, що там ╕ дос╕ десь могили прад╕д╕в то╖ г╕лки мого роду, я кажу: зупин╕ться! Бо чим ви кращ╕ тод╕ за пут╕н╕ст╕в, як╕ проголошують "русский мир" будь-де, де лиш чути "великий и могучий"? Так, ╕ на Курщин╕, ╕ на Б╕лгородщин╕ чимало людей розмовляють покордонною укра╖нською гов╕ркою. Так, переселен╕ колись примусово на Кубань нащадки запорожц╕в ╕ дос╕ сп╕вають укра╖нських п╕сень - та ще й як гарно! - а стол╕ття тому укра╖нська мова ще й в╕льно звучала там у побут╕, але чи завадило те все в 2014-му кубанським козачкам допомагати зеленим марс╕янам окупувати м╕й Крим? Не забуваймо, св╕т поважа╓ право, м╕жнародно визнан╕ закони, зокрема.
Укра╖нська влада в╕д початку Незалежност╕ н╕коли не заз╕хала на чуж╕ територ╕╖. Нин╕шня влада не виняток, тож, нав╕ть тролячи мишебратт╕в, не варто заходити надто далеко, п╕дставляючи свою владу, св╕й Край, даючи в руки недруг╕в ╕ пут╕нферште╓р╕в зручний важ╕ль проти нас в цей непростий час.
Щодо перемовин, то для них прийде час. Неодм╕нно. Не варто лише возика ставити поперед коняки.
Валентин БУТ
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 20.05.2022 > Тема "Бути чи не бути?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24200
|